Санкт-Петербург

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Петербург)
Перейти до: навігація, пошук
місто Санкт-Петербург
Coat of Arms of Saint Petersburg (2003).png Flag of St Petersburg (Russia).png
Герб Санкт-Петербурга Прапор Санкт-Петербурга
Розташування міста Санкт-Петербург
Розташування міста Санкт-Петербург
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Санкт-Петербург
Основні дані
Час заснування: 1703
Населення 4868520 (01.01.2011) [1]
Площа 1439 км²
Густота населення 3383 осіб/км²
Поштові індекси 190000-199406
Телефонний код +7-812
Географічні координати: 0059.95 0030.31759°57′00″ пн. ш. 30°19′00″ сх. д. / 59.95° пн. ш. 30.316667° сх. д. (G)Координати: 59°57′00″ пн. ш. 30°19′00″ сх. д. / 59.95° пн. ш. 30.316667° сх. д. (G)
Водойма Нева
Міста-побратими Львів (Україна)
Влада
Веб-сторінка www.st-petersburg.ru
Голова адміністрації Георгій Полтавченко
Маріїнський палац, центр міста

Са́нкт-Петербу́рг (18 серпня 1914 — 26 січня 1924 — Петроград, 26 січня 1924 — 6 вересня 1991 — Ленінград) — місто в Російській Федерації, місто федерального значення Російської Федерації, суб'єкт Російської Федерації, адміністративний центр Північно-Західного федерального округу. Санкт-Петербург — найважливіший після Москви економічний, промисловий, науковий та культурний центр, великий транспортний вузол на північному заході Російської Федерації.

Заснований у 1703 році, Санкт-Петербург з 1712 по 1918 рік був столицею Російської імперії (за винятком часу правління Петра II, коли статус столиці ненадовго повернувся до Москви) і резиденцією Російських імператорів. За час свого імперського статусу місто стало одним з найкрасивіших міст світу.

Санкт-Петербург — друге після Москви за величиною місто Російської Федерації. Місто з адміністративно підлеглими територіями займає площу 1439 км². Санкт-Петербург — п'яте місто в Європі за чисельністю населення після Стамбула, Москви, Лондона і Парижа — його населення складає 4 600 310 осіб (2010). Санкт-Петербург є найпівнічнішим містом із населенням понад 1 млн осіб.

З 2008 року в Санкт-Петербурзі міститься Конституційний суд Російської Федерації.

Зміст

[ред.] Географія

Санкт-Петербург є найпівнічнішим з міст світу з населенням понад мільйон чоловік. Він розташований на північному заході Російської Федерації, в межах Приневської низовини, на прилеглому до гирла річки Неви узбережжі Невської губи Фінської затоки і на численних островах Невської дельти. Висота міста над рівнем моря: для центральних районів — 1—5 м, периферійних районів (північ) — 5—30 м, периферійних районів (південь і південний захід) — 5—22 м. Найвище місце в межах міста — район Красного Села (70—110 м) з Горіховою горою (176 м).

Площа власне міської території складає 605,8 км² (з районами, включеними в міську межу в 1998 р., — 1431 км²).

Вологий, морський клімат Санкт-Петербурга з теплим літом і незвично помірною для такої географічної широти зимою пояснюється впливом Гольфстріму. Впродовж більшої частини року переважають дні з хмарною, похмурою погодою, розсіяним освітленням. Сумарний притік сонячної радіації тут в 1,5 рази менший ніж на півдні України, і удвічі менший ніж у Середній Азії. За рік у Санкт-Петербурзі буває в середньому 62 сонячні дні. Середня температура липня складає 17,8°, січня — −7,7 °C.

Високоширотним розташуванням міста пояснюється явище білих ночей, які найяскравіші з 11 червня по 2 липня.

[ред.] Історія

Мапа міста, 1776 рік

Місто засноване 1703 року Петром I і назване на честь його небесного покровителя — святого Петра. Перша збудована будівля — Петропавлівська фортеця на Заячому острові — була збудована як фортеця під час Північної війни. У 1712—1918 роках Петербург — столиця Російської Імперії (за винятком часу правління Петра II, коли статус столиці ненадовго повернувся до Москви) і резиденція Російських імператорів.

У 1719 році в Санкт-Петербурзі був відкритий перший в Росії публічний музей — Кунсткамера, в 1724 заснована Петербурзька Академія наук, перша російська газета також почала випускатися тут.

У Санкт-Петербурзі відбулося грудневе повстання 1825 року. У 1837 була відкрита перша російська залізниця Санкт-Петербург — Царське село (нині місто Пушкін).

