Ікона
Іко́на (грец. εἰκόνα — малюнок, образ, зображення) — живописне, мозаїчне або рельєфне зображення Ісуса Христа, Богородиці, святих і подій Святого Письма.
Зміст |
Історія [ред.]
За переданням, першу ікону написав євангелист Лука. Після гострих суспільних суперечок стосовно ікон у Римській імперії (іконоборство), дозвіл на використання ікон у церковному і суспільному житті був офіційно прийнятий в 787 р. на VII Вселенському соборі в Нікеї. Ікони виконували спеціальною технікою за традиційними приписами: липову, дубову або кипарисову дошку закріпляли тонким полотном і покривали кількома шарами левкасу (алебастр з клеєм), шліфували і за певним порядком виконували малюнок, золочення, розпис яєчною темперою, а в кінці покривали покостом (оліфою).
Класифікація ікон [ред.]
Ікони поділяють за місцем призначення — церковні, дорожні і домашні.
Ікони класифікують за розміром. Одним із поширених розмірів ікон в Україні є «локтівка»: 300 х 400 мм.
Ікони також класифікують за числом персонажів, технікою виконання та іншими критеріями.
Ікона в Україні [ред.]
Перші ікони в Україні були візантійського походження, і найстарші ікони, які збереглися до нашого часу, датуються 11-12 століттями. Серед іконописців України з цього часу найбільше славився Аліпій Печерський. Деякі ікони були в Україні особливо шановані, славилися як чудотворні і часто ставали предметом воєнної здобичі або дарування. Найвідоміші з них: Вишгородська («Володимирська», 11 ст.), Ігоревська (11 ст.), Чернігівська (12 ст.). Печерська (14 ст.), Холмська, Зарваницька, Самбірська, Марії Повч, Покрови з Січової церкви на Запоріжжі та інші.
Українці завжди мали у своїй хаті образи. Помешкань, де б не було святих зображень, у давнину, мабуть, не існувало. Ікони були прикрашені найгарнішими рушниками, що свідчить про особливо шанобливе ставлення до них господарів. Адже українці завжди були богомільними, тим більше, що з нашої Батьківщини поширювалося хрещення східного світу.
Велику роль іконам український народ відводив невипадково. У період формування християнського мистецтва у Візантії цим словом позначалось будь-яке зображення Спасителя, Богоматері, святого, ангела чи події у священній історії, незалежно від того, було це зображення скульптурним, живописним, мозаїчним чи якою технікою виконано. Люди це робили для того, щоб було краще молитися.
В Україні зібрано кілька колекцій ікон. Велика колекція домашніх ікон є основою приватного Музею Якубовських у Києві.
Чудотворні ікони в Україні [ред.]
Чимало ікон названо чудотворними: через них отримували зцілення багато людей. Серед таких першою можна назвати Почаївська ікона Божої Матері мироточива ікона святителя Луки Войно-Ясенецького (архієпископа Сімферопольського та Кримського, сповідника) та Ікона Божої Матері Зарваницької. Оновлення ікон — не менш разюче диво. Якщо мироточення ми ще якось можемо побачити, то зафіксувати хід оновлення досить важко. Найчастіше люди вже бачать результат, який можуть порівняти з тим, який вигляд образ мав раніше. Інше чудо трапилося в селі Лище, неподалік Луцька. Там стали спостерігати масове оновлення ікон.
Ікони домонгольської доби [ред.]
Небагато, але збереглися ікони домонгольської доби. Їх цінність незаперечна ні для вірян, ні для фахівців-музейників, ні для шанувальників мистецтв.
Ікони домонгольської доби (короткий перелік):
- «Христос пантократор»,6 ст., Синайський монастир.
- «Богоматір Вишгородська(Володимирська)»,12 ст., Третьяковська галерея, Москва.
- «Святий Георгій», Успенський собор, Москва.
- «Благовіщення»,12 ст., Сінайський монастир.
- «Устюжське Благовіщення», Третьяковська галерея,Москва.
- «Христос пантократор», 1260 рр., монастир Хіландар, Афон.
- «Св.Григорій Чудотворець»,12 ст ., Ермітаж, Петербург.
- «св.Пантелеймон»,13 ст., Синайський монастир.
- «Оранта» (Богоматір Велика Панагія), Третьяковська галерея, Москва.
- «Св.Борис та Гліб» 12 ст., Київ.
Див. також [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Ікона |
 |
Ця стаття не містить посилань на джерела. (серпень 2010) |
