Національне свято Третє травня

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Національне свято Третє травня
Ким святкується Польща Польща
Засновано 3.05.1791
Дата 3 травня
CMNS: Національне свято Третє травня у Вікісховищі

Національний день Третє травня — польське державне свято, яке відзначається 3 травня, встановлене в 1919[1] та відновлене в 1990.[2]

Цей день є державним вихідним днем.

Значення дати[ред. | ред. код]

3 травня 1791 року в Речі Посполитій була прийнята одна з перших у світі конституцій.[3] Вона передувала, зокрема французькій конституції. Конституція була прийнята Чотирирічним сеймом, який був скликаний у жовтні 1788 року.

Встановлення свята[ред. | ред. код]

Прийняття Конституції 3 травня було визнано святом 5 травня 1791 року.

З 2007 року 3 травня також є національним святом Литви.

Історія святкування[ред. | ред. код]

Під час святкування першої річниці прийняття Конституції 3 травня 1792 року навколо Варшави було сконцентровано багато військових частин, яких бракувало в вирішальний момент російського нападу 1792 року.[4]

Під час поділів Польщі святкування річниць Конституції 3 травня було заборонено всіма державами-переможницями. Поляків, які наважилися публічно відзначати це свято, карали. Наприклад, за покладання букета фіалок на річницю Конституції 3 травня 1892 року російська таємна поліція заарештувала у Варшаві вчителя Станіслава Мечинського, після чого його за цей вчинок відправили на трирічне заслання до Одеси.[5]

Святкування річниці Конституції 3 травня також було організовано в польських громадах, в тому числі в Чикаго.[6]

Урочисті святкування з нагоди річниці Конституції 3 травня були організовані між 1916 і 1918 роками в багатьох містах Царства Польського (найчисленніше у Варшаві 1916 року) після евакуації російської влади та масової втечі російського цивільного населення в 1915 році.

Після відновлення незалежності у 1918 році постановою законодавчого сейму від 29 квітня 1919 року річницю Конституції 3 травня було визнано державним святом. Після Другої світової війни його відзначали до 1946 року, коли у багатьох містах відбулися криваві студентські демонстрації. Відтоді влада заборонила публічні святкування, а спроби демонстрацій часто придушувалися міліцією.[7] Офіційно свято було скасовано законом про державні свята від 18 січня 1951 року.[8] Лише у 1981 році історичну подію знову почали відзначати — про це свідчать щоденні газети того часу, зокрема Трибуна Люду, Глосс Роботничі, Жичі Варшави.

3 травня 1982 року з нагоди річниці Конституції у більш ніж десяти містах Польщі відбулися вуличні демонстрації, які у Варшаві переросли в особливо жорстокі заворушення та сутички з міліцією.[9]

Національне свято 3 травня було відновлено Законом від 6 квітня 1990 року (набув чинності 28 квітня). Того року святкування 3 травня у Варшаві на Замковій площі в присутності Президента Республіки Польща Войцеха Ярузельського.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ustawa z dnia 29 kwietnia 1919 r. o święcie narodowem trzeciego maja (Dz.U. z 1919 r. nr 38, poz. 281).
  2. Ustawa z dnia 6 kwietnia 1990 r. o przywróceniu Święta Narodowego Trzeciego Maja (Dz.U. z 1990 r. nr 28, poz. 160).
  3. Konstytucja 3 Maja – pierwsza czy druga?. www.polityka.pl. 21 kwietnia 2011.
  4. Єжи Лоєк, Генезис і повалення Конституції 3 травня, Люблін 1991, с. 279
  5. Boguszewska, 1956.
  6. [1], Marek Liszka, "Co mnie tak dzier-zy przi Tobie, Orawo? Życie kulturalne Polonii orawskiej w Chicago" 
  7. Zakazane święta PRL-u – Historia – polskieradio.pl. polskieradio.pl..
  8. Ustawa z dnia 18 stycznia 1951 r. o dniach wolnych od pracy (Dz.U. z 1951 r. nr 4, poz. 28).
  9. Pół roku po wprowadzeniu stanu wojennego, ponad jedenaście lat po zrywie niepodległościowym na Wybrzeżu w 1970 r. i 14 lat po protestach Marca 1968 r., 3 maja 1982 r., w święto uchwalenia Konstytucji 3 Maja, doszło do jednej z największych konfrontacji z władzą od czasu masakry z grudnia 1970 r.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Boguszewska, Helena (1956). „Pisma wybrane”, t. II. Warszawa: Czytelnik. с. 347.

Посилання[ред. | ред. код]