Європейська колія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Європейська колія також: Нормальна колія, Стандартна колія або Стівенсонська колія — ширина колії, широкорозповсюджена у світі, якою користуються приблизно 60% із усіх залізниць. Відстань між внутрішніми краями рейок становить 1435 мм (4 фути 8½ дюймів).

Ширина європейської (стандартної) колії — 1435 мм.

Історія[ред.ред. код]

Розповсюдження різних ширин колії по світу.
(Дивись таблицю праворуч)
фут' дюйм» мм
5' 6" 1676
5' 5.85" 1668
5' 3" 1600
5' 1524
4' 11.85" 1520
4' 8.5" 1435
4' 6" 1372
3' 6" 1067
3' 5.35" 1050
3' 3.37" 1000
3' 4.1" 950
3' 914
2' 6" 762
2' 5.55" 750
2' 610
1' 11.6" 600

Оскільки залізниці окремих країн розвивались, стикались і з'єднувались між собою, з часом виникла потреба прийняти рішення про єдину ширину колії (відстань між внутрішніми сторонами рейок). Врешті-решт була прийнята в значній часті світу «стандартна колія» 1435 мм (4 фути 8½ дюймів), що спростило поєднання залізничних систем.

Перші залізничні лінії в шахтарських районах на північному сході Англії мали ширину колії 4 фути 8 дюймів (1422 мм); була ще в Англії у вжитку широка колія. А в Шотландії перші залізниці мали ширину 4 фути 6 дюймів (1372 мм) (Шотландська колія). У 1846 в обох країнах колії цих залізниць були розширені до стандартної колії.

У деяких районах США, головним чином на північному сході, була прийнята стандартна ширина колії, оскільки найперші потяги були закуплено у Великої Британії. Але до другої половини XIX сторіччя у Великобританії і США вже існувало декілька варіантів ширини колії. Американці вельми повільно змінювали ширину колії своїх залізниць, але знищення значної частини залізниці під час Громадянської війни на Півдні, у якої ширина колії була 5 футів (1524 мм), значно прискорило перехід на стандартну колію.

Походження[ред.ред. код]

Існує міська легенда про те що ширина колії, 1435 мм (4 фути 8½ дюймів), пов'язана зі шириною колії давньоримської брички. Ця легенда спростована[1]. Історично склалося так, що у бричок відстань між колесами була приблизно 1524 мм (5 футів)[1] Крім того, у дорожнього рухомого складу ширина габариту вимірюється по найвіддаленішим точкам колеса (є дані, що перші залізниці теж таким чином вимірювались), але з часом стало зрозуміло, що стане ліпше, якщо гребінь колеса буде знаходитися на внутрішній грані рейки (відповідно вимірюється зазор між внутрішніми гранями рейок).

На кінних залізницях не існувало стандартної колії, але можна довільно згрупувати: на півночі Англії не менш 4 футів[2]. Вільямська шахтна залізниця побудована до 1763, мала ширину 5 футів 0 дюймів; Джон Бленкинсопська Міддлтонська залізниця (англ. Middleton Railway) мала ширину 4 фути, але була розширена до 5 футів задля використання Бленкинсопського двигуна[2]. Інші залізниці мали ширину колії 4 фути 4 дюйми в Біаміші або 4 фути 7,5 дюймів (Біггес-Мейн та Кентон й Кокслодж).[2]

Джордж Стівенсон, отримавши фах механіка по парових машинах, на початку своєї кар'єри працював машиністом на вугільних копальнях графства Дарем. Він використовував ширину колії у 4 фути 8 дюймів в Нортумберленд і Даремі, а також на Кіллінгворзовський залізниці[2]. Хеттон та Спрінгвелл використовують таку ж ширину колії.

