Олексапіль
| село Олексапіль | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Луганська область |
| Район | Сватівський район |
| Громада | Лозно-Олександрівська селищна громада |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1758 р. |
| Населення | 223[1] |
| Площа | 0,96 км² |
| Густота населення | 232,29 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 92211 |
| Телефонний код | +380 6462 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°51′08″ пн. ш. 38°45′04″ сх. д. / 49.85222° пн. ш. 38.75111° сх. д.Координати: 49°51′08″ пн. ш. 38°45′04″ сх. д. / 49.85222° пн. ш. 38.75111° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
100 м |
| Водойми | р. Лозна |
| Відстань до районного центру |
36 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 92211 Луганська область, Білокуракинський район, смт Лозно-Олександрівка, вул. Центральна, 1. |
| Карта | |
  Олексапіль | |
 Олексапіль | |
| Мапа | |
| |
Оле́ксапіль (колишня Попівка) — село в Україні, у Лозно-Олександрівській селищній громаді Сватівського району Луганської області. Орган місцевого самоврядування — Лозно-Олександрівська селищна рада. Площа села 434,4 га[2].
Історія[ред. | ред. код]
На території села знаходяться археологічні пам'ятки епохи бронзи — кургани-могили на березі річки Лозна, відомі знахідки речей кочовиків X—XIV століть[2].
Перші козацькі переселенці з'являються в першій половині XVII століття. Хутір був заснований вихідцями з Тамбовської губернії у 1758 році. Статус села набув 1950 року.
На пагорбі, де пізніше розміщувалась контора КСП «Заріччя», був зведений маєток пана Попова з садками та ставами[2].
1929 року в селі було створено колгосп «Заріччя». Споруджено гаражі, склади, майстерня, тік, їдальня, інші господарські будівлі[2].
Населення[ред. | ред. код]
Населення становить 223 особи, 222 двори.
Вулиці[ред. | ред. код]
У селі є такі вулиці: Підгірна, Миру.
Економіка[ред. | ред. код]
Транспорт[ред. | ред. код]
Село лежить за 53 км від районного центру, з яким пов'язане асфальтованою дорогою, і за 15 км від залізничної станції Солідарний на лінії Валуйки — Кіндрашівська-Нова[2].
Культура[ред. | ред. код]
Пам'ятники[ред. | ред. код]
Церква[ред. | ред. код]
Відомостей про існування церкви в селі не збереглося.
Видатні особистості[ред. | ред. код]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ За Всеукраїнським переписом 2001 року.
- ↑ а б в г д Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси / Упорядник В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9
Література[ред. | ред. код]
- Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968.
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||
