Національний центр виконавських мистецтв

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Національний центр виконавських мистецтв
国家大剧院
Національний центр виконавських мистецтв, Пекін, червень 2007
Національний центр виконавських мистецтв, Пекін, червень 2007
Національний центр виконавських мистецтв, Пекін, червень 2007

39°54′11″ пн. ш. 116°23′00″ сх. д. / 39.90333000002777197° пн. ш. 116.3836100000277866684° сх. д. / 39.90333000002777197; 116.3836100000277866684Координати: 39°54′11″ пн. ш. 116°23′00″ сх. д. / 39.90333000002777197° пн. ш. 116.3836100000277866684° сх. д. / 39.90333000002777197; 116.3836100000277866684
Країна КНР КНР
Місто
Адреса
Архітектор Поль Андрьо
 Архітектурний стиль хай-тек
Місткість 6 500 місць
Тип театр[1], оперний театр, центр сценічних мистецтвd
Статус національний
Відкрито липень 2007
Оф. відкриття грудень 2007
Репертуар опера та великі театралізовані вистави
chncpa.org
Ідентифікатори і посилання
EUTA theatre ID 424
20004242
8384568

Мапа

CMNS: Національний центр виконавських мистецтв у Вікісховищі

Національний центр виконавських мистецтв або Великий національний оперний театр (кит. 国家大剧院) — великий, один з найбільших за площею у світі, національний оперний театр у столиці Китаю місті Пекіні.

Опис[ред. | ред. код]

Національний центр виконавських мистецтв розташований у безпосередній близькості від площі Тяньаньмень і Дому народних зборів у Пекіні.

Будівля Національного центру виконавських мистецтв являє собою еліпсоїдний купол зі скла й титану, що здіймається посеред штучного озера (ставу) Чжуннаньхай.

Площа театру становить 200 000 м², що робить його одним з найбільших у світі. Три головні зали театру здатні вмістити не менше 6 500 глядачів.

Архітектором цього грандіозного проекту виступив француз Поль Андрьо — будівництво тривало від грудня 2001 року до грудня 2007 року. Споруда, що є відвертим взірцем футуризму, позбавленого національного забарвлення, в історичному осередку китайської столиці викликала свого часу й традиційно лишається мішенню суперечок, критики і невдоволення низкою фахівців і громадськістю, адже не вписується в історичне міське середовище й пекінський ландшафт. Окремі нарікання були пов'язані із вартістю проекту, який від початку втілення в життя подорожчав у рази. За неоковирний вид будівля театру дістала народну назву «Яйце».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. archINFORM — 1994.

Посилання[ред. | ред. код]