Карл Петер Фаберже
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Петер Карл Фаберже | |
| Народився | 30 травня 1846 Санкт-Петербург |
|---|---|
| Помер | 24 вересня 1920 Лозанна (Швейцарія) |
| Проживання | Санкт-Петербург, (Росія) |
| Відомий | засновник сімейної фірми і династії майстрів ювелірного мистецтва |
| Діяльність | ювелір |
| Дружина | Августа Богданівна Якобс |
| Діти | старший син Євгеній |
Пе́тер Карл Фаберже́ (Санкт-Петербург — 24 вересня 1920, Лозанна) – російський ювелір, засновник сімейної фірми і династії майстрів ювелірного мистецтва.
[ред.] Біографія
Батько Петера Карла Фаберже, Густав Фаберже, за походженням був з родини гугенотів, був скромним ювеліром, який займався своєю справою з 1841 р. В 1860 р. чотирнадцятирічний Карл Фаберже разом з батьками переїжджає до Дрездену. Звідти батько посилає його в подорож по Європі, від затримується на більш тривалий час в Франкфурті-на-Майні, в Флоренції і в Парижі. Повернувшись в Петербург в 1866 р., Фаберже - уже повноправний майстер – працює разом з Хіскіасом Пендіном, Августом Хольмстремом і Вільгельмом Раймером. Усе вони раніше працювали у його батька. В 1868 р. до фірми приєднується фінський ювелір Ерік Колін, а в 1872 р. Карл Фаберже стає власником майстерні свого батька. Колін – його перший головний майстер.
Облікові книги Кабінету Його Імператорської Величності свідчать про суперечку Фаберже за імператорські замовлення з іншими більш відомими ювелірами, такими як Юліус Буті, Едуард Болін, Фрідріх Кехлі и Леопольд Цефтінген. Спочатку, його частка в замовленнях Двору була незначною, але з часом вона зростала, Фаберже все частіше згадувався в облікових книгах Двору. Йому вдалося швидко заволодіти прихильність найвищих придворних чиновників, надаючи безкоштовні послуги з оцінки, ремонту і реставрації ювелірних виробів в Ермітажі. Вільний доступ до експонатів дозволив уважно вивчити технічні прийоми колишніх ювелірів, стилістичні особливості виробів, які були виконані в різні епохи.
Частка, у смаках і запитах публіки, відкрита генієм Фаберже, зараз заповнювалася з його допомогою – це була ціла низка корисних речей – портсигарів, ламп, дзвінків, годинників, що переважали один одного своєю винахідливістю. Кожен з них був довершеним і мав вишукані Вони миттєво упізнавалися, вони були відмінним символом статусу їх власника. Купуючи ці дорогоцінні іграшки і дрібнички, вони потрапляли в компанію «обраних». Фаберже мав у своєму розпорядженні групу унікально обдарованих дизайнерів і майстрів найвищої кваліфікації. Завдяки постійному новаторству він легко випереджав своїх конкурентів. Саме прагнення до новизни дозволяло йому стверджувати, що в кінці кожного року від переплавляв усі речі які залишалися непроданими. Фаберже міг з гордістю сказати про себе в інтерв’ю журналісту: «…якщо порівняти з моєю справою такі фірми як Тіффані, Бушеран, Картьє, то у них, ймовірно, віднайдеться дорогоцінностей більше ніж у мене. У них можна знайти готове кольє за 1,5 млн. рублів. Але ж це торговці, а не ювеліри-художники. Мене мало цікавить дорога річ, якщо її ціна лише в тому, що вправлено багато діамантів або перлин». Це кредо вирізняло Фаберже від його конкурентів. Він також заявляв, що будь-яка річ, яка не відповідає його жорстким стандартам довершеності, повинна знищуватися.
Грандіозні святкування з приводу 300-ліття Династії Романових, перетворилося в апофеоз правління династії, для Фаберже означали останню найбільшу хвилю за кількістю замовлень. Він проектує і виготовляє безліч предметів і ювелірних виробів з емблемою династії Романових і з датами 1613–1913 рр., в тому числі і пасхальне яйце «300-летие Дома Романовых», яке зараз зберігається в Кремлі. В документах Кабінету Е. І. В. є відомості про дрібні прикраси: значки, шпильки, брошки.
З моменту оголошення війни в 1914 році ера Фаберже, яка проходила для нього під знаком імператорської щедрості і покровительства, повинна була завершитися. Після ейфорії перших перемог прийшли крупні поразки і втрати, для усіх настали важкі часи. В ці роки Фаберже характеризують два пасхальні яйця (1915 р.), їх дизайн призваний відобразити діяльність імператриці і її дочок в Червоному хресті.
6 листопада 1916 р. Фаберже – в якості заходу перестороги в важкі часи – організував акціонерну компанію з Аверкієвим, Багером, Бізовим і Маркетрі. 1917 рік приніс крах старого світу: відбулися Лютнева революція, зречення царем престолу 2 (15) березня, арешт царської родини і, на кінець, Жовтнева революція. Фірма потрапила до рук так званого «Комітету працівників товариства і компанії Фаберже» і продовжувала діяти в цій якості до жовтня 1918 р. В кінці 1917 р. Карл Фаберже закрив свій будинок на Великій Морській вулиці, передавши його директору Ермітажу. Он перебрався в Ригу, звідти в Берлін, далі в Гомбург на Таннасі, потім в Вісбаден, де захворів. В червні 1920 р. його дружина Августа Богданівна Якобс (дочка придворного столярного майстра) і старший син Євгеній перевезли його в Лозанну. Тут він помер 24 вересня 1920 р. і за його бажанням було кремовано.
[ред.] Пасхальні яйця Фаберже
Перше пасхальне яйце було замовлене Фаберже імператором Олександром III в 1885 р. Завдяки його миттєвому успіху, Фаберже отримав постійне замовлення імператорського двору і став виконувати пасхальні яйця одне за одним, десять – для царя Олександра III, які той кожний рік, аж до смерті, в 1894 р., дарував своїй дружині Марії Федорівні; і ще 44 – в період між 1895 і 1916 рр. – для царя Миколи II в якості подарунків для його матері і дружини Олександри Федорівни. Загалом за імператорським замовленням ним було створено 54 пасхальні яйця. Можна також вважати, що декілька яєць було подаровано в свій час і іншим членам імператорської сім’ї. Сегодні з достовірно відомо, що до нашого часу збереглося 45 пасхальних яєць, зроблених за царським замовленням; збереглася фотографія ще одного; ще 5 відомі за описами. Збереглися також одне з двох незавершених пасхальних яєць, роботи над якими велися в 1917 році.
Завдяки придбанню російського бізнесмена Віктора Вексельберга колекція Форбса, придбана за 100 мільйонів доларів, повернулася на батьківщину в 2004 році.
[ред.] Посилання
- Фаберже & Императорские пасхальные яйца Фаберже, Ювелирное дело Фаберже, Пасхальные яйца Фаберже
 |
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка, скористайтеся підказкою та розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
|