Stockton and Darlington Railway (S&DR) була побудована для перевезення вугілля з шахт поблизу Шилдона в порт Стоктон-он-Тис. S&DR початково мало ширину колії 4 фути 8 дюймів (1422 мм) і була споруджена з урахуванням ширини колії на вугільних шахтах. Після будівництва ця ширина використовувалась ще 15 років до того як була змінена на (1435 мм).[2][3]

Початок запровадження колії 4 фути 8 ½ дюйма[ред.ред. код]

Джордж Стівенсон використав колію 4 фути 8 ½ дюйма (1435 мм) (з додатковим півдюймом, що є обов'язковим на кривих[3]) на залізниці Ліверпуль — Манчестер, початок будівництва 1826, відкриття 30 вересня 1830. Успіх цього проекту дав Джорджу Стівенсону і його сину Роберту замовлення на низку інших залізничних проектів. Але тим часом будувались Залізниця Честер — Біркенхед початок будівництва 12 липня 1837, ширина колії 4 футів 9 дюймів (1448 мм);[4] Залізниця Східних Графств початок будівництва 4 липня 1836, ширина колії 5 футів (1524 мм),[5] Залізниця Лондон — Блеквол, початок будівництва 28 липня 1836 ширина колії 5 футів,[6] Залізниця Лондон — Брайтон, початок будівництва 15 липня 1837, ширина колії 4 фута 9 дюмів;[7] Залізниця Манчестер — Бірмінгем, початок будівництва 30 червня 1837, ширина колії 4 фути 9 дюймів;[8] Залізниця Манчестер — Лидс, початок будівництва 4 липня 1836, ширина колії 4 фути 9 дюймів[8] Залізниця Північ — Схід, початок будівництва 4 липня 1836 г, ширина колії 5 футів 0 дюймів[9]. При ширині колії 4 фути 9 дюймів перешивати на 4 фути 8 ½ дюйма в (1435 мм) колію не треба.

Авторитет Стівенсона — мабуть, провідна причина прийняття 4 фути 8 ½ дюйма (1435 мм) за стандарт і його широке застосування.

Королівська комісія[ред.ред. код]

В 1845 Королівська комісія оголосила вирок на користь на стандартної колії: у Великобританії Стівенсонську колію обрано, базуючись на тому, що її загальна довжина в королівстві була у вісім раз довшою ніж головного суперника Великої Західної залізниці з шириною колії (7 футів 0¼ дюйми або 2140 мм). Прийнятий у 1846 Уніфікуючий закон наголошував, що всі залізниці призначені для пасажирських перевезень мають пристосувати колію до стандартної — 4 фута 8 ½ дюйми (1435 мм) і в Ірландії — 5 футів 3 дюйми (1600 мм). Після прийняття цього закону більшість залізниць перешили колію згідно з новим стандартом.

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б «Urban Legends Reference Pages: Railroad Gauges and Roman Chariots». Snopes. Архів оригіналу за 2013-07-03. 
  2. а б в г д Baxter, Bertran (1966). Stone blocks and iron rails (Tramroads). Newton Abbot: David & Charles. с. 56.  Текст «seriesIndustrial Archaeology of the British Isles  » проігноровано (довідка)
  3. а б Vaughan, A. (1997). Railwaymen, Politics and Money. London: John Murray. ISBN 0719551501. 
  4. Whishaw, Francis (1842). The Railways of Great Britain and Ireland: practically described and illustrated. John Weale. Republished 1969, David & Charles reprints: Newton Abbot. с. 54. ISBN 0-7153-4786-1.  Текст «locationLondon  » проігноровано (довідка)
  5. Whishaw (1842). p 91
  6. Whishaw (1842). p 260
  7. Whishaw (1842). p 273
  8. а б Whishaw (1842). p 303
  9. Whishaw (1842). p 363


Література[ред.ред. код]

  • Pomeranz, Kenneth and Steven Topik (1999). The World That Trade Created: Society, Culture, and World Economy, 1400 to the Present. Armonk, NY: M.E. Sharpe. ISBN 0-7656-0250-4. (англ.)

Інтерент посилання[ред.ред. код]