Нітрогліцерин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нітрогліцерин
Хімічна структура
Зображення
Маса 3,8E−25 кг[1]
Першовідкривач або винахідник Асканіо Собреро
Дата відкриття (винаходу) 1847
Хімічна формула C₃H₅N₃O₉[1]
Канонічна формула SMILES C(C(CO[N+](=O)[O-])O[N+](=O)[O-])O[N+](=O)[O-][1]
Густина 1,6 ± 0,01 г/см³[2]
Температура плавлення 56 ± 1 ℉[2]
Температура розкладання 140 ± 1 ℉[2] і 122 ± 1 ℉[2]
Тиск насиченої пари 0,0003 ± 0,0001 mm Hg[2]
Розчинність 0,1 ± 0,1 g/100 g[2]
Класифікація та маркування безпеки NFPA 704: Standard System for the Identification of the Hazards of Materials for Emergency Response[d]
Ідентифікатор PGCH 0456
Межа короткострокового впливу 0,1 ± 0,1 mg/m³[2]
Гранична порогова концентрація 2 ± 1 mg/m³[2]
IDLH 75 ± 1 mg/m³[2]
Встановлена добова доза 5 міліграм[3]
Є активним інгредієнтом в Gonitrod[4], Minitrand[4], Rectivd[4], NitroMistd[4], Nitrostatd[4], Nitro-Bidd[4], Nitro-Durd[4], Nitrold[4], Nitrolinguald[4] і нітрогліцерин (лікарський засіб)
Міжнародна непатентована назва ВООЗ glyceryl trinitrate[5]
Дія препарату залежить від riociguatd[6], Варденафіл[6], Силденафіл[6], тадалафіл[6] і avanafild[6]
Фізично взаємодіє з Guanylate cyclase 1 soluble subunit alpha 2d[7] і Guanylate cyclase 1 soluble subunit beta 1d[7]
Правовий статус у медицині обрамлене застереження[8]
CMNS: Нітрогліцерин у Вікісховищі
Структурна формула нітрогліцерину

Нітрогліцери́н (тринітроглицерин, 1,2,3-тринітрооксіпропан) — естер гліцерину і нітратної кислоти. Жовта масляниста рідина. Хімічна формула нітрогліцерину — C3H5(ONO2)3. Надзвичайно потужна і небезпечна у виготовленні вибухова речовина. Дієздатність 550 мл. Вибухає від удару, поштовху, перепаду температури. А також при нагріванні до 30 °C. Одержують нітруванням гліцерину. Від чистоти гліцерину залежить вихід і рівень безпеки виготовлення нітрогліцерину. Розбавлений водою гліцерин повинен мати жовтувате забарвлення і нейтральну реакцію на лакмус. Температура плавлення гліцерину 19 °C, кипіння 290 °C.

Файл:Heherhhhrerhe.gif
При впливі достатньо сильного ударного навантаження молекули руйнуються й утворюється газоподібний азот, водяна пара та вуглекислота. Цей процес відбувається від молекули до молекули. Ланцюгова реакція відбувається зі швидкістю, яка у 20 разів перевищує швидкість звуку[9].


Історія[ред. | ред. код]

Нітрогліцерин був першою практичною вибуховою речовиною, який був потужнішим за чорний порох. Вперше він був синтезований італійським хіміком Асканіо Собреро в 1847 році, який працював з Теофіль-Жуль Пелузом в Туринському університеті.[10] Собреро спочатку назвав своє відкриття пірогліцерином і наполегливо запобігав його використанню як вибухівки.[11]

Отримання[ред. | ред. код]

Нітрогліцерин одержують обережним нітруванням гліцерину сумішшю з 60 % концентрованої H2SO4 і 40 % концентрованої HNO3 при інтенсивному охолодженні. Процес повинен проходити без виділення бурих випарів, при підвищенні температури до 50 °C вибух неминучий. Кислоти і гліцерин повинні бути очищені від домішок. Після закінчення нітрування нітрогліцерин відокремлюють від нітруючої суміші і промивають содовим розчином до повної нейтралізації кислот, що збільшують його чутливість. При додаванні спирту чутливість значно падає. У промисловості одержують безупинним нітруванням гліцерину нітруючою сумішшю в спеціальних інжекторах. У зв'язку з можливою небезпекою вибуху, нітрогліцерин не зберігають, а відразу переробляють у бездимний порох.

