Павич (яйце Фаберже)
| Яйце Фаберже «Павич» | |
|---|---|
 Відчинене яйце «Павич» із сюрпризом | |
| Рік | 1908 |
| Замовник | Микола II |
| Перший власник | Марія Федорівна Романова |
| Теперішній власник | |
| Країна |
.svg){kind=small} Швейцарія |
| Особа чи установа | Фонд Едуарда і Моріса Сандоза (Лозанна) |
| Рік придбання | 1995 |
| Дизайн та матеріали | |
| Майстер | Генріх Вігстрем, Дорофєєв |
| Матеріали | яйце: різнокольорове золото, позолочене срібло, гірський кришталь; дерево: різнокольорове золото, діаманти |
| Висота | 19 см |
| Сюрприз | |
| Механічний павич | |
| Матеріали | золото, емаль |
Великоднє яйце «Павич» — ювелірний виріб фірми Карла Фаберже, виготовлений на замовлення російського імператора Миколи II у 1908 році як традиційний великодній подарунок для матері імператора Марії Федорівни.[1]
Дизайн[ред. | ред. код]
На розкішній підставці в стилі рококо із позолоченого срібла розмішене прозоре яйце, його дві половинки вирізьблені з гірського кришталю і вмонтовані в оправу із застібкою. На обох половинках є гравіювання: на одній зображена імператорська монограма Марії Федорівни, на другій — дата «1908». Всередині яйця на гравірованому золотому дереві, поміж гілок, вкритих квітами із дорогоцінного каміння і емалі, сидить золотий павич, розфарбований кольоровими емалями.
Механічний павич[ред. | ред. код]
Сюрприз яйця — механічний павич — може зніматися з гілок. Після заведення і розміщення на плоскій поверхні, він починає гордо ходити, повертати голову і час від часу розпускати хвіст.
Над створенням механічного павича і його прототипів працював майстер фірми Фаберже Дорофєєв, імовірно впродовж трьох років.
Джерело натхнення[ред. | ред. код]
Великоднє яйце «Павич» було створене майстрами фірми Фаберже по мотивам знаменитого годинника XVIII ст. «Павич», який був виготовлений майстром Джеймсом Коксом на замовлення Григорія Потьомкіна для імператриці Катерині II. В композицію цього годинника, що має розміри з невелику кімнату, входять фігури павича, півня і сови з механізмами, які приводять їх в рух. Спочатку годинник «Павич» розміщувався в Зимовому палаці, а потім був перенесений до Ермітажу, де експонується досі.[1][2]
Власники[ред. | ред. код]
Імператор Микола II подарував яйце «Павич» своїй матері Марії Федорівні на Великдень 26 квітня 1908 року.
Після революції, разом з іншими скарбами імператорської родини, воно було конфісковане більшовиками. У 1927 році яйце «Павич» в числі дев'яти імператорських яєць, ьуло продане через фірму «Антикваріат» Емануїлу Сноумену із лондонської галереї «Вартскі» (англ. Wartski[en]). У 1935 році його придбав пан Херст.
У 1949 році яйце придбав швейцарський магнат Моріс Сандоз. У 1995 році колекція покійного Моріса Сандоза перейшла до Фонду Едуарда і Моріса Сандозів (Лозанна).[1]
Фонду Едуарда і Моріса Сандозів належать також:
- «Лебідь» (1906), імператорське великоднє яйце з сюрпризом — механічним павичем;
- «Яйце-годинник Юсупова» (1907), виготовлене на замовлення князя Юсупова.
Реставрація[ред. | ред. код]
У 2008 році механічний павич був реставрований майстром Мішелем Парміджані з компанії Parmigiani Fleurier. Завдяки реставрації внутрішній механізм знову працює гармонійно. Ретушування емалі повернуло їй колишній блиск.[3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в 1908 Peacock Egg [Архівовано 2 грудня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Часы Павлин [Архівовано 24 січня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Mike Disher, Past Forward. WatchTime.com [Архівовано 2 жовтня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Фотографії процесу реставрації механічного павича (англ.)
- Годинник «Павич» роботи Джеймса Кокса в Ермітажі (рос.)