Народні казки Тернопільщини
Наро́дні казки́ Терно́пільщини — один із основних жанрів усної народно-оповідальної творчості Тернопільщини.
Записи казок у 19 ст.[ред. | ред. код]
Перші записи казок на Тернопільщині зробив 1864 фольклорист та історик П. Білинський і передав їх до львівської газети «Правда» Володимиру Лучаківському. Перші публікації — у додатку до «Вісника» — «Отечественний зборник» (1866, Відень, Австрія) та львівському «Временнику на рік 1869».
1875–1895 записи з Борщівщини зробили письменник Л. Василович, учительська родина Ляторовських, Д. Глібовицька, М. Гуменюк. На Бережанщині — о. М. Малиновський.
Записи казок у кінці 19 - на початку 20 ст.[ред. | ред. код]
Народні казки Тернопільщини зацікавили Івана Франка, Г. Гальку, М. Дерлицю, польських фольклористів та етнографів С. Здярського (записи 1897) та К. Мошинського (1912), які опублікували їх у збірнику «Матеріали антропологічно-археологічні та етнографічні» (1903, 1914, Краків, Польща).
38 сюжетів так званого звіриного епосу представлені у праці Володимира Гнатюка «Українські народні байки» (1916, Львів), записані від оповідача Т. Гринишина, а також письменників Л. Василовича і М. Капія, селян М. Гуменюка та О. Дерев'янка, учительки Л. Ляторовської.
Записи казок у 20 ст.[ред. | ред. код]
Збірники казок уклав 1955–1962 А. Яківчук із записів від матері.
У збірнику «Казки Західного Поділля» (Тернопіль, 1994) — 32 казки, які зібрав 1970–1992 П. Медведик.
Нині скарбницю народних казок поповнюють Р. Крамар, М. Крищук, В. Ханас із Тернополя, учителі М. Івашків, О. Матвійків зі Зборівщини та інші.
Характеристика казок[ред. | ред. код]
Казки тематично багаті й представлені всіма жанрами. У звіриному епосі переважають властиві Західному Поділлю дикі та свійські тварини, у протистоянні яких зазвичай перемагають перші, котрі символізують особливості людського характеру і вдачі. Так, кінь, віл і собака уособлюють працьовитість та послух, кіт — доброту, елегантність, кмітливість, хист оборонятися від сильнішого суперника й перемагати його.
У соціально-побутовій казці бідні й покривджені беруть гору над кривдниками. В алегоричних піснях-казках узагальнено прагнення та мрії простого люду. У фантастичних або чарівних казках Тернопільщини у підземному, наземному та небесному світах поряд із людьми і тваринами діють міфологічні й напівміфологічні істоти.
Типовим є перетворення людей на німф, звірів, дерева, квіти, предмети. Художна виразність народних казок підсилюють уривки народних пісень, поетизація побуту і звичаїв. Специфічність мови спричинена різночасовими записами, мовною своєрідністю оповідників, діалектами Західного Поділля.
Література[ред. | ред. код]
Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — ISBN 966-528-197-6.
КАЗКИ Західного Поділля:Антологія : казки про тварин.Пісні-казки.Казки чарівні,соціально-побутові i притчі, Зібрав i уклав П.Медведик; Вступ.ст.,примітки П.Медведика. - Тернопіль : "Лілея", 1994. - 350 с.
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |