Пекін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Пекін 北京市 Běijīng Shì
Храм Неба, символ Пекіну
Основні дані
Країна	КНР
Засноване	3—5 століття до н.е.
Населення	7,36 млн. (2006)
Агломерація	10,85 млн. (2006, оцінка)
Площа міста	16 808 км²
Поштові індекси	100000 — 102600
Телефонний код	86-10
Географічні координати	39°54′ пн. ш.; 116°23′ сх. д.
Міська влада
Веб-сторінка	www.beijing.gov.cn
Мер міста	Ванг Кі-шан
Розташування

Пекі́н (кит.: 北京, Пейцзін — «північна столиця», Beijing - на англ. мові) — столиця Китайської Народної Республіки. Населення — 14,5 млн. мешканців (Пекін є другім за кількістю населення містом КНР після Шанхаю). Густота населення — 866 чол./км².

Пекін — значний транспортний вузол, має аеропорт та метрополітен. У Пекіні є багато вузів, музеїв та театрів.

Місто має багато монументів історії та культури.

Пекін є політічним, освітнім і культурним центром КНР, тоді як головними економічними центрами вважають Шанхай і Гонконг. У той же час останнім часом Пекін усе більше бере на себе роль локомотиву підприємницької діяльності, основного поля для створення інноваційних підприємств, центру індустрії.

Зміст 1 Назва 2 Історія 3 Адміністративний поділ 3.1 Офіційний поділ 4 Населення 5 Бейджін або Пекін? 6 Спорт 6.1 Див. також 7 Галерея 8 Примітки 9 Посилання

[ред.] Назва

Назва Пекін насправді не відповідає сучасній китайській вимові. На офіційному діалекті путунхуа (який в основному відповідає пекінській фонетичній нормі) назву міста вимовляють як Бейцзін. Англійська та деякі інші мови в другій половині XX ст. назву міста привели у відповідність реальній вимові — Бейджин. Однак російська та багато інших мов як і раніше використовують стару назву (н-д, порт. Pequim, нід. Peking, тощо).

«Пекіном» місто вперше назвали французькі місіонери близько чотирьохсот років тому, коли в північних китайських діалектах ще не стався зсув приголосних, за якого практично всі звуки [kʲ] трансформувалися в [tɕ]. Південні діалекти цього зсуву не зазнали, а, н-д, кантонською назва столиці Китаю до сих пір вимовляється як «Бакгін».

Упродовж історії Пекін відомий у Китаї під різними іменами. Зі 136-го до 1405-го ^[1] і потім з 1928-го до 1949-го його називали Бейпін (кит. 北平, Beiping, «Північний спокій»). В обох випадках це було пов'язано з перенесенням столиці з Пекіна до Нанкіна (першого разу імператором Хунйу династії Мін, а другого — гоміньданівським урядом Китайської Республіки) та втратою Пекіном столичного статуса.

1949-го року після проголошення Китайської Народної Республіки Комуністична партія Китаю повернула назву Пекін (Бейцзін), підкресливши цим повернення місту столичних функцій. Уряд Китайської Республіки, що втік на Тайвань офіційно ніколи не визнавав зміни назви, та в 1950-ті й 60-ті на Тайвані Пекін часто продовжували називати Бейпіном, указуючи на нелігитимність КНР. Однак сьогодні майже все тайваньці, включно з владою Тайваня, використовують назву «Пекін», хоча на декотрих мапах, надрукованих на Тайвані можна побачити стару назву, а також адміністративний поділ Китаю, що існував до 1949-го року.

Поетична назва Пекіна — Яньцзін (кит. 燕京, Yānjīng, «Столиця Янь») рине коренями в давнину династії Чжоу, коли в цій місцевості існувало царство Янь. Ця назва відображена в назві місцевої марки пива (Yanjing Beer) і в назві Яньцзінського університета (пізніше ввійшов до складу Пекінського університету). За монгольської династії Юань місто носило назву Ханбалик, її можна зустріти в записах Марка Поло як Cambuluc.

(У наступних розділах також наведено інші історичні назви Пекіна.)

[ред.] Історія

У першому тисячолітті до н. е. на місці сучасного Пекіну існувало місто Цзі.

В 1421 року отримав назву «Бейцзін» (в 1368—1421 і 1928—1949 роках називався «Бейпін»). Із 13 сторіччя до 1927 року (окрім 1368—1421 років) Пекін був столицею Китаю, в 1949 року став столицею Китайської Народної Республіки.

