Татари

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Татари
Татарлар
RuslanChagaev.jpg Safina signing autographs.jpg
Professor G. Akhatov.jpg Alsou.jpg
Bilya.JPG Tuqay.jpg
Руслан ЧагаєвДінара Сафіна
Габдулхай АхатовАлсу
Дініяр БілялетдіновГабдулла Тукай
Загальна кількість 7 млн
Найбільші розселення Росія Росія: 5 554 601[1]

Узбекистан Узбекистан: 324 080[2]
Казахстан Казахстан: 204 229[3]
Таджикистан Таджикистан: 96 000[4]
Україна Україна: 73 304[5]
Туркменістан Туркменістан: 61 000[4]
Киргизстан Киргизстан: 31 424[6]
Азербайджан Азербайджан: 31 000[4]
Туреччина Туреччина: 26 000[4]
Румунія Румунія: 23 935[7]

Білорусь Білорусь: 13 000[4]
США США: 11 000[4]
КНР КНР: 7 500[4]
Польща Польща: 5 000[4]
Грузія Грузія: 3 700[4]
Литва Литва: 3 100[4]
Латвія Латвія: 3 000[4]
Молдова Молдова: 2 900[4]

Естонія Естонія: 2 500[4]
Мова татарська мова
Релігія іслам
православ'я


Татари — тюркомовний народ, який проживає в усьому світі, а особливо в Україні, Росії, Білорусі та інших країнах Східної Європи і Азії. Переважна більшість дотримується мусульманського віровчення.

Загальна кількість яких наприкінці 20 ст. становила більш як 10 мільйонів осіб, та мешкали вони в основному порядку в західній-центральній Росії вздовж центральної течії р. Волги та її притоки р. Ками, а звідти на схід до Уральських гір. Крім того татари мешкають у Казахстані та, меншою мірою, у західному Сибіру.

Розмовляють татари татарською мовою.

Державне утворення — республіка Татарстан.

Народні релігії: мусульманство і частково православне християнство. Расовий тип: європеоїди

Походження назви[ред.ред. код]

Походження назви «татари» пов'язане з поширеною в XIII—XIX ст. назвою Великого Степу — Велика Тартарія. Ця назва використовувалася стосовно усіх жителів Степу і громадян різних держав на його территорії незалежно від їх походження, мови і віросповідання. Таким чином в документах того часу в поняття «татари» могли включатись як тюркомовні мусульмани (основне населення Великого Степу) так і монголомовні буддисти, китайці, місцеві євреї чи навіть слов'яномовні козаки-християни, які проживали у Степу. Також саме від назви «татари» в сенсі «степовики» походить одне з назв Ординського царства (Монгольської імперії) — царство Татарське.

В XVIII—XIX ст., у зв'язку зі значними суспільними перетвореннями, які відбувалися у Степу і зростанням впливу Російської та Китайської імперій, в офіційних документах назву татари стали вживати переважно відносно тюркомовних мусульман, нащадків булгар, кипчаків, ногайців, козаків-казахів та ін., що сприяло формуванню єдиного татарського народу і використанню назви «татари» в якості самоназви.

У східнослов'янських мовах поняття тата́ри традиційно вживається для позначення всіх представників тюркомовних народів, які є нащадками корінних жителів Великого князівства Руського, царства Ординського, Великого князівства Литовського і царства Руського. Найважливіші серед них — волзькі татари, або просто татари, які складають основну частину населення республіки Татарстан.


Вперше назва татар з'явилася серед кочових племен, що мешкали на північному сході Монголії та теренах навкруги озера Байкал починаючи з 5-го століття н. е. На відміну від монголів, ці народи спілкувалися тюркською мовою та вони, вірогідно, були спорідненими з народами Кумак та Кипчак. Пізніше, на початку ХІІІ-го століття деякі групи цих тюркських кочівників стали частиною армії монгольського завойовника Чингісхана, відбулося злиття монгольських та татарських підрозділів, і монгольські завойовники Русі та Угорщини для європейців стали відомими як татари (або тартари).

Історія[ред.ред. код]

Після розпаду імперії Чингісхана татари стали ототожнюватися головним чином із західною частиною монгольських володінь, яка охоплювала більшу частину сучасної Європейської Росії та називалася Золотою Ордою. У XIV ст. ці татари були навернені до Сунітського ісламу. Розділена зсередини та через різнобічні іноземні тиски наприкінці XIV ст. Золота Орда розпалася на незалежні татарські ханства Казані та Астрахані на Волзі, Сибірське ханство у західному Сибіру, та Крим. Московія підкорила перші три з ціх ханств у 16 сторіччі, але Кримське Ханство стало васальним відносно оттоманських турків, доки його не завоювала Росія часів Катерини Другої 1783 року.

