Осюков Григорій Лаврентійович
| Григорій Лаврентійович Осюков | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| рос. Григорий Лаврентьевич Осюков | |||||||
| Народження |
1919 Чешегора | ||||||
| Смерть |
невідомо Тайожний | ||||||
| Поховання | Архангельська область | ||||||
| Країна |
 СРСР | ||||||
| Приналежність |
 Радянська армія | ||||||
| Вид збройних сил | РВСП | ||||||
| Рід військ |
 артилерія | ||||||
| Роки служби | 1939-? | ||||||
| Звання |
 Генерал-майор | ||||||
| Командування | 33-я ракетна дивізія | ||||||
| Війни / битви | Німецько-радянська війна | ||||||
| Нагороди |
| ||||||
Григорій Лаврентійович Осюков (рос. Григорий Лаврентьевич Осюков; нар. 1919 — пом. ?) — радянський воєначальник, генерал-майор РВСП.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в селі Чешегора (нині — Пінезький район, Архангельська область, РФ) в селянській родині. Росіянин.
До лав РСЧА призваний Жовтневим РВК міста Архангельська в листопаді 1939 року.
Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Воював на Південному, Північно-Західному, Брянському, 1-у і 2-у Прибалтійських, Калінінському й Ленінградському фронтах. Член ВКП(б) з 1943 року. Обіймав посаду помічника начальника штабу 824-го гаубичного артилерійського полку 35-ї гаубичної артилерійської бригади 15-ї артилерійської дивізії прориву РГК. В серпні 1941 року був поранений в руку.
В липні 1957 року полковник Г. Л. Осюков призначений командиром 7-ї гвардійської мінометної бригади. З 30 вересня 1959 року командував 15-ю гвардійською інженерною бригадою РВГК, а з 7 жовтня 1960 по 31 березня 1966 року — командир 33-ї ракетної дивізії.
Помер внаслідок інсульту. Похований, згідно з заповітом, у рідному селі.
Нагороди[ред. | ред. код]
Нагороджений двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.07.1944, 11.03.1985), чотирма орденами Червоної Зірки (16.08.1943, 19.02.1944, …) й медалями.
Посилання[ред. | ред. код]
- Хто є хто в РВСП [Архівовано 6 серпня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
- Вниз по Пинеге-реке: Чешегора [Архівовано 8 лютого 2015 у Wayback Machine.](рос.)
- Нагородні листи 1, 2 і 3 на сайті «Подвиг народа».