Використання в медицині[ред. | ред. код]

Нітрогліцерин — речовина, що належить до вазодилятаторів (розширювачів коронарних судин), що використовують для зняття гострих спазмів коронарних судин при стенокардії. Розслаблює гладеньку мускулатуру судин по всьому організму. Відзначається короткочасністю дії.

Використовується в вигляді таблеток по 0,5 мг під язик або в 1 % спиртовому розчині.

В літературі[ред. | ред. код]

У романі Жуля Верна «Таємничий острів» герої готують нітрогліцерин та використовують його для вибухових робіт на острові. Однак реально приготувати нітрогліцерин за рецептом з роману неможливо.

У технотрилері українського письменника Макса Кідрука «Жорстоке небо» в 14 главі є згадка про нітрогліцерин: «Дружина в Реви мала ще той характер, іноді нагадуючи діжку з нітрогліцерином на коліщатках: спробуй тільки зачепи — рознесе все і вся на друзки на радіусі сотні кілометрів.»

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в nitroglycerin
  2. а б в г д е ж и к http://www.cdc.gov/niosh/npg/npgd0456.html
  3. https://www.whocc.no/atc_ddd_index/?code=C01DA02
  4. а б в г д е ж и к RxNorm
  5. Nitroglycerin
  6. а б в г д Maskell S., Pirmohamed M. A reference set of clinically relevant adverse drug-drug interactions // Scientific Data / Veronique van den Berghe, S. Sansone, V. HurstMacmillan Publishers, NPG, 2022. — Vol. 9, Iss. 1. — ISSN 2052-4463doi:10.1038/S41597-022-01159-Y
  7. а б Open Targets Platform
  8. FDA-sourced list of all drugs with black box warnings (Use Download Full Results and View Query links.
  9. Discovery. Дикие эксперименты Адама Сэвиджа, 5 серия. Нитроглицерин, 2019. 
  10. Sobrero, Ascagne (1847). Sur plusieur composés détonants produits avec l'acide nitrique et le sucre, la dextrine, la lactine, la mannite et la glycérine [On several detonating compounds produced with nitric acid and sugar, dextrin, lactose, mannitol, and glycerin]. Comptes Rendus. 24: 247–248. 
  11. Sobrero, Ascanio (1849). Sopra alcuni nuovi composti fulminanti ottenuti col mezzo dell'azione dell'acido nitrico sulle sostante organiche vegetali [On some new explosive products obtained by the action of nitric acid on some vegetable organic substances]. Memorie della Reale Accademia delle Scienze di Torino (2nd Series). 10: 195–201.  On p. 197, Sobrero names nitroglycerin «pyroglycerine»:
    «Quelle gocciole costituiscono il corpo nuovo di cui descriverò ora le proprietà, e che chiamerò Piroglicerina.» (Those drops constitute the new substance whose properties I will now describe, and which I will call «pyroglycerine».)

Джерела[ред. | ред. код]

  • НІТРОГЛІЦЕРИН //Фармацевтична енциклопедія
  • (рос.)Химическая энциклопедия: В 5 т.: Т.3: Меди-Полимерные / Редкол.: Кнунянц И. Л. (гл. ред.) и др. — М.: Большая Российская энцикл., 1992. — 639 с. — [сторінка?]
  • (рос.)Орлова Е. Ю. Химия и технология бризантных взрывчатых веществ. Л.: Химия, 1981—312 с. — [сторінка?]
  • (рос.)Росси Б. Д., Поздняков 3.Г. Промышленные взрывчатые вещества и средства взрывания. Справочник. — М.: Недра, 1971. — 176 с. — [сторінка?]
  • (рос.)Тамбиев Г. И., Бейсбаев А. М. Технология приготовления и применения простейших ВВ. — М.: Недра, 1996. — [сторінка?]