[ред.] Адміністративний поділ

Міська зона Пекіна традиційно ділиться на наступні райони. Їх кордони можуть не збігатися з офіційним адміністративним діленням (див. нижче):

• Аньдінмєнь 安定门
• Бєйюань 北苑
• Чаоянмєнь 朝阳门
• Дунчжімєнь 东直门
• Фанчжуан 方庄
• Фучєнмєнь 阜成门
• Фусінмєнь 复兴门
• Гомао 国贸
• Хєпінлі 和平里
• Ванцзін 望京
• Ванфуцзін 王府井
• Удаокоу 五道口
• Сідань 西单
• Січжімєнь 西直门
• Яюньцунь 亚运村
• Чжунгуаньсунь 中关村

Назва багатьох місць закінчується на мєнь (门), що означає «ворота». У цих районах розташовувалися однойменні ворота старої стіни фортеці міста.

[ред.] Офіційний поділ

Адміністративна територія міста центрального підпорядкування Пекін складається з 18 одиниць повітового (другого) рівня, що підпорядковується міській владі. З них 16 є районами та 2 — повітами.

8 районів розташовані в міській зоні та пригородах Пекіну:

Район	Населення (перепис 2000 року)	Площа (км²)	Густота (чол/км²)
Район Дунчєн (东城区: Dōngchéng Qū)	536 000	24,7	21 700
Район Січєн (西城区: Xīchéng Qū)	707 000	30,0	23 567
Район Чунвєнь (崇文区: Chóngwén Qū)	346 000	15,9	21 761
Район Сюаньу (宣武区: Xuānwǔ Qū)	526 000	16,5	31 879
Район Чаоян (朝阳区: Cháoyáng Qū)	2 290 000	470,8	4 864
Район Хайдянь (海淀区: Hǎidiàn Qū)	2 240 000	426,0	5 258
Район Фєнтай (丰台区: Fēngtái Qū)	1 369 000	304,2	4 500
Район Шіцзіншань (石景山区: Shíjǐngshān Qū)	489 000	89,8	5 445
Міська зона + ближні передмістя	8,50 млн.	1377,9	6 171

[ред.] Населення

Населення всієї адміністративної території Пекіну, визначається як загальна кількість людей, що проживає на ній більше 6 місяців в рік, в 2005 році складала 15,38 млн. чоловік. З них 11, 870 млн. були приписані в Пекіні, інші проживали за тимчасовим дозволом.^[2] Крім того в Пекіні проживає та працює більша кількість трудових мігрантів, головним чином, з сільських районів, котрі ще називають міньгун (кит. 民工, піньінь míngōng - дослівно «працівники з селян», що живуть в місті незаконно, через що їх також називають хєйжєнь (кит. 黑人, піньінь hēirén — дослівно «чорні люди»). Це найбільш незахищена частина суспільства, одночасно джерело дешевої робітничої сили та злочинності (- он-лайн-фільм про міньгунів - трудових мігрантів в Пекіні). Населення міської зони складає близько 7,5 млн. чоловік.

Серед пекінців 95% складають ханьци (тобто етнічні китайці). Основні національні меньшинства складають маньчжури, хуєйци (дунганці), монголи та ін. В Пекіні також є Тибетська середня школа другої ступені для тибетських дітей.

В місті проживає значна кількість іноземців, головним чином бізнесмени, представники іноземних компаній та студенти. Більшість селиться в густонаселених північних, північно-східних та східних районах міста. В останні роки спостерігається великий приток громадян Південної Кореї, що вже складають найбільшу іноземну діаспору в Китаї. Більшість корейців проживає в районах Ванцзін та Удаокоу.

Національний склад Пекіна, перепис 2000 року
Національність	Численність	Процент
Ханьци	12 983 696	95,69 %
Маньчжури	250 286	1,84 %
Хуєйци (дунганці)	235 837	1,74 %
Монголи	37 464	0,28 %
Корейці	20 369	0,15 %
Туцзя	8372	0,062 %
Чжуани	7322	0,054 %
Мяо	5291	0,039 %
Уйгури	3129	0,023 %
Тибетці	2920	0,022 %

Виключаючи військовослужбовців Народно-визвільної армії Китаю на дійсній службі

Джерело: Department of Population, Social, Science and Technology Statistics of the National Bureau of Statistics of China (国家统计局人口和社会科技统计司) and Department of Economic Development of the State Ethnic Affairs Commission of China (国家民族事务委员会经济发展司), eds. Tabulation on Nationalities of 2000 Population Census of China (《2000年人口普查中国民族人口资料》). 2 vols. Beijing: Nationalities Publishing House (民族出版社), 2003. (ISBN 7-105-05425-5)

[ред.] Бейджін або Пекін?

