Ермітаж

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Державний Ермітаж
Palace-p1030997.jpg
Засновано 1764
Адреса Росія Росія, 190000, Санкт-Петербург, Палацова набережна, б. 34, ст. метро «Невський проспект»
Відвідувачі 2.400.000 (дані за 2010 р.)
Директор Піотровський Михайло Борисович
Сайт http://www.hermitagemuseum.org
Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статті Ермітаж (значення).

Державний Ермітаж в Санкт-Петербурзі (від фр. ermitage — місце всамітнення) — один із найбільших у світі художніх і культурно-історичних музеїв.

Виник в 1764 як приватне зібрання Катерини II, відкритий для публіки в 1852. Містить колекції пам'ятників культур Давнього Сходу, Давнього Єгипту,Античності та Середньовіччя, мистецтва Західної і Східної Європи, археологічних та мистецьких пам'яток Азії, слов'янської культури VIII — XIX століть.

На підставі указу Катерини II від 1795 р. з Варшави було вивезено бібліотеку Залуських, що налічувала майже 300 тис. томів, 10 тис. рукописів і величезне зібрання гравюр.( 1930 року заради поліпшення відносин з Польщею СРСР повернув значну частину бібліотеки Залуських у Варшаву.) Саме вона й художні зібрання Королівського замку, двірських ансамблів «Лазенки» і «Вілянов», замку Вавель, садиб в Пулавах і Сєняві, Нєсвіжі, Підгірцях і Мітаві стали основою Імператорської публічної бібліотеки, Ермітажу і Арсеналу.

Зміст

Зимовий палац.Фасади [ред.]

  • Фасад на Двірцеву площу

  • Фасад на річку Нева вночі

  • Дворцова площа

  • Фасад і сквер у бік Адміралтейства.

Будинки Ермітажу [ред.]

Нині до складу Державного Ермітажу також входять:

Головні відділи музею [ред.]

Відділ історії західноєвропейського мистецтва( з картинною галереєю ) [ред.]

Скульптор Джузеппе Мацуола, Загибель Адоніса(Смерть Адоніса на полюванні), Ермітаж.

Аби дати уяву про структуру відділів, подивимось на збірки цього відділу. Вони нараховують :

  • збірку живопису Італії 13-18 ст.
  • збірку живопису Італії 19-21 ст.
  • збірку живопису Іспанії15-21 ст.
  • збірку живопису Нідерландів 15-16 ст.
  • живопис Голландії 17-18 ст.
  • живопис Голландії 19-20 ст.
  • живопис Фландрії 17-18 ст.
  • живопис Бельгії 19-20 ст.
  • живопис Франції 15-18 ст.
  • живопис Франції 19-21 ст.
  • живопис Англії 16-20 ст.
  • живопис Німеччини 15-20 ст.
  • збірку живопису Австрії 1819 ст.
  • зразки живопису Швейцарії 18-20ст.
  • зразки живопису країн Скандинавії 18-20 ст.
  • зразки живопису Фінляндії 19-20 ст.
  • поодинакі зразки живопису деяких країн Північної і Південної Америки( США, Мексики)
  • поодинакі зразки живопису Польщі, Чехії, Румунії, Данії.

Колекція скульптур [ред.]

Голова до алегорії « Красномовство (Бурдель)». Ермітаж, Петербург.

Картинну галерею доповнюють збірки скульптур різних країн, але збірка ніколи не мала систематичного характеру. Деякі майстри репрезентовані випадковими, поодинакими або не найкращими творами ( Мікеланджело, Лоренцо Берніні ). Багато провідних майстрів західноєвропейської скульптури - не представлено зовсім. Ще гірший стан по століттям і по епохам ( мало творів італійського відродження, Франції 17 століття, творів 19 і 20 століть.) Переважають твори академізму 19 ст., що не найкращій період розвитку скульптури взагалі.

Обмежені можливості придбання нових експонатів за часів СРСР, практична відсутність закупівель на міжнародних аукціонах була лише частково компенсована поодинокими придбаннями на виставках чи дарами самих скульпторів музею в 20 ст., що мали випадковий характер ( Франческо Мессіна, Аугусто Мурер, Еміліо Греко ).

Картинна галерея. Загальна характеристика [ред.]

Хосе де Рібера, «Муза історії Кліо».

