Полярографія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Полярогра́фія (рос. полярография, англ. polarography; нім. Polarographie f)— електрохімічний метод якісного та кількісного аналізу, а також вивчення кінетики хімічних процесів, що ґрунтуються на вивченні вольтамперних кривих (полярограм), одержуваних при електролізі досліджуваної речовини (головним чином із ртутно-крапельним електродом). Застосовують, наприклад, для визначення домішок металів.
Зміст |
[ред.] Загальна характеристика методу
ПОЛЯРОГРАФІЯ – електрохімічний метод якісного і кількіс-ного аналізу і дослідження речовин, а також вивчення кінетики хім. процесів, оснований на вимірюванні граничного дифузійного струму. П. полягає в розшифруванні вольт-амперних кривих – полярограм, що виражають залежність сили струму від постійної напруги, прикладеної до електролітичної комірки. П. знаходить широке застосування в різних галузях пром-сті, для аналізу об’єктів навколишнього середовища, руд, мінералів, гірських порід. П. використовується в автоматичних аналізаторах концентрації компонентів у розчинах, а також аналізаторах, що встановлюються безпосередньо в технологічних пото-ках.
[ред.] З історії полярографії
«Батьком» полярографії є чеський хімік Ярослав Гейровський. 1922 року, досліджуючи електроліз на ртутнокрапельному електроді, він встановив залежність між потенціалами відновлення та окислення речовин та їх природою, а також між величиною дифузійного струму та концетрацією речовини в електроліті. Це відкриття послужило основою розробки методів полярографії. У 1950—1967 роках Гейровський був директором Державного полярографічного інституту в Празі.
1932 року в Одесі в Інституті рідкісних елементів було організоване виробництво перших вітчизняних полярографів. На I Всесоюзній конференції з полярографічного аналізу в Москві розглядалися теоретичні питання, пов'язані з розрахунком коефіцієнтів дифузії, відновленням кисневмісних аніонів на ртутному катоді. Деякі доповіді були присвячені застосуванню полярографічного методу для аналізу мінеральної сировини і використанню його в металургійному виробництві.
Теорією амальгамної полярографії упродовж багатьох років займався Армін Генріхович Стромберг. Він вивчив електродні процеси на амальгамному краплинному електроді й одержав вагомі результати. На основі теорії уповільненого розряду — іонізації з урахуванням концентраційної поляризації — Стромберг вивів рівняння необоротної анодно-катодної хвилі на амальгамному краплинному електроді без урахування і з урахуванням величини дифузного потенціалу.
Новим напрямком у полярографії є метод амальгамної полярографії з нагромадженням речовини на нерухомій ртутній краплі. Метод полягає в попередньому електролітичному осадженні малих кількостей речовини на стаціонарній ртутній краплі з реєстрацією кривих анодного розчинення амальгами при потенціалі, що безупинно змінюється. С. І. Синякова, Е. Н. Виноградова і Г. В. Прохорова запропонували рівняння для розрахунку концентрації металу в амальгамі. Стромберг зі співробітниками вивів рівняння, що показує залежність анодного струму від часу електролізу, обсягу розчину і радіуса ртутної краплі з урахуванням зміни концентрації металу в розчині під час попереднього електролізу.
Полярографічний метод став одним з найпоширеніших методів аналізу рідкісних елементів, металів, сплавів і мінеральної сировини. В Україні полярографічним методом аналізу займався Євген Скобець.
[ред.] Див. також
[ред.] Література
- Український радянський енциклопедичний словник. — 2-е видання. — Т. 2. — К., 1987. — С. 723.
- Скобец Е. М., Скобец В. Д. Производная полярография. — К.: Гостехиздат УССР, 1963. — 114 с.
- Делимарский Ю. К., Скобец Е. М. Полярография на твердых электродах. — Киев: Техника, 1970. — 220 с.
- Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. ISBN 966-7804-14-3
[ред.] Ресурси інтернету
 |
Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
