Парасоля
Парасоля — пристрій, призначений для захисту від опадів (дощу чи снігу) або від сонячних променів.
Зміст |
Конструкція [ред.]
Парасоля складається зазвичай з синтетичного водонепроникного матеріалу (нейлон, поліамід), натягнутого на каркас з металевих дротів, який зміцнюється на стержні (ручка парасольки), призначеному для утримування парасольки над головою.
Для зручності ручка парасолі загнута на кінці у вигляді крюка або має на кінці набалдашник, який може мати різні форми.
Історія [ред.]
Китай. Парасоля існувала ще в XI столітті до н. е. Саме цей час вважається часом винаходу парасольки. Батьківщиною парасолі вважають Китай або Єгипет. У обох названих країнах парасоля вважалася символом влади, тільки фараони або імператори і наближені царствених осіб могли користуватися парасольками. Парасолі були 1,5 метра заввишки і важили 2 кг
Індія. Символом багатства і влади парасоля вважалася і в Індії. Чим знатнішою була людина, тим більше її свита мала право носити за ним парасольок. Володар мав 13 парасольок, що символізували сонце і розташовані навколо нього 12 знаків зодіаку.
У Тібеті білі або жовті парасолі вважаються символами духовної величі, тоді як світській владі більше відповідають парасолі з павиного пір'я. Потім зі сходу парасолі перекочували в Древню Грецію, потім - в Рим, де ними користувалися жінки.
У Західній Європі парасоля з'явилася у Франції в XVII столітті і називався "парасоль". У французької сонячної парасолі верх робився з вощеного полотна, а ручка була кістяною. Спочатку парасоля служила для захисту від сонця. Як укриття від дощу парасоля вперше застосувала англійка Джонас Хенвей в 1750 році.
У 1969 році Бред Філіпс отримав патент США на складану парасолю, яку компанія Totes почала продавати в США в 1970 році.
