Пастілки
| село Пастілки | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Закарпатська область |
| Район | Перечинський район |
| Рада | Дубриницька сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA21100070070052383 |
| Основні дані | |
| Населення | 295 |
| Площа | 10,85 км² |
| Поштовий індекс | 89210 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°49′42″ пн. ш. 22°30′03″ сх. д. / 48.82833° пн. ш. 22.50083° сх. д.Координати: 48°49′42″ пн. ш. 22°30′03″ сх. д. / 48.82833° пн. ш. 22.50083° сх. д. |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 89210, с. Дубриничі, вул. Центральна, 55 |
| Карта | |
  Пастілки | |
 Пастілки | |
| Мапа | |
| |
Пастілки́ (словацькою Pastilka, Pastilky, угорською Kispásztély) — село в Перечинському районі Закарпатської області на річці Подух.
Виникло у першій половині XVI ст. Перша згадка з 1567р., коли тут фіксуються два господарства. 1588р. ґаздували вже чотири родини, що володіли по четвертині наділу. Завдяки шолтесам в останній чверті XVI ст. у село переселилося кілька родин. Податкова відомість того часу зафіксувала 17 селянських обійсть та шолтеса. У другій пол.XVII – на поч. XVIII ст. глибинку покинуло 4/5 селянських родин. У 1715р. залишилося тільки три господарства.
Село у джерелах іменували по-різному: «Nagy Pastyl», «Hoskova Nagy Pastyl», «Hluzkova Pastil», «Manaja Pastilly». Назва походить від слова «пастівник» (пасовище).
Релігія[ред. | ред. код]
храм св. Івана Хрестителя. 1839.
Ще в 1751 р. згадують кам’яну церкву св. Іоана Хрестителя в Пастілках. У шематизмі 1915 р. записано, що церкву збудували незадовго до 1798 р. Отже, йдеться, очевидно, про попередню церкву, бо над входом теперішньої базилічної кам’яної церкви датою побудови вказано 1839 рік. Фігурує і 1826 як рік спорудження церкви, ця дата, мабуть є досить реальною, бо в іконостасі церкви міститься ікона “Тайна вечеря”, на зворотному боці якої написано латинню, що малював ікони Михайло Манкович з помічником Олександром Дуковським у 1825 р. за пароха о. Василя Табаковича та кураторів Івана Ковача молодшого, Івана Ковача старшого, Василя Герзанича, кантора Олександра Ковача коштом Андрія Ґебея, а іконостас, звичайно, малювали до готової церкви. Можливо, іконостас узяли з іншої церкви, бо з боків та зверху пристосували дошки, щоб закрити зайвий простір.
Церква чудово розміщена на високому схилі гори. Перед головним фасадом – два металеві хрести на могилах ініціатора будівництва храму та його дружини. Не часто можна побачити на хрестах таке повідомлення про фундатора храму (написано по-словацьки): ‘”Tu spocsivá | Kovács Jáno | predesli kurátor | narodil se roku | 1787. umrel roku 185012tim októbru | kotri sám totul Cirkef tu | dal zbudovac”.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 319 осіб, з яких 155 чоловіків та 164 жінки.[2]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 295 осіб.[3] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[4]
Уродженці[ред. | ред. код]
- 27 січня 1741 р. народився Іван Пастелій — закарпатський педагог, історик, літератор і громадський діяч 18 століття.
- Томаш Руслан Михайлович (18.02.1984 - 02.01.2023) - Герой України. Загинув у ході російсько-української війни.[5]
Туристичні місця[ред. | ред. код]
- храм св. Івана Хрестителя. 1839.
- мініральні джерела
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://mek.oszk.hu/20800/20807/20807.pdf
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Закарпатський ДІАЛОГ. 10.01.2023.
| |||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
