Плющ Павло Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Павло Павлович Плющ
Павло Плющ
Павло Плющ
Павло Плющ
Народився 19 (31) грудня 1896(1896-12-31)
с. Володькова Дівиця Ніжинського повіту
Помер 4 березня 1975(1975-03-04) (78 років)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Країна СРСР СРСР
Діяльність мовознавець
Alma mater Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя
Заклад КНУ імені Тараса Шевченка
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор філологічних наук
Відомі учні Щербак Василь Артемович
Партія КПРС

Павло Павлович Плющ (19 (31) грудня 1896(18961231), Володькова Дівиця — 4 березня 1975, Київ) — український мовознавець і педагог, доктор філологічних наук1959 року), професор1960 року).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 19 (31 грудня) 1896 року в селі Володьковій Дівиці (тепер Носівського району Чернігівської області).

У 19201923 роках навчався в Ніжинському педагогічному інституті, у 1931 році закінчив Дніпропетровський інститут соціального виховання.

У 1922-1924 був керуючим дитячого будинку, що містився в колишньому палаці княгині Долгорукової, розташованому на околиці Володькової Дівиці. У 1924-1926 роках працював директором Володькодівицької семирічки (нині Червонопартизанська ЗОШ №1).

Працював учителем української мови і літератури в Дніпродзержинську (в загальноосвітніх школах, фабриці-заводі, училищах, вечірньому металургічному інституті), з 1937 року — викладач українському мови Київського університету.

У 19421944 роках — в евакуації (старший викладач і виконувач обов'язків завідувача кафедри української мови Об'єднаного Українського університету у місті Кзил-Орді, Казахстан). З 1944 року продовжував викладацьку і наукову роботу в Київському університеті.

Могила Павла Плюща

Помер 4 березня 1975 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Праці[ред. | ред. код]

Перші праці Плюща — з методики викладання української мови:

  • «Збірник диктантів для V–VII класів» (1938, у співавт.),
  • «Збірник вправ з синтаксису та пунктуації» (1938),
  • «Збірник вправ з стилістики» (1939).

Пізніше зосередився на питаннях стилістики та історії української мови:

  • статті
    • «Проблема періодизації історії української мови» (1951),
    • «Українська літературна мова другої половини XIX — початку XX ст., шляхи її розвитку і специфіка її» (1958),
  • монографії
    • «Нариси з історії української літературної мови» (1958),
    • «Історія української літературної мови» (1971) та інше.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Нагороджений двома медалями.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]