Ризаліт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ризалі́т — частина будинку, що виступає за основну лінію фасаду від фундаменту до даху. Поширена думка, що назва цього елемента походить від італ. risalita — виступ. Але в італійській архітектурі ризаліт називається avancorpo.

Ризаліти зазвичай розташовані симетрично відносно центральної осі фасаду в його центральній, бічних або наріжних частинах. У горизонтальному перерізі ризаліт може бути прямокутним або у вигляді півкола.

За допомогою ризалітів пожвавлюється фасад будівлі, тому вони використовувались при будівництві палаців ще з часів ренесансу. Згодом застосовувались при будівництві адміністративних та цивільно-промислових споруд, а також багатоквартирних будинків.

Ризаліти стали окрасою фасадів замку в Підгірцях, дому митрополитів у Києві, палацу Потоцьких у Кристинополі (доба бароко), палацу в містечку Великий Любинь (стиль рококо), палацу графів Реїв у Микулинцях (ампір). Ризаліти набули популярності серед архітекторів доби бароко та класицизму, а також у часи захоплення історичними стилями в кінці XIX — на початку XX століття.

Галерея[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Словник іншомовних слів, Київ, 1977, «Головна редакція УРЕ»
  • «Архітектура» (короткий словник-довідник).— Київ, 1995; ст. 255