Нью-Йоркський метрополітен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Нью-Йоркський метрополітен
MTA New York City Subway logo.svg
Інформація
Країна США США
Місто Нью-Йорк
Дата відкриття 27 жовтня 1904 року
Довжина ліній 1355 км (використовується 1056)
Кількість станцій 468
Кількість ліній 26
Пасажиропотік за добу 5,22 млн у будні дні, 2,3-3 млн у вихідні
Пасажиропотік за рік 1623 млн. (2008) [1]
Схема ліній
NYC subway map small.png

Нью-Йоркський метрополітен — найбільший у світі метрополітен за протяжністю ліній. Містить 468 станцій [2], 369 кілометрів маршрутів і 1056 кілометрів безпосередньо залізниці. Метрополітен працює цілодобово, хоча й не всі лінії завжди відкриті.[3]

Лінії і станції[ред.ред. код]

Станції розташовані в районах Манхеттену, Брукліну, Квінзу та Бронксу. Приблизно 40% залізниць надземні, а 60% — підземні. Щодня здійснюється близько 5 076 000 поїздок метрополітеном.[4]

Станція South Ferry
Всередині вагона метро
Потяг маршруту N на найбільшій кінцевій станції, Coney Island

У метрополітені Нью-Йорка поняття «лінія» і «маршрут» принципово різні, тому що маршрути багато разів змінювалися з відкриттям нових сполучних ділянок між лініями. Таким чином, лінія позначає ділянку шляхів (віднесення шляхів до тих або інших лініях в багатьох випадках склалося історично), а маршрут - напрямок руху поїздів (від однієї кінцевої станції до іншої). Маршрути позначаються числами і буквами, лінії мають власні імена.

Наприклад, маршрут D проходить через такі лінії: Concourse Line (Бронкс), Eighth Avenue Line, Sixth Avenue Line, Chrystie Street Connection (Манхеттен), Fourth Avenue Line, West End Line (Бруклін).

У систему входять 26 маршрутів (включаючи три човники), причому на схемах кожен з маршрутів позначається тим же кольором, що й та лінія на Манхеттені, через яку він проходить. Для маршруту G, що не проходить через Манхеттен введено особливий колір, а всі човникові маршрути позначають чорним (і однією і тією ж буквою S).

Маршрут вказується на складах чорним або білим кольором на тлі, що відповідає кольору лінії.

Список маршрутів[ред.ред. код]

Дивізіон A (IRT):

  • NYCS-bull-trans-1.svg Broadway–Seventh Avenue Local
  • NYCS-bull-trans-2.svg Seventh Avenue Express
  • NYCS-bull-trans-3.svg Seventh Avenue Express
  • NYCS-bull-trans-4.svg Lexington Avenue Express
  • NYCS-bull-trans-5.svg Lexington Avenue Express
  • NYCS-bull-trans-6.svg Lexington Avenue Local
  • NYCS-bull-trans-7.svg Flushing Local/Express
  • NYCS-bull-trans-S.svg 42nd Street Shuttle

Дивізіон B (BMT/IND):

  • NYCS-bull-trans-A.svg Eighth Avenue Express
  • NYCS-bull-trans-B.svg Sixth Avenue Express
  • NYCS-bull-trans-C.svg Eighth Avenue Local
  • NYCS-bull-trans-D.svg Sixth Avenue Express
  • NYCS-bull-trans-E.svg Eighth Avenue Local
  • NYCS-bull-trans-F.svg Sixth Avenue Local
  • NYCS-bull-trans-G.svg Brooklyn–Queens Crosstown Local
  • NYCS-bull-trans-J.svg Nassau Street Express
  • NYCS-bull-trans-L.svg 14th Street–Canarsie Local
  • NYCS-bull-trans-M.svg Sixth Avenue Local
  • NYCS-bull-trans-N.svg Broadway Express
  • NYCS-bull-trans-Q.svg Broadway Express
  • NYCS-bull-trans-R.svg Broadway Local
  • NYCS-bull-trans-S.svg Franklin Avenue Shuttle
  • NYCS-bull-trans-S.svg Rockaway Park Shuttle
  • NYCS-bull-trans-Z.svg Nassau Street Express

Історія[ред.ред. код]

Перша надземна лінія міського транспорту з'явилася в Нью-Йорку приблизно в 1870 році, однак не збереглася дотепер. Найдавніша зі збережених у складі нинішнього метрополітену секцій надземних залізниць відкрилася в 1885 році. Ще раніше, в 1863-му, відкрилась також діюча і понині ділянка, що відносилася в той час до залізничної дороги.

До моменту відкриття перших підземних ділянок в 1904 році залізні дороги в місті належали двом великим приватним компаніям — BRT (Brooklyn Rapid Transit Company, пізніше Brooklyn-Manhattan Transit Corporation, BMT) і IRT (Interborough Rapid Transit Company — міжрайонний швидкісний транспорт). Міська влада брала активну участь в розвитку транспортної системи, більшість ліній були побудовані містом і здавалися компаніям в оренду.