Імператорський Ермітаж не можна розглядати (подібно до Берлінського музею) як систематичний посібник до вивчення історії мистецтва. Характер колекції відбиває швидше особисті смаки російських государів або колекціонерів, збірки яких цілком увійшли до складу Ермітажу. Збірка П'єра Крози (1665 — 1740) - видатного знавця й збирача творів мистецтв, найвизначніша в Парижі XVIII століття, була придбана 1772 року в його спадкоємців за дорученням Катерини II. Генріх фон Брюль, граф (1700 — 1764), міністр при дворі Августа III, керував покупками картин для Дрезденської галереї. Його власна збірка 1769 року ввійшла до складу Ермітажної картинної галереї. Вальполь Роберт Уолпол (1676 — 1745), прем'єр-міністр Англії при Георгу I і Георгу II, найбільший англійський колекціонер першої половини XVIII століття. 1778 року російським посол в Лондоні прибав Ермітажу в спадкоємців Р. Уолпола колекцію, що складалася з 198 картин. Катерина II і Микола I привнесли свою частину для створення головного музею Російської держави. Однак у цьому збиранні вони не керувалися метою показати панораму історії живопису, але лише шукали спосіб оточити себе чудовими предметами. Збирання протягом двох століть все ж охопило значні області художнього минулого. Деякі епохи і країни представлені з достатньою повнотою. Але в Ермітажі є прогалини, на жаль, саме в тих відділах, які особливо цікавлять сучасне суспільство. Відсутні італійські “прерафаеліти”, малочисельні старі нідерландці XV і англійці XVIII століття, нарешті, навіть в багатому зібранні голландців і фламандців бракує таких майстрів, як Вермеєр, Гоббема, К. Фабріціус, П. Брейгель старший, Троост та інших.

Картини-жарти [ред.]

  • Худ. А. Дедре, Мопс у кріслі

  • худ.Паулюс Поттер ,Полювання на мисливця та його покарання звірями

Витвори мистецтва різних епох [ред.]

  • Антична кераміка , Ермітаж.

  • так звана Ваза фортуні, кераміка (крилата ваза), люстр, мусульманська Іспанія, Альгамбра, 14 століття.

  • Пазирикський килим, Найстаріший з нині існуючих килимів з Пазирикського кургану, Ермітаж, Петербург.

Деякі інтер'єри і зали [ред.]

  • Парадні сходинки доби бароко

  • Зала з гербами

  • Відділ героїв часів Наполеонівських воєн

Скульптурний портрет Стародавнього Риму.Ермітаж. [ред.]

  • Імператор Люцій Вер

  • Корнелія Солоніна, дружина імператора Галлієна

  • Імператор Бальбін

Теракоти в Ермітажі [ред.]

Скульптор Алессандро Альгарді, погруддя ювеліра і медальєра Гаспаро Моло,теракота, 1635 р.

Ця колекція формувалася стихійно. Артефакти, що входять до її складу, належать рзним епохам в історії мистецтва.

  • Античні старожитності давно були предметами престижу в Західній Європі. Згадаємо колекцію античних преметів Кампана у Римі, що була придбана у 1862 році для Імператорського Ермітажу. Але сформувалася колекція набагато раніше. В збірці були і теракоти. Давньогрецкі теракоти слугували релігійним обрядам. Їх виготовляли в особливих формах. Після випалення в печі вони ставали твердими і досить довготривалими. Поверхню розфарбовували і теракоти ставили в оселях і на могилах, приносили в храми як дари богам.

Серед античних теракот у 19 стролітті особливо модними стали теракоти з Танагри, що в Беотії(Мала Азія). Спочатку тут робили теракоти для релігійних обрядів. З часом тематика змінилася. Бо майстри теракот почали працювати під впливом скульптурних образів Праксителя. Тоді і з'явилися фігурки муз в довгих сукнях. З часом музи перетворилися на фігурки дівчат. Змінилася і їх роль-тепер вони слугували окрасою оселі, улюбленими предметами.Їх клали в домовину померлого на згадку про його улюбленців при житті.Танагрські теракоти Ермітажу походять з розкопок 1870-х рр. некрополя Танагри.

