Катерина II (імператриця Росії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Запит «Катерина II» перенаправляє сюди; див. також інші значення.
Катерина ІІ
рос. Екатерина II
Софія Авґуста Фредеріка Ангальт-Цербст-Дорнбурґ
Катерина ІІрос. Екатерина IIСофія Авґуста Фредеріка Ангальт-Цербст-Дорнбурґ
Портрет Катерини ІІ роботи Жан-Баптиста Лампі

8-ма Імператриця Російської імперії
Час на посаді:
28 червня (9 липня) 1762 — 6 (17 листопада) 1796
Попередник Петро III
Наступник Павло I

Народилася 21 квітня (2 травня) 1729(1729-05-02)
Штетін, Пруссія
Померла 6 (17) листопада 1796(1796-11-17) (67 років)
Санкт-Петербург
Національність німкеня
Чоловік Петро III
Діти Павло I
Анна Петрівна
Олексій Григорович Бобринський
Єлизавета Григорівна Тьомкіна
Рідня Христіан Авґуст Ангальт-Цербстський
Йоганна Елізабет
Релігія Лютеранство (17291744)
Російська православна церква (17441796)
Нагороди
Орден Серафимів

Катери́на ІІ (Катерина Олексіївна Романова, рос. Екатерина II Великая, імя за народженням: Софія Авґуста Фредеріка Ангальт-Цербст-Дорнбурґ, нім. Sophie Auguste Friederike von Anhalt-Zerbst-Dornburg) (*21 квітня (2 травня) 1729(17290502), Штетін, Пруссія — †6 (17) листопада 1796, Санкт-Петербург)  — російська імператриця (17621796) дому Романових.

Дружина (вдова) імператора Петра III, мати імператора Павла І.

Епоха царювання Катерини II в російській і європейській історіографії Нового часу одержала назву «освіченої монархії» і вважається «золотим віком» російського імперського абсолютизму.

Походження, дитинство, юність

Принцеса Софія Августа Фредеріка Ангальт-Цербст-Дорнбург, (в історичній літературі звичайно зветься Софія Ангальт-Цербстська), народилася 2 травня 1729 в місті Штетін (нім. Stettin), Пруссія — тепер Щецін, Польща.

Була дочкою князя Христіана Авґуста Ангальт-Цербстського з шляхетського роду Асканіїв, губернатора тодішньої пруської провінції Штетін та принцеси Йоганни Елізабет з роду Гольштайн-Готторп.

9 липня 1744 вона прийняла православ'я й отримала ім'я Катерина Олексіївна на честь Катерини I. У 1745 вийшла заміж за великого князя Петра. Нещасна в шлюбі, велика княжна наполегливо й багато вчилася.

Правління

В 1762 Петро III став імператором. Через 6 місяців його вбили внаслідок змови, про яку знала його дружина. Вступивши на престол, вона відразу широко виявила свої таланти державного діяча.

Провела реорганізацію Сенату (1763), церковну реформу (секуляризацію земель) (1763-64), скасувала гетьманство в Україні (1764). Очолювала Укладальну комісію («Комиссия об Уложении», 1767-69). Видала «Установу для управління губерній…» («Учреждение для управления губерний…», 1775), Жалувану грамоту дворянству (1785) і Жалувану грамоту містам (1785).

За її правління відбулася Селянська війна 1773-75 рр. під проводом О.Пугачова.

За Катерини II внаслідок російсько-турецьких воєн 1768-74 та 1787-91 рр. Російська імперія розширила свої кордони та закріпилася на Чорному морі, приєднала Північне Причорномор'я, Крим, Кубань. Прийняла під російський протекторат Картвело-Кахетинське царство (Східну Грузію, 1783). В період її правління за активної участі Росії відбулися три розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795).

Листувалася з Вольтером та іншими діячами французького Просвітництва.

Політика щодо України

Під час правління Катерини II землі колишнього Кримського ханства увійшли до складу Російської імперії. Таким чином зникла ця безпосередня військова загроза. Зникла потреба в козацьких військах, Запорозькій Січі і Гетьманщині. 1764 року було скасовано гетьманство, 1765-го розформовано козацькі полки на Слобожанщині, 1775-го ліквідовано Запорозьку Січ, 1782-го у Гетьманщині ліквідовано полкову та сотенну адміністрацію, запроваджено поділ на три намісництва. 1783 року розформовані козацькі полки на Лівобережжі і юридично запроваджено кріпацтво. Українські землі були повністю інтегровані до складу Російської імперії.

