Борзов Валерій Пилипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Валерій Борзов
Валерій Пилипович Борзов
Valeriy Borzov.jpg
Народився 20 жовтня 1949(1949-10-20) (64 роки)
Самбір, Львівська область
Громадянство Україна Україна
Національність Українець
Проживання Київ Київ
Прізвисько Академік спринту
Відомий легкоатлетспринтер
Alma mater Київський державний інститут фізичної культури
Титул Олімпійський чемпіон
Дружина Турищева Людмила Іванівна
Діти дочка Тетяна
Нагороди

СРСР СРСР

Орден Леніна Орден «Знак Пошани» Орден Дружби народів

УРСР УРСР

Почесна Грамота Президії ВР УРСР

Україна Україна

Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Данила Галицького
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Почесна відзнака Президента України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Кандидат педагогічних наук
Винахідник
Автор 4 книг
Борзов Валерій Пилипович

Час на посаді:
6.6.1991 — 20.08.1996
Президент   Леонід Кравчук, Леонід Кучма
Прем'єр-міністр   Вітольд Фокін, Леонід Кучма, Віталій Масол, Євген Марчук
Попередник
Наступник Сюзанна Станік

Голова Державного комітету України з фізичної культури і спорту
Час на посаді:
20.08.1996 — 26.08.1997
Президент Леонід Кучма

1-й Президент НОК України
Час на посаді:
1991 — 1998
Попередник
Наступник Федоренко Іван Никифорович

Голова Державного комітету УРСР у справах молоді, фізичної культури і спорту
Час на посаді:
30.7.1990 — 6.6.1991
Наступник посада скасована

Час на посаді:
1994 — цей час

Україна Народний депутат України
3-го скликання
Народний Рух України 12 травня 1998 14 травня 2002
Україна Народний депутат України
4-го скликання
СДПУ(О) 14 травня 2002 25 травня 2006


Olympic rings with transparent rims.svg
Легка атлетика
Золото 1972 100м
Золото 1972 200м
Срібло 1972 4x100 м естафета
Бронза 1976 100м
Бронза 1976 4x100 м естафета

Вале́рій Пили́пович Борзо́в (* 20 жовтня 1949, місто Самбір Львівської області) — український спортсмен, дворазовий Олімпійський чемпіон, політичний і громадський діяч.

Перший міністр спорту України в 1990–1997 рр. Народний депутат України 3-го і 4-го скликань.

Спортивна біографія[ред.ред. код]

У дитячо-юнацьку школу Нової Каховки спортсмен прийшов 12-річним, тренери відразу розгледіли в початківці майбутню зірку, і сприяли переїзду Валерія до Києва, перші успіхи прийшли до спортсмена в порівняно юному віці. У 19 років він стає триразовим чемпіоном Європи серед юніорів. В серпні 1969 року він виграє дорослий Чемпіонат СРСР в Києві, пробігши 100 метрів рівно за 10 секунд. У тому ж 1969 року він виграє чемпіонат Європи. Влітку 1970 року Валерій Борзов бере участь в легкоатлетичному матчі СРСР — США, і вперше перемагає сильних на той момент спортсменів США.

Перемога на Олімпіаді в Мюнхені 1972 в забігу на 100 метрів, була очікуваною, як і передбачалося, американські спринтери не змогли чинити достойного опору, і золота медаль дісталася радянському спортсменові. А на 200-метровій дистанції 4 вересня спортсмен зміг зробити золотий дубль, обійшовши на фініші трьох американців з новим рекордом Європи (20,0 сек.). Це була перша перемога на найкоротших дистанціях білошкірого атлета на Олімпійських іграх після 1936 року, відколи там почали домінувати виключно чорношкірі атлети.

У вересні 1974 в Римі (Італія) на чемпіонаті Європи з легкої атлетики золоті нагороди здобули сумчанин В. Голубничий (спортивна хода на 20 км) і киянин В. Борзов (біг на 100 м).

Після перемоги на Олімпіаді з 1975 по 1977 рік Валерій тричі підряд виграє звання чемпіона Європи на короткій дистанції 60 метрів в закритих приміщеннях. На Олімпійських іграх 1976 року в Монреалі, спортсмен знов виграє медалі, але цього разу бронзові, двічі спортсмен піднімається на п'єдестал пошани за підсумками забігу на 100 метрів і естафети 4 х 100 метрів.

Громадська і політична діяльність[ред.ред. код]

Під керівництвом свого тренера, відомого педагога і ученого В. В. Петровського провів велику дослідницьку роботу, підсумки якої сформулював в успішно захищеній дисертації. Кандидат педагогічних наук (1977).

Незабаром після закінчення спортивної кар'єри Борзов став працювати в ЦК ЛКСМ України: C 1979 р. — заступник завідувача відділом оборонно-масової і спортивної роботи ЦК ЛКСМУ. C 16 лютого 1980 р. — Секретар ЦК комсомолу республіки.