Ск. Алессандро Альґарді, погруддя Камілло Памфілі, 1647, теракота.
  • Теракоти італійських майстрів. Особливе місце в колекції теракот Ермітажу посіла збірка, що прибула з Венеції, де переважали твори митців 17 століття.Збірку формував венеціанський князь церкви - абат Філіппо Фарсетті (1704 - 1774 ). Ще в середині 18 століття від виклопотав у папи римського дозвіл на створення копій з гіпсу всіх уславлених на той час античних скульптур в збірках Ватикана. Папа такий дозвіл дав. Але абат діяльно скуповував і теракотові ескізи відомих майстрів римського бароко 17 ст. Ескізи в теракоті тоді розглядалися як допоміжний, студійний матеріал, поціновували саме готові твори. Метою абата була просвітницька і повчальна функції власної колекції, яку він перевіз у Венецію і зробив доступною для венеціанських спудеїв. Декілька десятиліть колекцію експонували в старовинному маєтку - палаццо Фарсетті. Серед відвідувачів палацу були і великий князь Павло з дружиною, майбутні російські імператор і імператриця. Колекція сподобалась візітерам з Російської імперії. Вже перебуваючи на престолі, імператор Павло висловив побажання придбати колекцію з палацу Фарсетті. Останній володар не продав, а запропонував її в подарунок. І колекцію перевезлив Санкт-Петербург. В столиці Російської імперії колекція теж виконувала просвітницькі і навчальні функції для учнів Петербурзької Академії мистецтв - аж до початку 20 ст. Після більшовицького перевороту частка найкоштовніших творів була вилучена з академії і перевезена в Державний Ермітаж. Серед них ескізи до скульптур, погруддя, самостійні твори -

Серед теракот Ермітажу - копії скульптур Мікеланджело в каплиці Медічі у Флоренції, декілька творів 18-го і 19-го століть (ск. Константіно Корті « Грішний янгол » ).

  • Янгол, штудія.

  • Константіно Корті, « Грішний янгол »

  • Лоренцо Берніні.Константин Великий верхи, штудія коня

Картини майстрів Італії [ред.]

Венеціанська школа в музеї Ермітаж [ред.]

Караваджо і його послідовники [ред.]

Натюрморти музейної колекції [ред.]

Художники Голландії 17 століття [ред.]

  • Худ. Пітер Янсенс Елінга. Кімната голландського дому

  • Рембрандт. Жертвоприношення Авраама ( варіанти в Мюнхені і Петербурзі )

  • Худ. Арт ван дер Нер. Пейзаж з вітряком

Художники Іспанії 17 століття [ред.]

Портретний жанр «іспанців» в музейній збірці [ред.]

  • Алонсо Санчес Коельо. «Принцеса Каталіна Мікаела Іспанська»

  • Хуан Пантоха де ла Круз. «Дієго Вільямайор»

  • Бартоломе Гонсалес і Серрано. «Маргатита Альдобрандіні»

  • Хуан Кареньо де Міранда. «Невідомий кабальєро»

Портрети англійських майстрів [ред.]


Живопис Франції [ред.]

  • Худ.Пуссен.Ермінія рятує коханого Танкреда

  • Худ.Е.Делакруа, Мароканец сідлає коня, 1855 р.

  • Гюбер Робер . Тераса в замку Марлі

Картини ван Гога [ред.]

Портрети російських аристократів. Ермітаж. [ред.]

  • Шведський художник Олександр Рослін . Портрет графа З.Г.Чернишова. Ермітаж, Петербург.

  • Худ. Робер Лефевр. Портрет Єлизавети Строганової

  • Худ. Ф.Рокотов. Портрет графа Івана Шувалова.

  • Худ.Ф.Рокотов. Портрет імператриці Катерини 2-ї

  • Худ.Лампі Старший, граф Зубов П.А.

  • Худ.Вінтерхалтер. Княгиня Софія Радзівілл, 1864 р.

Скарби колекцій гравюр [ред.]

Докладніше: Ермітаж, друкована графіка

  • Лукас ван Лейден, «Вергілій в плетеному кошику», 1525 р.

  • Абрахам Босс. «Друкарня гравера», 1642 р.

  • Рембрандт.Автопортрет, офорт

Візантійські ікони [ред.]

Колекція західноєвропейської та російської зброї [ред.]