18 (31) серпня 1914 року прийняте друге в історії міста офіційне ім'я — Петроград у зв'язку зі вступом Росії до Першої світової війни як «патріотичніше» замість «німецької» назви Санкт-Петербург. Раніше воно зустрічалося як в поетичній мові (Є. А. Баратинський, О. С. Пушкін), так і в найменуваннях деяких установ (Старообрядницька єпархія Петрограду).

У Санкт-Петербурзі почались революція 1905 — 07, Лютнева революція 1917, Жовтнева революція 1917.

26 січня 1924 року II Всесоюзний З'їзд Рад СРСР задовольнив прохання Петросовета і перейменував своєю ухвалою Петроград на Ленінград. Місто було назване в честь В. І. Леніна, російського революціонера, організатора і учасника Жовтневої революції 1917, що став засновником і першим керівником Радянської держави (Російська Республіка, РРФСР, СРСР).

1 серпня 1927 року місто увійшло до складу і стало центром знов створеної Ленінградської області. У грудні 1931 року Ленінград був виведений з складу області і перетворений в місто республіканського підпорядкування.

В роки Другої Світової війни місто витримало 29-місячну блокаду німецько-фашистських військ.

У ході проведеного 12 червня 1991 року опитування (в результаті референдуму) 54% городян, що брали участь, висловилися за повернення місту його історичної назви. Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 6 вересня 1991 року місту повернуто його первинне найменування — Санкт-Петербург.

[ред.] Архітектура

Детальніше: Список палаців Санкт-Петербурга
Дворцова площа із Зимовим палацом

Величну зовнішність Санкт-Петербурга визначають архітектурні ансамблі, строгі прямі вулиці, просторі площі, сади і парення, річки і численні канали, набережні, мости, візерунчасті огорожі, монументальні і декоративні скульптури.

Архітектурні ансамблі XVIII—XIX століть: Петропавловська фортеця, Александро-Невська лавра, Смільний інститут, Дворцова площа із Зимовим палацом, Невський проспект, стрілка Васильєвського острова з будівлею Біржі, площа Декабристів з пам'ятником Петру I (відкрито в 1782), вулиця Зодчого Россі, площа Островського і площа Мистецтв.

У 1950 — 80-х рр. збудовані нові житлові райони, адміністративні і громадські будівлі, створено меморіальний комплекс на Піськаревському кладовищі (1960). Історичний центр Санкт-Петербурга включено до списку Світової спадщини.


Вид на Ермітаж та Зимовий палац
Вид на Ермітаж та Зимовий палац

Ряд нових будівельних проектів, які активно підтримують міською адміністрацією та зацікавленими фірмами (наприклад, «Охта-центр», раніше носив назву «Газпром-сіті»), реконструкції існуючих архітектурних комплексів («Нова Голландія»), наростаючий обсяг зносу будівель фонової забудови центру (в тому числі і виявлених пам'яток історії та архітектури) і поява в центрі нових будівель, що розривають ансамблі і спотворюють вид, викликають заперечення у громадськості і професійних організацій. Все частіше звучать думки, що такі дії можуть зруйнувати унікальну міське середовище петербурзького центру. Ці явища викликають також заклопотаність Всесвітнього фонду охорони пам'яток і UNESCO.

[ред.] Наука і культура

Детальніше: Список музеїв Санкт-Петербурга

У Санкт-Петербурзі розташовані:

В місті більше 70 театрів (зокрема Маріїнський, Михайлівський, драми імені А. С. Пушкіна, Великий драматичний імені Р. А. Товстоногова, комедії (Санкт-Петербург) імені Н. П. Акимова, Малий драматичний (Театр Європи), Відкритий, «Балтійський Дім», імені В. Ф. Коміссаржевської); найбільші бібліотеки (імені М. Є. Салтикова-Щедріна, Російської академії наук та ін.).

Пам'ятник Тарасу Шевченку.
059.967 0030.30659°58′00.95″ пн. ш. 30°18′22.99″ сх. д. / 59.966933, 30.306387 (G)
Могила на Смоленському цвинтарі.
059.967 0030.30659°58′00.95″ пн. ш. 30°18′22.99″ сх. д. / 59.966933, 30.306387 (G)

У місті знаходиться музей-квартира Тараса Шевченка (Університетська наб., 17). В однойменному сквері йому споруджено пам'ятник. На Смоленському цвинтарі знаходиться могила першого поховання Тараса Шевченка.[2]

[ред.] Музика

[ред.] Музичні фестивалі

  • фестиваль «Палаци Санкт-Петербурга»
  • «Зірки білих ночей»

[ред.] Ансамблі стародавньої музики

[ред.] Населення

З початку 1990-х по 2007 рік спостерігалася стійка депопуляція (у 1990 році населення міста складало більше 5 млн чоловік, в 2007 — 4 571 184). З 2008 року відзначається приріст населення (0,3 % в 2008 році і 0,4 % в 2009 році). За станом на 2010 рік чисельність населення склала 4 600 310 чоловік.[3]

Середня тривалість життя петербуржців в 2007 році складала 64 роки у чоловіків і 75 років у жінок (ці показники на один рік перевищують показники 2006 року). За станом на 2008 рік, 1 млн 100 тисяч з 4 млн 571 тисяч загального населення міста складають пенсіонери (з них 55% - інваліди). В цей час в місті проживало 139 тисяч жителів у віці від 80 до 90 років, 13,4 тисяч жителів від 90 років і старше і 188 жителів старші 100 років.[4]

Населення Санкт-Петербурга
з 1725 по 2010 роки
Рік Населення, чол.
1725 75 000
1750 150 000
1800 300 000
1846 336 000
1852 485 000
1858 520 100
1864 539 100
1867 667 000
1873 842 900
1881 876 600
1886 928 600
1891 1 035 400
1897 1 264 900
1901 1 439 400
1908 1 678 000
1910 1 962 000
1915 2 318 600
1920 2 000 000
1926 1 616 100
1936 2 739 800
Рік Населення, чол.
1939 3 191 300
1944 2 559 000
1959 2 888 000
1970 3 512 974
1979 4 072 528
1988*[5] 5 000 000
1989[6] ***4 990 749
1990[7] **5 002 000
2002[8][9] ***4 661 219
2005[7][10] **4 600 000
2007 **4 571 184
2008[11] **4 568 047
2009[12] **4 581 854
2010[3] **4 600 310
2011[1] **4 868 520

* Наявне населення. За переписом 1989 року чисельність постійного населення
складала 4990,7 тис., а наявного — 5023,5 тис.[13]
**На 1 січня ***Переписи — на 12 січня 1989 і 9 жовтня 2002

[ред.] Адміністративний поділ

Адміністративний поділ Санкт-Петербурга

Санкт-Петербург ділиться на 18 районів:

  1. Адміралтейський
  2. Василеостровський
  3. Виборзький
  4. Калінінський
  5. Кіровський
  6. Колпінський
  7. Червоногвардійський
  8. Красносєльський
  9. Кронштадтський
  10. Курортний
  11. Московський
  12. Невський
  13. Петроградський
  14. Петродворцовий
  15. Приморський
  16. Пушкінський
  17. Фрунзенський
  18. Центральний

[ред.] Економіка

Санкт-Петербург — один з найважливіших економічних центрів Російської Федерації. Економіка міста базується в основному на промисловості і туризмі. За підсумками 2004 року місто зайняло четверте місце в Росії (після Москви, Тюменської області і Московської області) за об'ємом валового регіонального продукту (ВРП). У 2004 році цей показник склав 518,89 млрд руб., або 3,6% від загальноросійського валового внутрішнього продукту[9]. У 2011 році ВРП складе, за прогнозами, 2 трильйони 413 мільярдів 6 рублів.

У Санкт‑Петербурзі на 1 січня 2007 р. (за даними Петростата) кількість великих і середніх організацій промислового комплексу складає більше 680. Число малих підприємств промислового комплексу — 12 540.

[ред.] Найбільші підприємства міста

  • ФГУП «Адміралтейські верфі», що випускає кораблі для ВМФ, танкери, підводні човни;
  • ВАТ «Балтійський завод», що виробляє судна для Морфлота, криголами;
  • ФГУП «Північна верф» (кораблі для ВМФ, судна для Морфлота);
  • філіал ВАТ «Силові машини», «Ленінградський металевий завод» в Санкт-Петербурзі (турбіни парові, установки газотурбінні, турбіни газові, турбіни гідравлічні);
  • філіал ВАТ «Силові машини» «Електросила» в Санкт-Петербурзі (електромашини великі, генератори до парових, газових і гідравлічних турбін, лакофарбові матеріали, вироби з пластмас);
  • ВАТ "Завод «Електропульт» (апаратура низьковольтна електрична, апаратура високовольтна електрична);
  • ВАТ «Севкабель» (прокат мідні силові кабелі для стаціонарної прокладки на напругу 1 кв і вище за виріб з пластмас);
  • ВАТ «Кіровський завод» (виробництво тракторів, металопродукція, сільськогосподарська техніка);
  • ВАТ МЗ «Арсенал» (космічні супутники, артилерійські і пускові установки, компресорні станції);
  • ВАТ «Іжорські заводи» (прокатне устаткування, устаткування нафто-газопереробне спеціальне);
  • ВАТ ХК «Ленінець» (бортові радіоелектронні комплекси для літальних апаратів, головки самонаведення для високоточної зброї, радіоелектронна апаратура);
  • ВАТ «Світлана» (вироби елементної компонентної бази, рентгенівські трубки, радіоелектронну апаратуру);
  • ВАТ «Хлібний дом» (хлібобулочні і борошняні кондитерські вироби);
  • ЗАТ «Чипіта Санкт-Петербург» (борошняні кондитерські вироби);
  • ЗАТ «Кондитерська фабрика імені Н. К. Крупської» (кондитерські вироби, цукерки і шоколад);
  • ВАТ "Пивоварна компанія «Балтика» (пиво, безалкогольні напої, мінеральна вода);
  • ВАТ «Парнас-М» (ковбасні вироби, м'ясні напівфабрикати, м'ясні консерви);
  • ВАТ «Ленінградський комбінат хлібопродуктів ім. С. М. Кірова» (мука, крупа, хлібобулочні і кондитерські вироби);
  • ЗАТ «Пьотр» (тютюнові вироби).

[ред.] Туризм

Готель «Асторія»
Готель «Прибалтийская»

Істотну роль в економіці міста грає туристичний бізнес, пов'язаний з прийомом гостей з Росії та зарубіжних країн, а також пов'язана з цим економічна активність у сфері обслуговування. У 2005 році Санкт-Петербург відвідали близько 2,18 млн іноземних туристів. Всього, з урахуванням російських туристів, місто в 2005 році відвідало близько 4,5 млн осіб [14]. У місті працює багато великих та малих готелів (у тому числі готелі «Гранд Готель Європа», «Гранд Готель Емеральд», «Асторія», «Корінтія Невський Палас Готель», «Прибалтійська», «Пулковська», «Санкт-Петербург», «Москва», «Росія», «Октябрська», «АЗИМУТ Готель Санкт-Петербург» тощо), пансіонів. Здача квартир і кімнат приїжджим і туристам є важливим джерелом доходу для багатьох петербуржців. Адміністрація Петербурга підтримує і розвиває туристичний бізнес в Санкт-Петербурзі. Міська влада збирається витратити на рекламу Петербурга 150 мільйонів рублів. Крім того, близько 45 мільйонів рублів Петербург витратить на розміщення зовнішньої реклами в європейських столицях і Токіо. Ще 45 мільйонів заплановано виділити на участь у міжнародних виставках та організацію презентацій[15]

[ред.] Бюджет Санкт‑Петербурга

Законодавчі збори Санкт-Петербурга прийняли бюджет Санкт-Петербурга на 2008 рік з основними параметрами:

  • прибуткова частина ‑ 310,4 млрд руб.;
  • витратна частина ‑ 364,3 млрд крб.

Перевищення витрат над доходами буде профінансовано за рахунок залишків засобів бюджету, що склалися на початок року. В цілому витрати бюджету Санкт‑Петербурга на 2008 рік зростають на 22,2 млрд руб. В порівнянні з відповідним періодом 2007 року витрати бюджету збільшилися на 23,2%. Основними статтями витрат бюджету Санкт-Петербурга є охорона здоров'я і спорт (21,9% в загальному об'ємі витрат), ЖКГ (18,3%), освіта (17,2%), національна економіка (17,9%), соціальна політика (12,7%).

[ред.] Транспорт

Санкт-Петербург — великий транспортний вузол північного заходу Росії і другий в країні після Москви. В місті сходяться ряд важливих залізничних і автомобільних магістралей, є великі морські та річкові порти; аеропорт Пулково.

Детальніше: Петербурзький метрополітен

У Санкт-Петербурзі функціонує метро з 1955 року. Воно є найглибшим у світі за середньою глибиною залягання станцій. Також це метро є 12-им за завантаженістю в світі.

[ред.] Автомобільний транспорт

Петербурзька кільцева автомобільна дорога

Санкт-Петербург — важливий осередок автомобільних перевезень, розташований на перетині транспортних шляхів, що з'єднують Скандинавію і Європу, центральні райони Росії і країни Балтії. Автомобільні магістралі зв'язують Петербург з Москвою і фінським кордоном (траса М10 «Скандинавія»), з естонським кордоном (траса М11 «Нарва»), з Мурманськом (траса М18 «Кола»), з Псковом і білоруським кордоном (траса М20) та іншими.

