Петро Ратенський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Митрополит Київський та всієї Руси Петро. Ікона XV ст.

Святи́тель Петро́ (1260? — 21 грудня 1326) — Митрополит Київський і всієї Русі.

Короткий життєпис[ред.ред. код]

Петро Ратенський народився близько 1260 року на Волині в благочестивій боярській родині. 12-річним підлітком пішов у монастир, декілька років трудився в обителі. Юнак з благоговінням і великою майстерністю писав ікони. В Успенському соборі Московського Кремля збереглося два образи, написані Святителем Петром: Пречистої Божої Матері та ікона Пресвятої Богородиці, іменована «Петровською».

З благословення духівника Петро віддалився в пустинне місце на березі ріки Рати, де заснував монастир. Невдовзі його обрали ігуменом, згодом про подвижника стало відомо далеко за межами обителі.

Після смерті митрополита Галицького Ніфонта галицькі єпископи обрали Петра його наступником та відправили до Константинополя на затвердження. Але в той же час помер митрополит Київський Максим. Тому одночасно до Константинополя прибув із півночі ігумен Геронтій — кандидат від тверського князя Юрія. Через суперечки та вимоги північних князів скасувати Галицьку митрополію справа про затвердження митрополита тривала кілька років. Зрештою, Патріарх вирішив об'єднати разом 2 митрополії. Петру було надано титул — митрополит Київський і всієї Руси.

Ні галицьким князям, ні духовенству таке рішення не сподобалось — тим більше, шо митрополит Петро поїхав до північних князівств. Так святий Патріарх Константинопольський Афанасій І об'єднує митрополії і наставляє Петра Ратенського митрополитом Київським і Галицьким. Він керував Руською Православною Церквою в період монгольського свавілля та княжих усобиць, мирив ворогуючих князів, ставав на перешкоді братовбивчим розбратам.

1325 року православний митрополит Золотої орди (з 1309 року) Петро, з наказу хана Узбека, був прикріплений під нагляд його близького родича — хана Кулхана (Іван Калта) — в російській істориографії з 18 ст. — Іван Калита, який на чолі тьми, після зради і втечі в Новгород князя Юрія(Георгія), повністю винищив рід Рюриковичів в Мещерському улусі. Всі ці події повязані з війною хана Узбека на Кавказі, також втратою в 1320 році ордою територій в границях теперішньої України у війні з Литвою, та необхідності посилення влади в північних улусах. За успішне виконання цього завдання Кулхан у 1319 році був призначений тимчасовим, з 1328 року постійним ханом Московського улусу. Розуміння ролі православної церкви в завоюванні північних земель ордою, зміна місця перебування Петра переміщенням його в Москву, під нагляд довіреної людини, дала можливість хану Узбеку, мусульманину: 1) вирішити проблему першості священників різної віри в столиці Золотої орди Сараї, де перебував до цього Петро, митрополит Сарської православної церкви Золотої орди; 2) задачу подальшого закріплення земель, в чому церква відіграла вирішальну роль (так зване «монастирське засилля»)

Святитель Петро помер 21 грудня 1326 року. Через 13 років його зарахували до святих. Мощі святителя Петра почивають в Успенському соборі Московського Кремля.

Святитель Петро вважається Небесним Покровителем Москви.

Попередник: Митрополит Київський
(Митрополит Московський)
13081326
Наступник:
Максим Феогност

Посилання[ред.ред. код]

  • В.Білінський. Країна Моксель, або Московія.— Київ: Видавництво ім. Олени Теліги, 2012.— Книги 1, 2, 3.