Hermitage Museum 008.jpg
Ermitáž (42).jpg
Palace-archeology-weapons-p1040049.jpg
Palace-weapons-p1040038.jpg

Колекція нараховує близько 8.000 зразків. Палаци російських царів завжди мали збірки зброї. Її кількість збільшувалась через нові придбання за кордоном, замови майстрам-зброярам, дипломатичні подарунки, відбір з військових трофеїв, збереження меморіальних зразків вогнепальної зброї.

Збірка має як зразки парадної зброї, так мисливської, армійської чи мистецьких зразків. Частка зброї мала лише церемоніальне значення, вона оздоблена коштовним камінням, золотом, сріблом, гравіюванням тощо. До збірок логічно перейшли і екзотичні зразки з віддалених країн світу ( Японія, держави Африки, Індія ),так і зразки різних епох ( антична зброя, зброя доби середньовіччя, відродження, бароко), лицарські обладунки, обладунки для захисту коней тощо. Накопичені збірки поперше розмістили в спеціальній споруді ( Царськосільський Арсенал ).

Частка речей передана з археологічних розкопок ( зброя доби неоліту, античності, з розкопаних скіфських курганів ). Після жовтневого перевороту зброя з Царськосільського Арсеналу та вельможних колекцій була націоналізована та розташована в музеї. Як і більшість відділів Ермітажу, колекція зазнала втрат через продаж музейної зброї на закордонних аукціонах в роки сталінського режиму.

Частка західноєвропейської зброї та лицарських обладунків демонструється в постійній експозиції Лицарського залу ( зброя Італії, Іспанії, німецьких князівств ). Екзотичні зразки зброї передані в зали за національним принципом ( середньовічна зброя Індії - в залах мистецтва Індії, зброя і обладунки Японії - в залах мистецтва Японії тощо ).

Має музей як безіменні зразки, так і зразки зброї відомих майстрів -

  • готичні обладунки німецького майстра
  • обладунок майстра Лоренца Хельмшмідта( м. Аугсбург )
  • щити з Богемії, з міст Енс та Дагендорф
  • мисливська аркебуза короля Франції Генріха IV
  • холодна зброя майстерень Золінгена, Мілану, Толедо
  • зразки зброї майстрів 18-19 ст. ( Бутте, Б'єне, зброї часів Наполеону чи жезли його маршалів )
  • зразки зброї з майстерень Берліну, Парижу, Ганноверу, Відня, Мадриду, Версаля, Праги, Лондона.

Колекції зброї доповнені військовими строями, малюнками, альбомами, гравюрами, картинами батального жанру, історичними і трофейними прапорами.

Ендаумент-фонд Ермітажу [ред.]

В березні 2011 року в столиці Росії підписані документи про створення в Ермітажі цільового грошового фонду — ендаумент-фонду. Адже кожний музей — це не тільки експонати і експозиції, а й ремонти, придбання нових артефактів.

Відкривається рахунок, на який залучають кошти меценатів. Фондом керує окрема фірма, що вкладає кошти в якийсь бізнес, а музей отримує відсотки. Гроші фонду витрачати заборонено, витрачають тільки відсотки. На рахунок ендаумент-фонду Ермітажу російський бізнесмен Володимир Потанін вже зробив внесок у 5 мільйонів доларів. Практику створення ендаумент-фондів планують поширити і на інші значні музеї Росії.

Ендаумент-фонд — відомий у США фінансовий засіб підтримки музеїв. Так, цільовий грошовий фонд найстарішого в Сполучених Штатах Гарвардського університету становить 36 мільярдів доларів.

Див. також [ред.]

Джерела [ред.]

  • Бенуа Александр. Путеводитель по картинной галерее Императорского Эрмитажа (рос).
  • Шапиро Ю.Г. «По Эрмитажу без экскурсовода», Л, «Аврора»,1972 (рос)
  • «Эрмитаж за 200 лет», Л-М, «Сов.художник», 1966 (рос)
  • «Сокровища Эрмитажа», Л, «Сов.художник», 1969 «рос»
  • «Эрмитаж.История и архитектура зданий», Л,«Аврора», 1974 (рос)
  • Левинсон-Лессинг В.Ф. «История картинной галереи Эрмитажа 1764-1917», Л, «Искусство», 1985, (рос)

Посилання [ред.]

Значок порталу Портал «Мистецтво»

Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ермітаж&oldid=12624789