Серйозну проблему для міських жителів являють автомобільні затори.

Для зниження завантаженості міських автомагістралей транзитним транспортом реалізується проект будівництва Петербурзької кільцевої автодороги (КАД). Почато будівництво Західного швидкісного діаметру, проектується нова переправа під Невою — Орловський тунель, плануються й інші внутрішні міські швидкісні дороги, тунелі та мости.

[ред.] Водний транспорт

Морський вокзал

Державне підприємства "Адміністрація морського порту Санкт-Петербург" займається організацією судноплавства на території цілої низки портів, розташованих на території Санкт-Петербургу в східній частині Фінської затоки Балтійського моря:

  • Великий порт Санкт-Петербург (включає 5 басейнів: Східний, Барочний, Пасажирський, рейд Лісового молу і Вугільну Гавань; Василеостровский вантажний порт)
  • Кронштадтський порт
  • Ломоносовський порт

Порт Санкт-Петербург сполучений з морем Морським каналом протяжністю 27 миль і відкритий для заходження суден круглий рік. На західному краю Васильївського острова розташований пасажирський Морський вокзал.

Істотна доля перевезень водним транспортом припадає на річкові перевезення Невою, що зв'язує місто з Ладозьким озером і є кінцевим відрізком Волго-балтійського водного шляху. Розвинене мале судноплавство річками і каналами.

[ред.] Персоналії

Детальніше: Персоналії, пов'язані з Санкт-Петербургом

[ред.] Дивись також

[ред.] Примітки

  1. ↑ а б Росстат - оцінка чисельності населення станом на 01.01.2011
  2. ↑ http://ukrainianplaces.com/taxonomy/term/2037
  3. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок gosstat не вказаний текст
  4. ↑ В Санкт-Петербурге на год выросла продолжительность жизни // regnum.ru (Перевірено 14 липня 2010)
  5. ↑ День рождения пятимиллионного жителя Ленинграда
  6. ↑ Данные Всесоюзной переписи населения СССР 1989 года
  7. ↑ а б Росстат. население субъектов РФ на 1 января
  8. ↑ «Всероссийская перепись населения 9.10.2002. Субъекты РФ» (xls). http://www.perepis2002.ru/ct/doc/1_TOM_01_04.xls. Процитовано 2010-03-11. 
  9. ↑ Или собственно город Санкт-Петербург — 4 159 635 человек
  10. ↑ Или собственно город Санкт-Петербург — 4 239 751
  11. ↑ Оценка численности постоянного населения субъектов федерации
  12. ↑ Оценка численности постоянного населения субъектов федерации
  13. ↑ Население (обзорная статья) :: Энциклопедия Санкт-Петербурга
  14. ↑ Маркетинг подкачал. Ведомости, № 55 (1829), 29 марта 2007
  15. ↑ «О существовании Петербурга знают 15—20 % населения земного шара (вице-президент РСТ С. Корнеев)» интервью вице-президента «Эхо Москвы в Петербурге» 1 августа 2007 года
  16. ↑ а б Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 281 с. ISBN 966-8201-26-4

[ред.] Посилання

Commons
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою:
п • о • рПрапор СРСР Міста-герої СРСР
Hero of the Soviet Union medal.png
п • о • рАдміністративний поділ Росії
Федеральні округи Росії Прапор Росії
Республіки
Краї
Області
Амурська • Архангельська • Астраханська • Бєлгородська • Брянська • Владимирська • Волгоградська • Вологодська • Воронезька • Івановська • Іркутська • Калінінградська • Калузька • Кемеровська • Кіровська • Костромська • Курганська • Курська • Ленінградська • Липецька • Магаданська • Московська • Мурманська • Нижньогородська • Новгородська • Новосибірська • Омська • Оренбурзька • Орловська • Пензенська • Псковська • Ростовська • Рязанська • Самарська • Саратовська • Сахалінська • Свердловська • Смоленська • Тамбовська • Тверська • Томська • Тульська • Тюменська • Ульяновська • Челябінська • Ярославська
Міста федерального значення
Москва • Санкт-Петербург
Автономна область
Автономні округи


Росія Це незавершена стаття з географії Росії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%A1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%82-%D0%9F%D0%B5%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B1%D1%83%D1%80%D0%B3&oldid=8909250
Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Участь
Панель інструментів
Друк/експорт
Іншими мовами