Особняк Абрагама Коопа
| Особняк Абрагама Коопа | |
|---|---|
|
| |
| 47°48′04″ пн. ш. 35°11′14″ сх. д. / 47.801290000027776728° пн. ш. 35.1873210000277723° сх. д.Координати: 47°48′04″ пн. ш. 35°11′14″ сх. д. / 47.801290000027776728° пн. ш. 35.1873210000277723° сх. д. | |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | Запоріжжя |
| Тип | будівля |
| Стиль | еклектика (архітектура) |
| Статус | Об'єкт культурної спадщини містобудування та архітектури місцевого значення[1][2] |
  Особняк Абрагама Коопа Особняк Абрагама Коопа (Україна) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Особняк Абрагама Коопа[3] — будівля у Комунарському районі Запоріжжя по вулиці Сергія Серікова, 28. Об'єкт культурної спадщини місцевого значення[1]. Декорований багатьма архітектурними елементами особняк був побудований для менонітського промисловця Абрагама Коопа на початку XX століття. Під час голоду 1921—1923 років в будинку знаходилось представництво товариства «American Mennonite Relief», яке допомагало продуктами та речами[4][5]. У 1966 році була проведена часткова реконструкція та перепланування будинку; в ньому було розташовано обласний протитуберкульозний диспансер[6].
Опис[ред. | ред. код]
 Зовнішні зображення
| |
|---|---|
|
Koop House in Schoenwiese, 1922-1923 |
|
|
American Mennonite Relief office in Schoenwiese, 1922-1923 |
|
|
Abraham Koop house on Datschnaya Street |
|
|
Фото А. А. Коопа |
Особняк був побудований для менонітського підприємця Абрагама Абрагамовича Коопа на початку XX століття у північній частині колонії Шенвізе неподалік млина Нібура на вулиці Дачній[7]. Пізніше вулиця була перейменована на Комсомольську, а з 2016 року носить ім'я Сергія Серікова[8]. Абрагам Кооп був основним власником сімейного бізнесу та сином засновника бізнесу Абрагама Якоба (Абрагама Яковича) Коопа[9]. Дата побудови особняку невідома - називаються 1900 і 1907 роки[5]. Хоча спочатку менонітам були характерні строгість і мінімалізм побуту, на момент будівництва розбагатіли представники менонітських династій (Леппи, Коопи, Вальмани) вже відійшли від старих традицій і стали споруджувати розкішні особняки з використанням технічних новинок (як-от електрики, телефону)[10].
Будівля складається з двох об'ємів - західного та східного з підвалами під усією спорудою. Західний об'єм — двоповерховий, з розташуванням у наріжнику високого наметового даху і триповерховим виступом в центрі. Східний - двоповерховий, видовжений з півночі на південь. Загальна площа будівлі – 619 м². Планувальна структура – коридорно-секційного типу. В оформленні використані численні декоративні елементи на головних фасадах — трикутні віконні сандрики на консолях, розвинений антаблемент, обеліски в розірваних сандриках фронтонів, замкові камені над вікнами та люкарнами, профільовані лізени[6].
Головними акцентами об'ємів виступають дахове навершя кутового ризаліту східного об’єму та трикутний фронтон центрального ризаліту. Нижній поверх відкреслений від верхніх ярусів широкою профільованою тягою та відокремлений лінійною рустівкою. На верхніх поверхах важливу роль в оформленні фасадів виконує фактура матеріалу - силікатна цегла. Є балкон з ажурною решіткою та коронка над наметовим дахом кутового ризаліту.
Інтер'єри зазнали часткового перепланування. Первісні елементи оформлення практично не збереглися, серед автентичних елементів залишилися лише балюстрада сходів та металеві сходи до підвалу.
Архітектурний стиль особняка палацового типу еклектичний[11]. У ньому вбачають елементи неоренесансу, необароко[6]. Дизайн перил сходів демонструє вплив модерну (югендстилю)[7].
Протитуберкульозний диспансер № 1 є комунальним закладом Запорізької обласної ради[12]. Як пам'ятник культурної спадщини будівля не підлягає приватизації[13].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Рішення виконкому Запорізької обласної Ради народних депутатів від 14.04.1987 № 138
- ↑ Зведений перелік раніше затверджених пам’яток містобудування та архітектури і щойно виявлених об’єктів культурної спадщини містобудування та архітектури м. Запоріжжя (укр.). Запорізька міська рада. 31 січня 2007. Архів оригіналу (doc) за 2 березня 2012. Процитовано 15 травня 2017.
- ↑ Також зустрічається написання Коппа
- ↑ American Mennonite Relief office in Schoenwiese, 1922-1923 (англ.). Mennonite archival image database. 31 січня 2007. Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 30 січня 2022.
- ↑ а б Наталия Соловьева, Роман Акбаш (09.12.2018). Запорожье, которое мы теряем: Как "маляры" испортили старинный немецкий особняк (рос.). Depo.ua.
- ↑ а б в Кузьменко Олена. Особняк А. Коппа, 1900 // Матеріали до багатотомного «Зводу пам’яток історії та культури України»: Запорізька область / НАН України. Інститут історії України; Центр досліджень історико-культурної спадщини України. — Київ, 2016. — Т. 1. «Запоріжжя». — С. 186. Архівовано з джерела 28 січня 2022
- ↑ а б Rudy P. Friesen, Sergey Shmakin. Abraham A. Koop House // Into the Past: Buildings of the Mennonite Commonwealth. — Winnipeg : Raduga Publications, 1996. — P. 141. — ISBN 0921258054.
- ↑ Полный перечень переименованных в Запорожье улиц. zabor.zp.ua. Процитовано 6 грудня 2019.
- ↑ Товарищество под фирмой А. Я. Копъ // Юбилейное историческое и художественное издание в память 300-летия царствования державного Дома Романовых / Изд. М. С. Гугеля. — М. : Тип. В. М. Саблина, 1913.
- ↑ Natalia Ostasheva Venger. The Mennonite Industrial Dynasties in Alexandrovsk // Journal of Mennonite Studies. — 2003. — Т. 21. — С. 101.
- ↑ Відділ пам'яткознавства / редкол. М. Бевз, О. Боднар та ін. // Вісник інституту "Укрзахідпроектреставрація". — Львів, 2006. — Вип. 16. — С. 207. — ISBN 966-95066-4-15.
- ↑ Комунальна установа «Запорізький протитуберкульозний диспансер №1» Запорізької обласної ради (укр.). Запорізька обласна рада.
- ↑ Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації. Затверджено Законом України від 23 вересня 2008 року № 574-VI (укр.). 23 вересня 2008.
Посилання[ред. | ред. код]
- Наталия Соловьева, Роман Акбаш (09.12.2018). Запорожье, которое мы теряем: Как «маляры» испортили старинный немецкий особняк (рос.). Depo.ua.
- В Запорожье сняли с высоты уникальный 112-летний особняк (рос.). ipne.ws. 13.03.2019.
Література[ред. | ред. код]
- Rudy P. Friesen, Sergey Shmakin. Abraham A. Koop House // Into the Past: Buildings of the Mennonite Commonwealth. — Winnipeg : Raduga Publications, 1996. — P. 141. — ISBN 0921258054.
- Шак Владимир. Как по улицам Запорожья путешествовал дом меннонита Абрагама Коопа. — МИГ. — 2020. — Вип. 5 марта. — С. 29.