Петровський Валентин Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Петровський.
Петровський Валентин Васильович
Народився 15 лютого 1922(1922-02-15)
Чернігів, Українська СРР
Помер 25 серпня 2009(2009-08-25) (87 років)
Київ, Україна
Країна  Україна
Діяльність спортивний тренер, науковець
Alma mater Національний університет фізичного виховання і спорту України
Відомі учні Борзов Валерій Пилипович
Заклад Національний університет фізичного виховання і спорту України
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки
заслужений тренер СРСР

Валенти́н Васи́льович Петро́вський (15 лютого 1922(19220215), Чернігів — 25 серпня 2009, Київ) — український тренер із легкої атлетики, науковець, професор, заслужений тренер УРСР (1969), заслужений тренер СРСР (1970), тренер збірної СРСР на Олімпіадах 1972 і 1976 років.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 15 лютого 1922(19220215) року в Чернігові.

Був учасником Другої світової війни. Нагороджений орденом Червоної Зірки (1944).

1952 — закінчив Київський державний інститут фізичної культури.

1960 — здобув вченого ступеня кандидата біологічних наук. Від 1961 — старший викладач, від 1962 — доцент, від 1970 — професор кафедри легкої атлетики Київського інституту фізичної культури.

1971—1991 — професор кафедри теорії та методики фізичного виховання.

1972 — нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

1992—2002 — професор кафедри олімпійського і професійного спорту.

Підготував понад 30 кандидатів наук, видав понад 80 наукових праць.

Найвище досягнення як тренера — підготовка дворазового олімпійського чемпіона Валерія Борзова.

Український математик Віра Глушкова, донька видатного кібернетика — академіка В. М. Глушкова, називає Валентина Васильовича одним із ініціаторів застосування математичних методів і принципів спортивної кібернетики. У 1960-х роках Петровському вдалося розрахувати математичну модель тренувань Валерія Борзова. Під час тренувань прилади-реєстратори здійснювали лікарський, фізіологічний і функціональний контроль спортсмена, допомагали виявити приховані резерви витривалості, сили і швидкості.[1]

Ці принципи розвивались і його учнем — легкоатлетом і науковцем, згодом керівником наукової лабораторії київського «Динамо» Анатолієм Зеленцовим.

1969 року В. В. Петровському присвоєно звання заслуженого тренера УРСР, а 1970 — заслуженого тренера СРСР.

1999 року був удостоєний Почесного знаку МОК.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

В. Петровський вважав, що якби Олег Блохін обрав легку атлетику замість футболу, то був би видатним спринтером. Саме Валентин Васильович зафіксував рекорд Блохіна в бігу на стометрівку — 10,7 сек.[2]

Автор книг[ред. | ред. код]

  • 1959 — «Чергування праці і відпочинку в спортивному тренуванні»
  • 1965 — «Програмоване навчання і застосування технічних засобів у спортивному тренуванні»
  • 1972 — «Як навчати легкоатлетичних вправ»
  • 1973 — «Кібернетика і спорт»
  • 1978 — «Біг на короткі дистанції (спринт)»
  • 1978 — «Організація спортивного тренування»

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Гра швидкості й фантазії. Спортивна кібернетика і київське «Динамо» / Віра Глушкова, Сергій Жабін
  2. ↑ The Blizzard — The Football Quarterly: Issue Two / Jonathan Wilson, Gabriele Marcotti, Philippe Auclair, Uli Hesse, Rory Smith, James Horncastle, Jacob Steinberg, Iain Macintosh, Matt Spiro, Rob Smyth(англ.)

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Петровський_Валентин_Васильович&oldid=41773436