З найбільш поширених (зважаючи на величезне число носіїв мов) помилкових перекладів іноземного міста є китайський Бейджін, який зараз більш відомі як Пекін. Наприклад, англійська мова найбільш точно передає дійсне звучання «Північної столиці» – англ. Beijing.

З точки зору китайської транскрипції, правильніше казати «Бейцзін». І це не випадково: як відомо, в Китаї історично розрізняють 4 столиці: Бейцзін (Північна столиця), Нанцзін (Південна столиця), Сіань (Західна столиця), Кайфин (Східна столиця). Правда, щодо Східної столиці не все так однозначно: за деякою версією, «Східна столиця» перекладається як Токіо. Тільки поважаючи національні почуття японців^{[Джерело?]}, китайці назвали «Східну столицю» Кайфин.

У період династії Цін столицю Піднебесної називали Бейпін. Що в перекладі означає «Північний спокій».

Комуністичні віяння радикально змінили традиційне найменування китайської столиці, повністю нівелювавши її національну складову. Сучасна назва «Пекін» не має абсолютно ніякого змістовного навантаження та жодним чином не перекладається з китайської мови.^[3]

[ред.] Спорт

Детальніше у статті Літні Олімпійські ігри 2008

XXIX Олімпійські ігри проходили у Пекіні, з 8 по 24 серпня 2008 року.

[ред.] Див. також

• Призери Літніх Олімпійських ігор 2008 за хронологією

[ред.] Галерея

Національний центр мистцецтва (театр), або в простонароді «яйце»	Дзвіниця	Історичне місце	Дзвіниця
Стіна 9 драконів

[ред.] Примітки

1. ↑ The Encyclopedia of World History. (англ.)
2. ↑ 您要查看的网页可能已被删除、名称已被更改，或者暂时不可用。(кит.)
3. ↑ [1] The Epoch Times Україна - міжнародний інформаційний проект: www.epochtimes.com.ua (укр.)

[ред.] Посилання

• Офіційний сайт міської влади
• Відео - мить краси в Пекіні 2007
• Саттеліт Пекіну на WikiMapia
• Satellite photographs of Beijing Google Maps
• Bars in Beijing
• Панорами Пекіну

Адміністративний поділ Китаю

Провінції: Аньхой | Ганьсу | Гуандун | Гуйчжоу | Ляонін | Сичуань | Фуцзянь | Хайнань | Хубей | Хунань | Хебей | Хейлунцзян | Хенань | Цзілінь | Цзянсі | Цзянсу | Цінхай | Чжецзян | Шаньдун | Шаньсі | Шеньсі | Юньнань Автономні райони: Внутрішня Монголія | Гуансі-Чжуанський | Нінся-Хуейський | Тибетський | Сіньцзян-Уйгурський Міста центрального підпорядкування КНР: Пекін | Тяньцзінь | Чунцін | Шанхай Спеціальні адміністративні райони: Гонконг | Макао Дивись також: Політичний статус Тайваню

п • о • р Столиці Азії
Держав	Абу-Дабі · Амман · Анкара · Астана · Ашхабад · Багдад · Баку · Бандар-Сері-Бегаван · Бангкок · Бейрут · Бішкек · В'єнтьян · Дакка · Дамаск · Ділі · Доха · Душанбе · Джакарта · Єреван · Єрусалим · Ісламабад · Кабул · Катманду · Мале · Манама · Маніла · Маскат · Найп'їдо · Нікосія · Нью-Делі · Пекін · Пномпень · Путраджая · Пхеньян · Сана · Сеул · Сінгапур · Ташкент · Тбілісі · Тхімпху · Тегеран · Токіо · Улан-Батор · Ханой · Шрі-Джаяварденепура-Котте · Ель-Кувейт · Ер-Ріяд
Невизнаних республік	Сухумі · Цхінвалі · Рамалла · Степанакерт · Тайбей

Це незавершена стаття з географії КНР. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.