Після зникнення загрози з боку Запорозької Січі та Кримського ханства створилися умови і почався стрімкий розвиток господарства на півдні України. Були засновані нові або перейменовані такі міста як Одеса, Катеринослав, Сімферополь, Севастополь. Почали розвиватись заводи (мануфактури) і торгівля — за одночасного погіршення життя селян північніших українських і російських земель. Південь України швидко заселяли люди з різних куточків світу. Серед них — українці та росіяни (переселенці з закріпаченої частини Російської імперії), болгари, серби, греки (переселенці з Османської імперії), німці (переселенці з різних німецьких князівств, які перебували у стані занепаду), євреї (переселенці з земель Речі Посполитої).

1785 року, видавши «Жалувану грамоту дворянству», Катерина II законодавчо оформила права та привілеї російського дворянства, прирівняла до нього українську козацьку старшину, закріпивши за нею земельні володіння. Вона особисто віддавала накази про придушення антикріпосницьких виступів в Україні — Коліївщини (1768) та Турбаївського повстання (178993).

Правління Катерини II позначилося дальшою русифікацією України. 1783 року в Києво-Могилянській Академії запровадили російську мову викладання.

1786 — проведено секуляризацію церковних земель, що підірвало економічну незалежність православної церкви від держави, зокрема, в Україні. Церква перетворилася на частину імперського державного апарату.

Після включення до складу Російської імперії Правобережної України уряд Катерини II проводив тут політику, спрямовану на ліквідацію греко-католицької церкви, підпорядкованої Риму.

Образ Катерини ІІ в культурі

Одеса. Пам'ятник Катерині II в 1900–1920 рр., відновлений у 2007 р.
Катерина ІІ на банкноті Російської імперії зразка 1910 р.

Притаманні персонально Катерині але також симвлічно-характерні для всієї її епохи риси російського дворянства і аристократії: суміш агресивності й загарбництва, віроломства і підступності під маскою лібералізму, добродійності, добропорядності та простодушності — іронічно змалював відомий російський лірик XIX-го ст. граф А. К. Толстой у своїй історико-сатиричній поемі «История государства российского от Гостомысла до Тимашева»[1]:

…Какая ж тут причина
И где же корень зла,
Сама Екатерина
Постигнуть не могла.
«Madame, при вас на диво
Порядок расцветет,-
Писали ей учтиво
Вольтер и Дидерот,-


Лишь надобно народу,
Которому вы мать,
Скорее дать свободу,
Скорей свободу дать».


«Messieurs,- им возразила
Она,- vous me comblez»[2],-
И тотчас прикрепила
Украинцев к земле.

Знищення Запорізької Січі і запровадження кріпацтва залишило великий слід в свідомості українського народу, через це образ Катерини ІІ набув поширення в усній народній творчості. Наприклад, у пісні «Ой з-за гори, з-за лиману» про неї згадується так:

«Ой царице Катерино!
Що ж ти наробила?
Степ широкий, край веселий
Та й занапастила!»[3]

Про Катерину ІІ неодноразово згадував в своїй творчості Тарас Шевченко, наприклад у поемі «Великий льох»:

«Що тая цариця — : Лютий ворог України,
Голодна вовчиця!…»[4]

Фаворити Катерини

Цариця Катерина Друга була відома також наявністю багатьох фаворитів. За підрахунками, вона перебувала у зв'язках із 23-ма[Джерело?] чоловіками-фаворитами. Найвідоміші з них — Станіслав Август Понятовський, князь Потьомкін, Григорій Орлов і Платон Зубов. З Григорієм Потьомкіним вона навіть була таємно обвінчана.

Див. також

Посилання

Примітки

  1. Алексей Толстой: Антология русской поэзии(рос.)
  2. фр. - Мс’є, Ви мені робите комплімент!
  3. Записано в 1987 році від Філіпенко Марії Свиридівни 1902 р. н. у с. Мала Токмачка Оріхівського району.
  4. Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 1: Поезія 1837–1847. — С. 314–328; С. 726–730.
  5. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3
Попередник: Імператриця Росії
28 червня (9 липня) 1762
6 (17 листопада) 1796
Наступник:
Петро III
Павло I


Корона принца крові Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.