  • Перша лінія як такої підземки була запущена в експлуатацію 27 жовтня 1904 року. Станція «City Hall» прийняла пасажирів вперше (сьогодні вона закрита для пасажирів і використовується тільки для розвороту поїздів маршруту № 6, у яких кінцева зупинка на станції «Brooklyn Bridge»). На церемонії відкриття метрополітену тодішній мер міста Джордж Макклелан вів поїзд власними руками. Керувалася нова підземка компанією «Interborough Rapid Transit».
  • До 1908 лінія IRT вже складалася з двох маршрутів, які доходили до Бронкса (на півночі міста) і до Брукліна (на півдні).
  • В 1932 міська влада створила незалежну компанію Independent Subway System (IND).
  • В 1940 році місто купило обидві приватні компанії. Лінії, що належали трьом різним компаніям, об'єдналися. У церемонії об'єднання 1 червня 1940 була знаменною участь мера Фіорелло Ла Гардіа. Йому випала історична можливість стати другим мером, а також честь керувати складом під час церемонії. Але мер обмежився лише тим, що постав перед фотокамерою в кабіні машиніста, після чого передав пульт управління машиністу-професіоналу.
  • Значна частина надземних ліній була закрита відразу ж або найближчим часом. Інтеграція між відокремленими раніше системами відбувалася повільно.
  • Побудовані декілька сполучних ліній між мережами IND і BMT (разом вони складають «дивізіон B»), однак пов'язати ці мережі з мережею IRT неможливо, тому що в ній використовувалися занадто вузькі тунелі, і ця мережа зараз носить назву «дивізіон A».

Розподіл рухомого складу після об'єднання[ред.ред. код]

Компанії BMT і IND використовували рухомий склад однакових конфігурацій, тому їх лінії були легко об'єднані в єдину розгалужену систему.

  • IRT використовувала більш вузькі вагони, і їх стандарт платформи відповідно відрізнявся від компаній BMT і IND. З цієї причини колишні маршрути IRT (позначені сьогодні номерами з 1 по 9) ніде не діляться шляхами з маршрутами BMT і IND (позначеними літерами).
  • Одна ділянка керувався спільно IRT і BMT. Це станція так званої Флашінгскої лінії (нині маршрут № 7) Queensboro Plaza.
  • На сьогоднішній день назви IRT, BMT і IND ще часом можна почути, навіть від кондуктора, що оголошує зупинки. Але реального значення ці назви вже не мають, крім ностальгічного відчуття для старожилів Нью-Йорку та історичної довідки — для туристів.

Подальший розвиток метрополітену[ред.ред. код]

З часом розвитку підземки, багато надземних ліній виявилися непотрібними і були закриті, а естакади, по яких вони проходили знесені. Деякі надземні ділянки — переважно в Брукліні і Бронксі — були об'єднані з підземкою і все ж увійшли до складу сучасного метрополітену.

Нью-Йоркське Міське Транспортне Управління[ред.ред. код]

(англ. New York City Transit Authority) було сформоване у 1953 році, в результаті того, що політичний тиск посприяв скасуванню прямого муніципального контролю над метрополітеном. Пізніше Нью-Йоркське Міське Транспортне Управління стало дочірньою компанією в складі Metropolitan Transportation Authority, що містить також приміське автобусне і залізничне сполучення в регіоні.

  • Незабаром після свого створення, Транспортне Управління купило у Лонг-Айлендскої залізниці ділянку шляхів, що підводять до Рокавейского півострову. За три роки ділянку було переобладнано для екплуатаціі у складі метрополітену, а також з'єднано з лініями метро і в 1956 році на півострів Рокавей прибув перший потяг метро. Сьогодні це маршрут А.

Оплата проїзду[ред.ред. код]

Жетон середини ХХ сторіччя

Раніше користувачі метрополітену могли оплачувати проїзд за допомогою жетонів, але 2003 року їх використання припинилося. Зараз можна оплатити проїзд однією з наступних карток:

Використання МетроКарт (англ. MetroCards) почалося 1994 року. Купити їх можна в кіосках станцій чи торгових автоматах, які знаходяться на станціях.

Карти SmartLink також можуть використовуватися для оплати проїзду і в майбутньому замінять МетроКарти.

Вартість проїзду складає $2.5.

Безпека[ред.ред. код]

Поліція має право перевіряти вантаж випадкових пасажирів, щоб упевнитись, що вони не перевозять зброї.

Фотографування[ред.ред. код]

В метрополітені дозволено фотографувати, але тільки камерами без штативів і спалахів.

Самогубства[ред.ред. код]

Частину смертей у Нью-Йорку, пов'язаних із метрополітеном, складають самогубства у вигляді стрибка перед поїздом, що прибуває на станцію. Точна кількість самогубств не відома достеменно через випадки, коли за браком свідків неможливо встановити, чи був випадок самогубством.

В період з 1990 по 2003 роки було зареєстровано 343 самогубства в метрополітені, що склало 4,6% від загальної кількості суїцидів (7 394). Протягом 13-річного періоду, кількість подібних самогубств зросла на 30%, незважаючи на зниження рівня самогубств у цілому. [5]

Деякі заплановані станції метрополітену, можливо, будуть відрізнятися наявністю автоматичних дверей на платформах. Це включає продовження 7-ї лінії,[6] і Second Avenue Subway.[7] Хоча ці двері призначені для покращення повітряного потоку на станціях, вони також не дають людям стрибати чи падати на колії.[8]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]