Ермітаж

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук
Цей термін має також інші значення. Див. Ермітаж (значення).

Державний Ермітаж в Санкт-Петербурзі (від французького ermitage — місце всамітнення) — один із найбільших у світі художніх і культурно-історичних музеїв.

Виник в 1764 як приватне зібрання Катерини II, відкритий для публіки в 1852. Містить колекції пам'ятників культур Давнього Сходу, Давнього Єгипту,Античності та Середньовіччя, мистецтва Західної і Східної Європи, археологічних та мистецьких пам'яток Азії, слов'янської культури VIII — XIX століть.

На підставі указу Катерини II від 1795 р. з Варшави було вивезено бібліотеку Залуських, що налічувала майже 300 тис. томів, 10 тис. рукописів і величезне зібрання гравюр.( 1930 року заради поліпшення відносин з Польщею СРСР повернув значну частину бібліотеки Залуських у Варшаву.) Саме вона й художні зібрання Королівського замку, двірських ансамблів «Лазенки» і «Вілянов», замку Вавель, садиб в Пулавах і Сєняві, Нєсвіжі, Підгірцях і Мітаві стали основою Імператорської публічної бібліотеки, Ермітажу і Арсеналу.

Зміст

[ред.] Зимовий палац.Фасади

Фасад на Палацову площу

Фасад на річку Нева вночі

Палацова площа

Фасад і сквер у бік Адміралтейства.

[ред.] Будинки Ермітажу

Нині до складу Державного Ермітажу також входять:

[ред.] Головні відділи музею

  • Відділ історії західноєвропейського мистецтва ( з картинною галереєю )
  • Відділ малюнків
  • Відділ гравюр
  • Відділ декоративно-ужиткового мистецтва
  • Відділ історії культури та мистецтва античного світу
  • Відділ історії культури та мистецтва Сходу
  • Відділ історії російської культури до 1917 року
  • Відділ нумізматики
  • Науково-просвітницький відділ
  • Відділ реставрації та консервації
  • Наукова бібліотека
  • Фондосховища

[ред.] Відділ історії західноєвропейського мистецтва( з картинною галереєю )

Скульптор Джузеппе Мацуола, Смерть Адоніса на полюванні, Ермітаж.

Аби дати уяву про структуру відділів, подивимось на збірки цього відділу. Вони нараховують :

  • збірку живопису Італії 13-18 ст.
  • збірку живопису Італії 19-21 ст.
  • збірку живопису Іспанії15-21 ст.
  • збірку живопису Нідерландів 15-16 ст.
  • живопис Голландії 17-18 ст.
  • живопис Голландії 19-20 ст.
  • живопис Фландрії 17-18 ст.
  • живопис Бельгії 19-20 ст.
  • живопис Франції 15-18 ст.
  • живопис Франції 19-21 ст.
  • живопис Англії 16-20 ст.
  • живопис Німеччини 15-20 ст.
  • збірку живопису Австрії 1819 ст.
  • зразки живопису Швейцарії 18-20ст.
  • зразки живопису країн Скандинавії 18-20 ст.
  • зразки живопису Фінляндії 19-20 ст.
  • поодинакі зразки живопису деяких країн Північної і Південної Америки( США, Мексики)
  • поодинакі зразки живопису Польщі, Чехії, Румунії, Данії.

Картинну галерею доповнюють збірки скульптур різних країн,але збірка ніколи не смала систематичного характеру.Деякі майстри репрезентовані випадковими, поодинакими або не найкращими творами ( Мікеланджело, Лоренцо Берніні ). Багато провідних майстрів не представлено зовсім. Ще гірший стан по століттям і по епохам. Переважають твори академізму 19 ст., що не найкращій період розвитку скульптури взагалі.

[ред.] Картинна галерея. Загальна характеристика

Імператорський Ермітаж не можна розглядати (подібно до Берлінського музею) як систематичний посібник до вивчення історії мистецтва. Характер колекції відбиває швидше особисті смаки російських государів або колекціонерів, збірки яких цілком увійшли до складу Ермітажу. Збірка П'єра Крози (1665 — 1740) - видатного знавця й збирача творів мистецтв, найвизначніша в Парижі XVIII століття, була придбана 1772 року в його спадкоємців за дорученням Катерини II. Генріх фон Брюль, граф (1700 — 1764), міністр при дворі Августа III, керував покупками картин для Дрезденської галереї. Його власна збірка 1769 року ввійшла до складу Ермітажної картинної галереї. Вальполь Роберт Уолпол (1676 — 1745), прем'єр-міністр Англії при Георгу I і Георгу II, найбільший англійський колекціонер першої половини XVIII століття. 1778 року російським посол в Лондоні прибав Ермітажу в спадкоємців Р. Уолпола колекцію, що складалася з 198 картин. Катерина II і Микола I привнесли свою частину для створення головного музею Російської держави. Однак у цьому збиранні вони не керувалися метою показати панораму історії живопису, але лише шукали спосіб оточити себе чудовими предметами. Збирання протягом двох століть все ж охопило значні області художнього минулого. Деякі епохи і країни представлені з достатньою повнотою. Але в Ермітажі є прогалини, на жаль, саме в тих відділах, які особливо цікавлять сучасне суспільство. Відсутні італійські “прерафаеліти”, малочисельні старі нідерландці XV і англійці XVIII століття, нарешті, навіть в багатому зібранні голландців і фламандців бракує таких майстрів, як Вермеєр, Гоббема, К. Фабріціус, П. Брейгель старший, Троост та інших.