А потім знов повернувся в спорт, ставши заступником голови Держкомспорту України. В кінці 1987 р. на конгресі ЕАА (Європейській легкоатлетичній асоціації) він був обраний членом Ради цієї організації.

10.1969-12.1979 — інструктор фізичної культури і спорту Спорткомітету УРСР, одночасно з 10.1972 — аспірант Київського державного інституту фізичної культури.

10.1972-10.1980 — інструктор 2-ої, 1-ої категорії, старший тренер спортивної команди при Управлінні ВВ МВС СРСР в УРСР і Молдавській РСР.

12.1979-02.1980 — заступник завідувача відділу спортивної і оборонно-масової роботи ЦК ЛКСМУ.

02.1980-12.1986 — секретар ЦК ЛКСМУ. 12.1986-07.1990 — заступник Голови Державного комітету УРСР з фізичної культури і спорту.

30.07.1990-06.06.1991 — Голова Державного комітету УРСР у справах молоді, фізичної культури і спорту.

06.06.1991-20.08.1996 — Міністр України у справах молоді і спорту.

20.08.1996-26.08.1997 — Голова Державного комітету України з фізичної культури і спорту.

У вересні 1991 відбулась сесія Національного олімпійського комітету України. Головою НОК обрано В.Борзова.[1]

1991–1998 — Президент НОК України

03.1998 — кандидат в народні депутати України, виборчий округ № 201, Черкаська область. З'явилося 67.8 %, за 5.5 %, 7 місце з 19 претендентів.

03.1998-04.2002 — народний депутат України від НРУ, № 35 в списку. На час виборів: президент Національного Олімпійського комітету України, член НРУ. Голова підкомітету з питань підготовки нац. збірних команд України до Олімпійських і Параолімпійських ігор Комітету з питань молодіжної політики, фізичної культури і спорту (07.1998-02.2000), Голова Комітету Верховної Ради України з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму (з 02.2000). Член фракції НРУ (05.-12.1998), член фракції ПРП «Реформи-центр» (12.1998-07.1999), член фракції «Батьківщина» (07.1999-04.2001), член фракції СДПУ(О) (з 04.2001).

05.2003-04.2006 — народний депутат України IV скликання від від СДПУ(О), № 26 в списку. На час виборів: народний депутат України, член СДПУ(О). Член фракції СДПУ(О) (з 05.2003), член Комітету з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму (з 06.2003). З 2003 року — член СДПУ(о).

1996–2012 — Президент Федерації легкої атлетики України.

Член МОК з 1994 р.

12.1999-12.2005 — очолював ВГО "Товариство "Україна — В'єтнам".

Нагороди і відзнаки[ред.ред. код]

Почесний громадянин м. Нова Каховка.

Державний службовець I рангу.

Сім'я, захоплення[ред.ред. код]

Автор 4 книг на спортивну тематику, винаходу. Розмовляє англійською мовою. Захоплення: риболовля, мисливство.

Дружина Турищева Людмила Іванівна (1952); дочка Тетяна (1978).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Інститут історії України НАН України
  2. Указ Президента України № 664/96 від 07.08.1996 «Про нагородження Почесною відзнакою Президента України»
  3. Постанова Кабінету Міністрів України № 1925 від 19.10.1999 «Про нагородження Борзова В.П. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України»
  4. Указ Президента України № 1355/99 від 20.10.1999 «Про нагородження відзнакою Президента України - орденом „За заслуги“»
  5. Указ Президента України № 1078/2002 від 29.11.2002 «Про відзначення державними нагородами України чемпіонів та призерів Олімпійських ігор, тренерів та організаторів спортивного руху»
  6. Указ Президента України № 1277/2004 від 20.10.2004 «Про нагородження В. Борзова орденом князя Ярослава Мудрого»
  7. Указ Президента України № 804/2008 від 4 вересня 2008 року «Про відзначення державними нагородами України спортсменів, тренерів та фахівців національної збірної команди України на XXIX літніх Олімпійських іграх»
  8. Розпорядження Президента України № 214/98-рп від 02.06.1998 «Про призначення державних стипендій олімпійським та параолімпійським чемпіонам»

Література[ред.ред. код]

  • Дитячі роки Валерія описані в книзі для дітей «Національний олімпійський комітет України про легку атлетику та Володимира Куца, Юрія Сєдих, Валерія Борзова, Сергія Бубку, Наталю Добринську» / О. Мащенко. — 2-ге видання, доповнене — Київ : Грані-Т, 2011. — 104 сторінки. — (Серія «Життя видатних дітей»). — ISBN 978-966-465-276-3

Посилання[ред.ред. код]