Пам'ятники Петру I
Пам'ятники Петру І — є поширеним засобом пропаганди ролі імператора Петра І в історії (Росія), або ж просто ж просто згадкою про його перебування у тому чи іншому місці в багатьох країнах за межами РФ. Першим пам'ятником Петру І став споруджений 1782 року мідний вершник у Петербурзі; відтоді кількість пам'ятників першому імператору становить загалом понад 60 у Росії та інших країнах Європи і потроху збільшується у Росії з кожним петровським ювілеєм[1]. У інших пострадянських державах (Латвія, Естонія) пам'ятники Петру І, з огляду на їх імперський символізм, були демонтовані ще в процесі розпаду Російської імперії.
В Україні пам'ятник на місці відпочинку Петру І у Полтаві, на відміну від інших пам’ятників йому, композиційно не містить скульптурного зображення Петра І, однак повнозростову статую російського монарха встановлено перед будівлею музею «Поле Полтавської битви».
Зважаючи, що багато пам'ятників Петру І встановлені досить давно та спроектовані видатними митцями, значна їх кількість має велику художню, естетичну та історико-культурну цінність, багато з них є об'єктами культурного туризму.
Пам'ятники Петру І за країнами, регіонами та населеними пунктами[ред. | ред. код]
Росія[ред. | ред. код]
В Росії Петру І зводять пам'ятники як засновнику міст (Санкт-Петербург, Таганрог, Воронеж, Петрозаводськ та ін.), губерній (пам'ятник в Астрахані 2007 р.), засновнику російського флоту (Москва, Калінінград), засновнику гірничо-заводської справи на Уралі (Єкатеринбург) тощо.
Санкт-Петербург[ред. | ред. код]
Початок увіковічення у камені та бронзі пам’яті Петра І, як засновника Російської імперії та столичного міста Петербурга, було покладено Катериною ІІ саме у столиці тогочасної Росії. Перший у Росії пам’ятник — як загалом, так і Петру І зокрема — був кінною статуєю імператора, відлитою за ескізами Етьєна Моріса Фальконе (1782 р., див. мідний вершник).
В офіційній ідеології сформувався культ Петра І, котрого, серед інших титулів, наділяли титулом батька Вітчизни (піднесений йому Сенатом після перемоги у Північній війні, див., наприклад, напис під бюстом Петра І на фасаді Нахімовського училища в Петербурзі [2]). З часом Петербург обзавівся незліченою кількістю інших скульптур на честь свого засновника: виготовлений кінний пам’ятник Петра роботи Бартоломео Карло Растреллі (відлитий у бронзі ще 1747-го) 1800 року був встановлений перед Михайлівським замком. Згодом у місті на Неві окрім кінних з’явилися й інші типи скульптурних зображень самодержця — повнозростові статуї та бюсти. Серед повнозростових монументів Петра у Петербурзі є також два за відомим проектом скульптора М. М. Антокольського.
Над своїм давнім задумом втілити Петра у глині, а потім і бронзі М. М. Антокольський працював у Римі 1872 року. Того ж року статуя була експонована скульптором у Петербурзі на політехнічній виставці[ru], організованій до 200-річчя від дня народження Петра. Макет статуї творіння Антокольського використали при спорудженні пам’ятників Петру І у Петергофі (1884, потворно встановлений у 1957-му), Таганрозі (1903), перед Сампсоніївським собором у Петербурзі (1909), в Архангельську (1914) та Шліссельбурзі (1957).
На сьогодні точну кількість пам'ятників Петру І в Петербурзі не вказує навіть найповніший мистецько-культурний проект, присвячений цій темі — "Звід петровських памятників Росії та Європи".
Окрім творінь Фальконе, Растреллі, Антокольського, Петербург має безліч інших пам'ятників Петру І, як-от, наприклад:
- Цар-тесляр Л. А. Бернштама
Бельгія[ред. | ред. код]
Велика Британія[ред. | ред. код]
Естонія[ред. | ред. код]
Латвія[ред. | ред. код]
За часів імперії на теренах сучасної Латвії монумент Петру І височів у Ризі.
Підготовчі роботи до встановлення пам’ятника Петру І у Ризі почалися із відповідного рішення міської думи 1903 року. Відбувся збір пожертв, за допомогою його вдалося зібрати 87 236 рублів 89 копійок. По тому був оголошений конкурс на проект пам’ятника. З 58 ескізів комісія обрала монумент в класичному стилі роботи берлінського професора архітектури Густава Шмідт-Касселя[de][3][4]. Місце для встановлення пам’ятника визначили на початку Олександрівського бульвару, навпроти головного в’їзду до міста.
Нідерланди[ред. | ред. код]
Україна[ред. | ред. код]
Полтава[ред. | ред. код]
.jpg)
|
| |
Пам'ятик Петру І у музеї «Поле Полтавської битви» (Полтава) загальним планом та зблизька
| ||
Чехія[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ На сьогодні точну кількість пам'ятників Петру І у Росії та Європі не вказує навіть найповніший мистецько-культурний проект, присвячений цій темі — "Звід петровських пам'ятників Росії та Європи", див. сайт проекту: Свод петровских памятников России и Европы [Архівовано 17 серпня 2017 у Wayback Machine.].
- ↑ див.:Наталья Коробкина. Петр I «на любой вкус» // Antenna Daily
- ↑ Пухляк О. Памятник императору Петру I в Риге // Прибалтийские русские: история в памятниках культуры. Под общей редакцией А.В.Гапоненко. — Рига, Институт европейских иследований. 2010. – 736 с. — с. 337 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 серпня 2017. Процитовано 25 серпня 2017.
- ↑ Конный памятник Петру I в Риге // Свод петровских памятников России и Европы. Архів оригіналу за 21 червня 2017. Процитовано 25 серпня 2017.
Література[ред. | ред. код]
- Памятник Петру Великому // в кн.: Орлов Г.Н. Памятники архитектуры, истории и культуры Таганрога на старых открытках и фотографиях / Орлов Г.Н., Найговзин Л.И., Цымбал А.А. – Таганрог: «Лукоморье», 2004. – 192 с. — С. 58 – 63.
- Петровские памятники России и Европы: изучение, сохранение, культурный туризм. Материалы VII Международного петровского конгресса. Санкт-Петербург, 5—7 июня, 2015 года / сост. А.В. Кобак и О.Л. Кувалдина. — СПб.: «Европейский Дом», 2016. — 696 с. — ISBN 978-5-8015-0371-4.
