Петров Михайло Петрович (полковник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петров Михайло Петрович
Народження 17 листопада 1904(1904-11-17)
Старі Шарашлі, Белебейський повітd, Уфимська губернія, Російська імперія
Смерть 5 серпня 1967(1967-08-05) (62 роки)
Вінниця, Українська РСР, СРСР
Партія КПРС
Звання полковник
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Олександра Невського (СРСР) орден Червоної Зірки медаль «За оборону Москви» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Михайло Петрович Петров (17 листопада 19045 серпня 1967) — Герой Радянського Союзу, командир 364-го стрілецького полку 139-ї стрілецької дивізії 50-ї армії 2-го Білоруського фронту, підполковник[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Михайло Петрович Петров народився в селі Старі Шарашли нині Бакалинського району Башкортостану в родині селянина-батрака. Батьки до 1917 року працювали наймитами у поміщика Маслова Василя Єрофейовича в селі Бакали. З 1917 року займаються сільським господарством. В 7 років пішов вчитися в сільську школу де закінчив 4 класи. Татарин. Член КПРС з 1929 року. Закінчив початкову школу. Працював телеграфістом.

У Червоній Армії з 1926 року.

На фронтах Другої світової війни з листопада 1941 року. У 1944 році закінчив курси «Постріл».

Командир 364-го стрілецького полку (139-а стрілецька дивізія, 50-а армія, 2-й Білоруський фронт) підполковник Петров вміло керував підрозділами полку в червневому настанні 1944 року. Зламавши оборону противника, полк 24—26 червня форсував річки Проня, Бася, Реста і в ніч на 28 червня 1944 року — Дніпро південніше міста Могильов, звільнив понад 215 населених пунктів, відрізав шляхи відходу на захід оточеному угрупованню супротивника.

Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 24 березня 1945 року[2].

Після війни продовжував службу в армії. У 1949 році закінчив Ленінградську вищу бронетанкову школу. З 1954 року полковник Петров — в запасі.

Жив і працював у Вінниці.

Помер 5 серпня 1967 року.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. На дату представлення до присвоєння звання Героя Радянського Союзу.
  2. Подвиг Народа (рос.)

Література[ред. | ред. код]

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-203-00536-2.
  • Навечно в сердце народном. 3-е изд., доп. и испр. — Минск, 1984.
  • Подвиги их — бессмертны. — Уфа: Китап, 2000.
  • Славные сыны Башкирии. Книга 4. — Уфа, 1979.
  • Стаття у Башкирській енциклопедії (башк.)

Посилання[ред. | ред. код]