[ред.] Витвори мистецтва різних епох

Святитель Григорій Чудотворець. Ікона 12 ст. Візантія.

Найстаріший з нині існуючих килимів з Пазирикського кургану, Ермітаж, Петербург.

[ред.] Деякі інтер'єри і зали

Парадні сходинки доби бароко

Зала з гербами

Відділ героїв часів Наполеонівських воєн]]

[ред.] Скульптурний портрет Стародавнього Риму.Ермітаж.

Імператор Люцій Вер

Корнелія Солоніна, дружина імператора Галлієна

Імператор Філіп Аравітянин

[ред.] Теракоти в Ермітажі

Ця колекція формувалася стихійно.Античні старожитності давно були предметами престижу в Західній Європі.Згадаємо колекцію античних преметів Кампана у Римі, що була придбана у 1862 році для Імператорського Ермітажу.Але сформувалася колекція набагато раніше.В колекції були і теракоти.Давньогрецкі теракоти слугували релігійним обрядам.Їх виготовляли в особливих формах.Після запікання в печі вони ставали твердими і досить довготривалими.Поверхню розфарбовували і теракоти ставили в оселях і на могилах, приносили в храми як дари богам.

Серед античних теракот у 19 стролітті особливо модними стали теракоти з Танагри, що в Беотії(Мала Азія).Спочатку тут робили теракоти для релігійних обрядів. З часом тематика змінилася.Бо майстри теракот почали працювати під впливом скульптурних образів Праксителя.Тоді і з'явилися фігурки муз в довгих сукнях. З часом музи перетворилися на фігурки дівчат. Змінилася і їх роль-тепер вони слугували окрасою оселі, улюбленими предметами.Їх клали в домовину померлого на згадку про його улюбленців при житті.Танагрські теракоти Ермітажу походять з розкопок 1870-х рр. некрополя Танагри.

[ред.] Теракоти 17 століття

[ред.] Караваджо і його послідовники

Караваджо. Юнак з лютнею ( Маріо Мінніті )

Концерт (Преті)

Доменіко Фетті, портрет актора Франческо Андреіні( варіанти в Венеції і Петербурзі ).

[ред.] Художники Голландії 17 століття

Худ. Хеда. Натюрморт з крабом

Рембрандт.Автопортрет, офорт

Рембрандт. Жертвоприношення Авраама9 варіанти в Мюнхені і Петербурзі )

[ред.] Живопис Франції

Худ.Пуссен.Ермінія рятує коханого Танкреда

Худ.Е.Делакруа, Мароканец сідлає коня, 1855 р.

Гюбер Робер. Тераса в замку Марлі

[ред.] Портрети російських аристократів. Ермітаж.

Шведський художник О. Рослен. Портрет графа З.Г.Чернишова. Ермітаж, Петербург.

Худ. Робер Лефевр. Портрет Єлизавети Строганової

Худ. Ф.Рокотов. Портрет графа Івана Шувалова.

Худ.Ф.Рокотов. Портрет імператриці Катерини 2-ї

Худ.Вінтерхалтер. Княгиня Софія Радзівілл, 1864 р.

[ред.] Джерела

  • Бенуа Александр. Путеводитель по картинной галерее Императорского Эрмитажа (рос).
  • Шапиро Ю.Г. «По Эрмитажу без экскурсовода», Л, «Аврора»,1972 (рос)
  • «Эрмитаж за 200 лет», Л-М, «Сов.художник», 1966 (рос)
  • «Сокровища Эрмитажа», Л, «Сов.художник», 1969 «рос»
  • «Эрмитаж.История и архитектура зданий», Л,«Аврора», 1974 (рос)
  • Левинсон-Лессинг В.Ф. «История картинной галереи Эрмитажа 1764-1917», Л, «Искусство», 1985, (рос)

[ред.] Зовнішні зсилання

Commons
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою:

Отримано з http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D1%80%D0%BC%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%B6
Особисті інструменти