Ікона
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Іко́на (грец. εἰκόνα — малюнок, образ, зображення) — живописне, мозаїчне або рельєфне зображення Ісуса Христа, Богородиці, святих і подій Святого Письма.
Зміст |
[ред.] Історія
Виникли в 2 століття до н. е. Культ ікони був офіційно прийнятий в 787 р. на 7 Вселенському соборі в Нікеї. Ікони виконували спеціальною технікою за традиційними приписами: липову, дубову або кипарисову дошку закріпляли тонким полотном і покривали кількома шарами левкасу (алебастр з клеєм), шліфували і за певним порядком виконували малюнок, золочення, розпис яйцевою темперою, а в кінці покривали покостом (оліфою).
[ред.] Ікона в Україні
Перші ікони в Україні були візантійського походження, і найстарші ікони, які збереглися до нашого часу, датуються 11-12 століття. Серед іконописців України з цього часу найбільше славився Аліпій Печерський. Деякі ікони були в Україні особливо шановані, славилися як чудотворні і часто ставали предметом воєнної здобичі або дарування. Найвідоміші з них: Вишгородська («Володимирська», 11 ст.), Ігоревська (11 ст.), Чернігівська (12 ст.). Печерська (14 ст.), Холмська, Зарчаницька, Самбірська, Марії Повч, Покрови з Січової церкви на Запоріжжі та інші.
Українці завжди мали у своїй хаті образи. Помешкань, де б не було святих зображень, удавнину, мабуть, не існувало. Ікони були прикрашені найгарнішими рушниками, що свідчить про особливо шанобливе ставлення до них господарів. Адже українці завжди були богомільними, тим більше, що з нашої Батьківщини поширювалося хрещення східного світу.
Велику роль іконам український народ відводив невипадково. У період формування християнського мистецтва у Візантії цим словом позначалось будь-яке зображення Спасителя, Богоматері, святого, ангела чи події у священній історії, незалежно від того, було це зображення скульптурним, живописним, мозаїчним чи якою технікою виконано. Люди це робили для того, щоб було краще молитися.
[ред.] Чудотворні ікони в Україні
Чимало ікон названо чудотворними: через них отримували зцілення багато людей. такою є мироточива ікона святителя Луки (Войно-Ясенецького), архієпископа Сімферопольського, сповідника. Оновлення ікон — не менш вражаюче диво. Якщо мироточення ми ще якось можемо побачити, то зафіксувати хід оновлення досить важко. Найчастіше люди вже бачать результат, який можуть порівняти з тим, який вигляд образ мав раніше. Інше чудо трапилося в селі Лище, неподалік Луцька. Там стали спостерігати масове оновлення ікон.
[ред.] Ікони домонгольської доби
Небагато, але зберіглися ікони домонгольської доби. Їх цінність незаперечна ні для віруючих, ні для фахівців-музейників, ні для шанувальників мистецтв.
Ікони домонгольської доби (короткий перелік):
- "Христос пантократор",6 ст., Синайський монастир.
- "Богоматір Вишгородська(Володимирська)",12 ст., Третьяковська галерея, Москва.
- "Святий Георгій", Успенський собор, Москва.
- "Благовіщення",12 ст., Сінайський монастир.
- "Устюжське Благовіщення", Третьяковська галерея,Москва.
- "Христос пантократор", 1260 рр., монастир Хіландар, Афон.
- "Св.Григорій Чудотворець",12 ст ., Ермітаж, Петербург.
- "св.Пантелеймон",13 ст., Синайський монастир.
- "Оранта" (Богоматір Велика Панагія), Третьяковська галерея, Москва.
- "Св.Борис та Гліб" 12 ст., Київ.
