Пам'яті тридцяти
 | Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. (січень 2024) |
| Пам’яті тридцяти | ||||
|---|---|---|---|---|
| Жанр | вірш | |||
| Автор | Павло Тичина | |||
| Мова | українська | |||
| Написано | 1918 | |||
|
| ||||
«Пам'яті тридцяти» — вірш українського письменника Павла Тичини 1918 року.
Історична основа[ред. | ред. код]
16 січня 1918 р. за 120 км від Києва біля станції Крути відбувся бій між юнаками із Першої військової школи ім. Богдана Хмельницького та Студентської сотні помічного куреня Січових Стрільців) і більшовиками, що наступали на Київ. Проти студентів і учнів було кинуто петроградських і московських червоногвардійців зі складу 1-ї армії П. Єгорова. Ворог переважав українців за чисельністю. 600 юнаків протрималися майже цілий день, з них близько ста загинуло в бою. Група з 35 хлопців потрапила в полон. Їх жорстоко катували, а потім розстріляли. 19 березня 1918 року відбулось перепоховання на Аскольдовій могилі близько тридцяти загиблих у бою під Крутами українських юнаків. У траурному заході взяв участь 27-літній поет Павло Тичина. Події надихнули поета на написання вірша «Пам'яті тридцяти».
Тема[ред. | ред. код]
Павло Тичина у вірші «Пам'яті тридцяти» розповідає про події, які відбулися 29 січня 1918 року. Автор прославляє героїзм студентів та учнів, які билися під Крутами. Автор засуджує терор, класову ненависть.
Композиція вірша[ред. | ред. код]
У вірша кільцева композиція, складається він з п'яти строф. Починається і закінчується словами «На Аскольдовій могилі поховали їх». Автор створив збірний образ тридцяти захисників України, які віддали життя за незалежність Батьківщини.
Художні особливості[ред. | ред. код]
За жанром це — вірш-реквієм, присвячений пам'яті померлих героїв. Написаний тристопним-чотиристопним хореєм із пірихієм. Автор використав епітети: «український цвіт», «кривава дорога», «коханий край». Метафори: «квітне сонце, грає вітер», «вмерли в Новім Заповіті»; анафору: «на Аскольдовій могилі». Розкрити подвиг патріотів допомагають риторичні запитання: «На кого посміла знятись зрадника рука?», «На кого завзявся Каїн?» У вірші Павла Тичини низка символів: сонце — символ слави й величі; вітер — символ духу і невловимості; Дніпро — символ України, Каїн — вбивця, зрадник.
Джерела[ред. | ред. код]
 |
У Вікіджерелах є |
- Підручник Українська література, 11 клас — О.Авраменко, 2019, К., Грамота
- Вибрані вірші / Павло Тичина, Максим Рильський. — Харків: Фоліо, 2013.
| ||||||||