Ікона

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Волинська Богородиця Одигітрія, злам 13-14 ст.

Іко́на (грец.— малюнок, образ, зображення) — живописне, мозаїчне або рельєфне зображення Ісуса Христа, Богородиці, святих і подій Святого Письма.

Історія[ред.ред. код]

За переданням, першу ікону написав євангелист Лука. Після гострих суспільних суперечок стосовно ікон у Римській імперії (іконоборство), дозвіл на використання ікон у церковному і суспільному житті був офіційно прийнятий в 787 р. на VII Вселенському соборі в Нікеї. Ікони виконували спеціальною технікою за традиційними приписами: липову, дубову або кипарисову дошку закріпляли тонким полотном і покривали кількома шарами левкасу (алебастр з клеєм), шліфували і за певним порядком виконували малюнок, золочення, розпис яєчною темперою, а в кінці покривали покостом (оліфою).

Класифікація ікон[ред.ред. код]

Ікони поділяють за місцем призначення — церковні, дорожні і домашні.

Ікони класифікують за розміром. Одним із поширених розмірів ікон в Україні є «локтівка»: 300 х 400 мм.

Ікони також класифікують за числом персонажів, технікою виконання та іншими критеріями.

Ікона в Україні[ред.ред. код]

Перші ікони в Україні були візантійського походження, і найстарші ікони, які збереглися до нашого часу, датуються 11-12 століттями. Це були ікони писані на дереві, а також викарбувані на камені (стеатит, шиферний камінь тощо).

Образ святого Миколая Чудотворця (між ХІІ і XV ст.). Барельєф, шиферний камінь. З колекції Музею української домашньої ікони в "Замку Радомисль"

Серед давньоруських іконописців найбільше славився Аліпій Печерський. Деякі ікони були в Україні особливо шановані, славилися як чудотворні і часто ставали предметом воєнної здобичі або дарування. Найвідоміші з них: Вишгородська («Володимирська», 11 ст.), Ігоревська (11 ст.), Чернігівська (12 ст.). Печерська (14 ст.), Холмська, Зарваницька, Самбірська, Волинська Богородиця, Марії Повч, Покрови з Січової церкви на Запоріжжі та інші.

Українці завжди мали у своїй хаті образи. Помешкань, де б не було святих зображень, у давнину, мабуть, не існувало. Ікони були прикрашені найгарнішими рушниками, що свідчить про особливо шанобливе ставлення до них господарів. Адже українці завжди були богомільними, тим більше, що з нашої Батьківщини поширювалося хрещення східного світу.

Велику роль іконам український народ відводив невипадково. У період формування християнського мистецтва у Візантії цим словом позначалось будь-яке зображення Спасителя, Богоматері, святого, ангела чи події у священній історії, незалежно від того, було це зображення скульптурним, живописним, мозаїчним чи якою технікою виконано. Люди це робили для того, щоб було краще молитися.

В Україні зібрано кілька колекцій ікон. Велика колекція домашніх ікон є основою приватного Музею Якубовських у Києві. На Житомирщині в місті Радомишлі існує приватний Музей української домашньої ікони, котрий є частиною історико-культурного комплексу "Замок Радомисль". В експозиції і фондах музею нараховується до 5 тисяч ікон. Це найбільша на сьогодні колекція українського сакрального мистецтва в Європі. Засновник музею - заслужений лікар України, доктор Ольга Богомолець.

Чудотворні ікони в Україні[ред.ред. код]

Чимало ікон названо чудотворними: через них отримували зцілення багато людей. Серед таких першою можна назвати Почаївська ікона Божої Матері мироточива ікона святителя Луки Войно-Ясенецького (архієпископа Сімферопольського та Кримського, сповідника) та Ікона Божої Матері Зарваницької. Оновлення ікон — не менш разюче диво. Якщо мироточення ми ще якось можемо побачити, то зафіксувати хід оновлення досить важко. Найчастіше люди вже бачать результат, який можуть порівняти з тим, який вигляд образ мав раніше. Інше чудо трапилося в селі Лище, неподалік Луцька. Там стали спостерігати масове оновлення ікон.

Ікони домонгольської доби[ред.ред. код]

Володимирска ікона Богоматір Вишгородська. XII ст., майстер з Константинополя)
Святитель Григорій Чудотворець. XII ст., Ермітаж, Петербург.

Давньоруських ікон домонгольського часу збереглося небагато. Найвідоміші серед них:

«Богоматір Вишгородська (Володимирська)», ХІІ ст., Третьяковська галерея, Москва.

«Святий Георгій» (кінець ХІ - ХІІ ст.), Успенський собор, Москва.

«Устюжське Благовіщення» (1120-1130-ті рр.), Третьяковська галерея, Москва.

«Св. Григорій Чудотворець», ХІ-ХІІ ст ., Ермітаж, Петербург.

"Богородиця Холмська", кінець ХІ ст. Музей Волинської ікони, Луцьк.

«Оранта» (Богоматір Велика Панагія), початок XIII ст. Третьяковська галерея, Москва.

«Св. Борис та Гліб», ХІІ ст., Київ.

Дивіться також:[ред.ред. код]

Зовнішні посилання[ред.ред. код]