Приморськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Приморськ
Primorsk city coa.png
Герб Приморська
Приморськ
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Запорізька область
Район/міськрада Приморська міська рада
Код КОАТУУ 2324810100
Засноване 1800 як село Обіточне
Статус міста з 1967 року
Населення 12183 (2011) [1]
Площа 24.99 км²[2]
Густота населення 487.5 осіб/км²
Поштові індекси 72100—102
Телефонний код +380-6137
Координати 46°43′08″ пн. ш. 36°21′24″ сх. д. / 46.71889° пн. ш. 36.35667° сх. д. / 46.71889; 36.35667Координати: 46°43′08″ пн. ш. 36°21′24″ сх. д. / 46.71889° пн. ш. 36.35667° сх. д. / 46.71889; 36.35667
Висота над рівнем моря м
Водойма р. Обитічна, Азовське море
День міста 18 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Єлизаветівка
До станції 32 км
До обл./респ. центру
 - залізницею 180 км
 - автошляхами 180 км
До Києва
 - автошляхами 695 км
Міська влада
Адреса 72100,м. Приморськ, вул. Леніна, 7
Міський голова Шаповал Григорій Миколайович

Примо́рськ — місто в Запорізькій області України, адміністративний центр Приморського району. Відстань до облцентру становить 180 км і проходить автошляхом Р37.

Колишня назва с. Обіточне — 1800 р., м. Ногайськ — 1821 р., м. Приморськ — 1964 р. Розташоване у Приазов'ї на річці Обіточній у місці злиття з нею ріки Кільтичія, на північно-західному березі Бердянської затоки в північній частині Азовського моря.

Історія[ред.ред. код]

Територія сучасного міста та його околиць була заселена людьми в глибоку давнину. Поблизу Приморська та Комишуватки розкопано 8 курганів і виявлено залишки 5 поселень доби бронзи (III—І тисячоліття до н. е.)1. Досліджено також поселення і курган скіфського часу (IV ст. до н. е.), що має назву Гостра Могила. У цьому кургані знайдено золоту оббивку сагайдака, наконечники бронзових стріл і бронзовий перстень.

У 1800 році граф Орлов-Денисов, який одержав від царя на узбережжі Азовського моря 11,3 тис. десятин землі, привіз із Рязанської губернії кілька сімей і поселив їх на лівому березі річки Обиточної. За найменуванням цієї річки було названо й село. Переселенці, не маючи засобів для обробітку землі, деякий час займалися скотарством, переважно дрібним. Заможні мешканці почали розводити велику рогату худобу та коней.

Через Обиточне в першій половині XIX ст. проходив торговельний шлях з Криму до Таганрога. Там, де цей шлях перетинав річку Обиточну, оселилося немало шинкарів, власників заїжджих дворів, купців. До села переїхало також багато родин з Петрівської та Захарівської фортець. Колишні солдати займалися здебільшого візникуванням та різними ремеслами. Крім того, в Обиточному проживало 24 сім'ї ногайських татар. Заможні ногайці торгували маслом, овечим лоєм, худобою, кіньми, хлібом. У 1808 році тут розмістилося управління в справах ногайців. Багатії почали споруджувати собі кам'яні будинки на правому березі річки, слідом за ними сюди переселилися й родини з меншим достатком. З ініціативи і при безпосередній участі садівника Клерфона, який працював у графа Орлова-Денисова, 1811 року вздовж лівого берега річки Обиточної посаджено великий сад фруктових і декоративних дерев. Незабаром він став своєрідною школою садівництва для всієї округи.

Напередодні реформи 1861 року в Ногайську налічувалося 3248 жителів, у тому числі понад 2 тис. міщан. Чимало з них наймитувало в селах повіту, інші візникували або займалися ремісництвом. Деякі міщани займалися сільським господарством. Кілька десятків жителів були спадкоємними дворянами, священнослужителями, іноземними колоністами. В місті налічувалося багато купців та дрібних торговців, бо в економіці переважала торгівля. Тут діяло 36 крамниць, 3 заїжджі двори тощо. Щотижня збиралися базари, а двічі на рік — 24 липня і 14 жовтня — ярмарки.

1895 року в місті проживало 4140 мешканців. Міщани сплачували численні податки і побори, платили навіть за проїзд до моря, за право ловити рибу тощо. Ремісники через низьку купівельну спроможність населення не мали де збувати свої вироби.

За переписом 1897 року кількість мешканців становила 3963 осіб (1962 чоловічої статі та 2001 — жіночої), з яких 3188 — православної віри, 508 — іудейської[3].

У 1914 році в містечку Ногайськ проживало 5,6 тис. чоловік. В центрі міста височів православний собор. Від нього в усі боки розходилися небруковані й неосвітлені вулиці, обабіч яких тулилися глиняні хатини бідняків, криті очеретом чи соломою. Лише в торговельній частині стояли магазини і розкішні особняки міської буржуазії.

1923 року створено Ногайський район. На цей час населення міста через розруху та голод зменшилося порівняно з 1914 роком на 1,8 тис. чоловік. Тому в жовтні 1924 року центр району Ногайськ став селом.

З 1938 року село Ногайськ віднесено до селищ міського типу (смт.)

Радянські війська відійшли з Ногайська 6 жовтня 1941 року.

З 1964 року смт. Ногайськ перейменовано в смт. Приморське.

У 1967 році смт. Приморське віднесено до категорії міст районного підпорядкування — утворено місто Приморськ.

Транспорт[ред.ред. код]

Через місто проходить автомагістраль державного значення РеніОдесаРостов-на-Дону (E58, у межах України М14). Залізниці нема. Найближча залізнична станція розташована на відстані 32 км — Єлизавєтівка на напрямку БердянськВерхній Токмак.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Місто Приморськ має статус курортного.

Є краєзнавчий музей у м. Приморську (7300 експонатів).

В колишній гімназії (пам'ятник культури) з 1996 року відкрито регіональний багато-профільний українсько-болгарський ліцей.

З 1998 року м. Приморськ є центром проведення республіканського фестивалю «Ми — українські».

Курортно-оздоровча зона[ред.ред. код]

Територіально курорт Приморськ складається з 2 великих ділянок, розташованих по 2 сторони коси Обіточної. Основною є східна ділянка, яка примикає до м. Приморськ. Західна ділянка примикає до села Преслав та селища Набережне.

Комплекс закладів масового відпочинку поблизу м. Приморськ сформувався на узбережжі Азовського моря між Великим лиманом і площадкою хлібоприймального пункту. Відстань берегової смуги цієї дільниці становить 4 км, а загальна площа дільниці — 131 га. Ця територія використовується переважно для тривалого відпочинку дорослих та дітей. На ній розташовані бази відпочинку, дитячі оздоровчі табори, обласна фізіотерапевтична лікарня, турбаза, стоянка автотуриста, наметове містечко.

Для короткочасного відпочинку місцеве населення використовує обладнані пляжі на березі моря.

В західній частині курорту Приморськ поблизу селища Набережне, сформувався комплекс тривалого відпочинку дітей.

Примикаюча на півдні до курорту Приморськ коса Обіточна є перспективним заповідником, в зв'язку з чим її використання в рекреаційних цілях виключається.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. Постанова Верховної Ради України «Про встановлення меж міста Приморськ Приморського району Запорізької області»
  3. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-216)

Джерела[ред.ред. код]