У своїх ханствах татари розвинули складну суспільну організацію, їхня знать зберегла своє громадянське та військове лідерство у російські часи; окремі класи громадян були купцями та землеробами. На чолі уряду був хан татарської держави (Казанського ханства), частина сім'ї якого, за угодою, що було підписано у XVI ст., прирівнювалась до Російської знаті. Ця стратифікація у межах татарського суспільства продовжувалась до Російської Жовтневої Революції 1917 року.

Протягом IXXV століть татарська економіка базувалася на землеробстві та скотарстві, ця тенденція продовжується й понині. Ще в татар розвинена традиція майстерності по дереву, кераміці, шкірі, тканині та металу. Крім того протягом довгого часу вони були відомі як купці. Під час XVIII та XIX століть вони займали привілейовані позиції в межах Російської Імперії як комерційні та політичні агенти, вчителі та адміністратори на одержаних територіях (до складу Російської Імперії) у Центральній Азії.

Татари в часи Ординського царства[ред.ред. код]

Під час утворення Ординського царства, в його складі опинилося багато тюркомовного люду Великого Степу, частина якого сповідувала іслам. Серед них зокрема були колишні піддані Волжської Булгарії, Булгарського каганату. Вважається, що саме спільнота тюркомовних булгар, які сповідували іслам, так само як частина тюркомовних вільних людей Степу, відомих під назвами кипчаки та козаки стали предками сучасного татарського народу.

З часом, царство Ординське розпалося на окремі частини, від нього відокремилися Кримське, Казанське, Астраханське, Казахське та Сибірське ханство, а також Велике князівство Московське. В цей час в кожному з цих державних утворень вже існували татарські спільноти.

Татари і Велике князівство Литовське[ред.ред. код]

В процесі розвалу Ординського царства, зокрема після битви на Куликовому полі, багато татар стали підданими Великих князів Литовських, особливо багато їх переселилося в часи Вітовта. Значна частина їх з часом прийняла православну і католицьку віри і стали засновниками багатьох шляхетських і козацьких родів на землях сучасних України, Білорусі і Польші. Інша частина, зберігши іслам стала основою для утворення спільноти так званих староруських, білоруських або литовських татар, яка існує і в наш час.

Татари і Московське царство[ред.ред. код]

Зростання впливу Великого князівства Московського й утворення Московського царства стало можливим значною мірою за рахунок підтримки татар. Таким чином від самого початку Московське царство (потім — Московська імперія, згодом перейменована в Російську) створювалося за значної підтримки татар — тюркомовних людей мусульманської віри, про що часто забувають. Навіть розгром Казанського ханства військами Івана Грізного, який у сучасній татарській історії розглядають як велику національну трагедію, відбувався за значної підтримки його татарських підданих.

Таким чином, татари від самого початку склали найбільшу за чисельністю спільноту тюркомовних мусульман у складі Московського царства і Московської та Російської імперії. У подальшому, татарські піддані Росії багато зробили для поширення її культурного впливу на схід, зокрема у Середній Азії. Татарські купці налагоджували торгівлю Росії з мусульманським світом, татарські вчені, філософи і богослови ініціювали будівництво шкіл, поширення грамотності, а також різних наук на основі ісламського віровчення і філософії. З часом, у XIX—XX ст. у Росії, під впливом імперської політики, про це було забуто.

Важливо пам'ятати, що у XIX ст. назва «татари» для більшості тюркомовних мусульман Російської імперії була зовнішньою назвою, екзоетнонімом, так їх називали переважно російськомовні люди, у той час як самі себе вони називали — булгар (булгари), казанли (казанці), киримли (кримці), меселман (мусульмани) тощо. Лише в процесі формування єдиної татарської нації в XIX ст. назва «татари» стала загальноприйнятою.

Татари у Росії[ред.ред. код]

Більш ніж 1.5 мільйонів казанських татар зараз мешкає у Волзькому та Уральському регіонах, та вони становлять приблизно половину населення у республіці Татарстан. Вони відомі як Волзькі татари і є найбільш забезпеченими та індустріально розвиненими з-поміж татарських груп. Майже ще мільйон татар мешкає у Казахстані та Центральній Азії, у той час коли кількість Сибірських татар є лише прибл. 200 тис. осіб, та мешкають вони розкидано у Західному Сибіру.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]


Етнографія Це незавершена стаття з етнографії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Етнологія Це незавершена стаття з етнології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.