Купол

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Переріз куполу храму Пантеон у Римі

Ку́пол (італ. cupola — купол, склепіння, від лат. cupula, зменшувальне від cupa — бочка) — поверхня, близька за формою до півсфери або іншої поверхні обертання (кривої (еліпса, параболи тощо), що спрямована опуклістю вгору.

Для створення куполів найчастіше використовуються цегла та камінь. В наш час[Коли?] при будівництві куполів використовувати сталь або залізобетон. З середини часто здається, що внутрішній простір значно більший за рахунок введення додаткових горизонтальних смуг, панелей, прикрашених живописом або скульптурою. Його інтер'єр іноді заповнюють вікна, що розташовані прямо в чаші, барабан або через ліхтар — надбудова у вигляді вежі вінчає купол. Куполи використовується в будівлях і архітектурі від античності до сучасності.

Можна розглядати штучні (архітектура тощо), природні (геологія тощо), математичні купольні поверхні. Також купол широко використовують в образній мові в переносному значенні: купол (склепіння) неба, лісу.

Історія[ред.ред. код]

Історія куполів почалася ще в доісторичні часи, але технологічно складні та великі куполи стали будувати під час римської архітектурної революції, коли куполи стали використовувати при будівництві храмів і великих громадських споруд. Вважається, що найдавніший купол з нині існуючих розташований в римському Пантеоні, зведеному приблизно в 128 році нашої ери. Використання купола, однак, відбувалось рідко в Стародавній Греції. З розширенням використання прямокутних форм, цей тип даху описаний в похоронній архітектурі, зокрема давньогрецьких толосах. Відкрита 1879 року Генріхом Шліманом Скарбниця Атрея в Мікенах споруджена близько 1250 року до н. е. В Іспанії збереглася одна з мегалітичних пам'яток цього — Дольмен Ель Ромераль в Антекера, побудована близько 1800 до н. е.

Пізніше в Римській імперії почали зводити купольні споруди, наприклад, на найбільших курортах з гарячими джерелами і в римських палацах, вони мали куполи в якості перекриття. Пізніше традиція куполобудування перейняла візантійська християнська релігія та культова архітектура. Кульмінацією цього періоду стало застосування революційної парусної технології при зведенні Софійського собору у Константинополі. Після завоювання мусульманами імперії Сасанідів і візантійського Близького Сходу, купол став також частиною мусульманської архітектури.

У Західній Європі куполи знову набули популярності в епоху Ренесансу, і досягли розквіту на початку XVIII століття в архітектурі бароко. Відтворюючи римський сенат, в XIX столітті куполи почали використовувати при зведенні державних будівель. У будівництві будинків куполи використовувалися рідко, в період бароко вони слугували атрибутом лише найбільших будівель і палаців.

Види куполів[ред.ред. код]

Поясний купол[ред.ред. код]

Поясний купол

Поясний купол відрізняється від «справжнього куполи» тим, що він складається з окремих горизонтальних шарів. Кожен наступний шар трохи виступає над попереднім і підтримується консоллю, в самому верху сходячись до центру. Прикладом такого купола є скарбниця Атрея.

Купол-маківка[ред.ред. код]

Купол-маківка

Купол-маківка має опуклу форму, плавно загострюється на вершині, схожу на голівку маку. Найчастіше такі куполи застосовуються в Росії, Туреччині, Індії і на Середньому Сході. Куполи такої форми найчастіше використовуються в будівництві храмів російської православної церкви. Такі куполи мають більший діаметр, ніж основа, на якій вони встановлені, а їх висота зазвичай перевищує ширину. Доволі багато подібних куполів і на українських церквах - як православних, так і греко-католицьких.

Куполи-маківки на Святомиколаївському соборі в Ніжині

Овальний купол[ред.ред. код]

Овальний купол

Овальні куполи є частиною архітектури бароко. Сама назва походить від латинського слова ovum, що означає яйце. Найчастіше овальні куполи пов'язують з іменами архітекторів Берніні і Борроміні, проте перший овальний купол бароко був побудований Джакомо да Віньола для церкви Сант'Андреа-ін-Віа-Фламіні (званої також Сант'Андреа-дель-Віньола). Будівництво замовив папа Юлій III в 1552, а завершилося воно наступного року. Найбільший овальний купол побудував у Вікофорте архітектор Франческо Галло.

Полігональний купол[ред.ред. код]

Полігональний купол

Горизонтальні перерізи полігональних куполів представляють собою багатокутники. Одним з найвідоміших прикладів таких куполів є восьмикутний купол собору Санта-Марія-дель-Фьоре у Флоренції, зведений Філіппо Брунеллески.

Вітрильний купол[ред.ред. код]

Вітрильний купол

Також звані візантійськими банями, вітрильні куполи представляють із себе вітрило, заснування якого не просто утворюють арки для підтримки купола над ним, а сходяться до центру простору, таким чином самі утворюючи купол. Такі куполи схожі на квадратне вітрило, закріплене знизу в чотирьох кутах, яке вітер піддуває знизу.

Купол-блюдце[ред.ред. код]

Великий купол-блюдце

Купол-блюдце представляє собою неглибокий, з малим кутом між горизонталлю і поверхнею біля основи. Геометрично, горизонтальний переріз таких куполів є колом, а вертикальне — сектор кола (тобто її частину). Куполи-блюдця нижче, ніж інші види куполів. Багато хто з найбільших існуючих у наш час куполів мають таку форму.

Куполи-блюдця здобули популярність у XVIII столітті, і залишаються популярними донині. Найчастіше вони використовуються як елемент внутрішнього дизайну приміщення і розташовувалися в просторі горищних приміщень. У цьому випадку купол виявляється не видно зовні, а всередині створює відчуття збільшеного простору. Часто, такі купола прикрашають орнаментами або фресками.

Такі купола іноді використовувалися при зведенні візантійських церков і османських мечетей. Більшість мечетей Індії, Пакистану, Ірану та Афганістану покриті куполом-блюдцем.

Купол-парасолька[ред.ред. код]

Купол-парасолька

Куполи-парасольки розділені на сегменти ребрами, що розходяться від центру до основи купола. Матеріал між ребрами розташований у формі арок, які передають вертикальне навантаження на ребра. Центральний купол Софійського собору побудований за такою схемою, що дозволило архітекторові розташувати вітражі між ребрами на підставі купола. Головний купол собору Святого Петра також має таку форму.

Купол у релігії[ред.ред. код]

Куполи займають важливе місце в християнської і мусульманської архітектури. Більшість православних церков і мусульманських мечетей, а також багато католицьких соборів увінчані куполами. Для багатьох віровчень купол має символічне значення. Так, у православ'ї купол є образом небес, він прикрашається образами Царства Небесного, Бога і ангелів.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Кузнецов А. В., Своды и их декор, М., 1938;
  • Кузнецов А. В., Тектоника и конструкция центрических зданий, М., 1951;
  • Справочник проектировщика промышленных, жилых и общественных зданий и сооружений. Расчётно-теоретический, М., 1960;
  • Деревянные конструкции, под ред. Г. Г. Карлсена, 3 изд., М., 1961;
  • Железобетонные конструкции. Специальный курс, под ред. П. Л. Пастернака, М., 1961;
  • Гохарь-Хармандарян И. Г., Большепролётные купольные здания, М., 1972;
  • Муханов К. К., Металлические конструкции, М., 1963;
  • Smith Е. В., The dome, N. Y., 1950.