Калінінградська область

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Калінінградська область
Калининградская область
Flag of Kaliningrad Oblast.png Kaliningrad Oblast Coat of Arms 2006.jpg
Прапор Калінінградської області Герб Калінінградської області
Калінінградська область на карті Росії
Калінінградська область на карті Росії
Обласний центр Калінінград
Площа

- Усього
- % водн. пов.

80-е

15 100 км²
11,7

Населення

- Усього
- Густота

57-е

941424 (01.01.2011) [1] (2011)
62,35 особи/км²

Федеральний округ Північно-західний
Економічний район Північно-західний
Автомобільний код 39
Державна мова російська
Часовий пояс MSK-1 (UTC+3)

Калінінградська область — найзахідніший суб'єкт Російської Федерації. Адміністративний центр — місто Калінінград.

Географія[ред.ред. код]

Географічне положення[ред.ред. код]

Калінінградська область — найзахідніший регіон Росії. Він відділений від іншої Росії територією незалежних держав, проте з'єднана морем і є, таким чином, напіванклавом. Межує з Польщею на півдні, Литвою — на півночі і сході. На заході область омивається водами Балтійського моря. Максимальна довжина області із заходу на схід становить 205 км, з півночі на південь — 108 км.

Рельєф області — горбиста рівнина. На сході, у Нестеровському районі, рельєф більш нерівний, тут розташована Віштинецька височина з висотами до 230 метрів над рівнем моря. Також височини є в Багратіоновському районі (Вармійська або Вармінська височина). Уздовж правого берега ріки Інструч тягнеться Інструцька гряда.

Найнизинніші території області розташовані в Славському районі. То так звані польдери — землі, що постійно перебувають під погрозою затоплення й обгороджені дамбами.

Область обмивається водами Балтійського моря. На півночі області розташований унікальний гідрографічний об'єкт — Куршська коса.

Гідрографія[ред.ред. код]

Ріки[ред.ред. код]

Область багата ріками. Усього по території області протікає 148 рік завдовжки більше десяти кілометрів, однак найбільше в області зовсім коротких рік і струмків (завдовжки менш 10 км). На них припадає сім десятих загальної довжини калінінградських рік. Взагалі ж сумарна довжина всіх калінінградських рік становить майже тринадцять тисяч кілометрів.

Найбільші ріки області — Німан і Преголя, до басейну цих двох рік ставиться велика частина території області. Основні притоки Німану на території області — Шешупе й Тильжа, Преголі — Пісса, Анграппа, Інструч, Лава.

Не стосовні до басейнів Німану й Преголи ріки впадають або в Курський (Ржевка із притоками Зла, Оса, Швента та ін.), або в Калінінградську затоку (Прохладна із притоками Корневка, Майська та ін.). Лише невелика кількість малих рік упадає безпосередньо в Балтійське море.

Озера[ред.ред. код]

У Калінінградській області є 38 озер площею більше 0,1 км² (разом з водоймищами й ставками). Найбільше з них — Віштинецьке озеро. Воно розташоване на сході області на границі з Литвою. Площа цього озера — 16,6 км². З 1975 року воно має статус пам'ятника природи.

Решта озер області невеликі. Серед озер області досить багато озер-стариць. Такі, наприклад, відносно великі озера Вороння й Пусте (стариці Преголі). У Славському районі є кілька невеликих озер-стариць Німану. На південному сході області багато озер, утворених під час танення льодовика. До цього сімейства озер належить й Віштинецьке озеро.

Також в області часто зустрічаються рукотворні озера-ставки. Прикладами таких озер є ставки Великий, Дивний і Школьний, розташовані в Зеліноградському районі. Популярним місцем відпочинку калінінградців є розташований на східній окраїні міста ставок Чистий (у розмовній мові набагато частіше називаний Ісаковим озером).

Ріка Лава в двох місцях перегороджена дамбами ГЕС, тут утворювалися водоймища.

Іншу групу рукотворних озер Калінінградської області становлять колишні кар'єри. За південно-західною окраїною Калінінграда лежить група таких озер, відомих під загальною назвою Голубі озера. Ці озера є зоною відпочинку городян. Поруч із селищем Янтарним розташоване велике озеро, що було раніше бурштиновим кар'єром.

Найбільшими внутрішніми водоймами області є затоки Балтійського моря — Курська та Калінінградська (Віслінська). Фактично вони є лагунами — лиманами, відгородженими від моря піщаними косами, Курської і Балтійської (Віслінської). Вода в затоках прісна.

Історія[ред.ред. код]

До XIII століття на території нинішньої Калінінградської області жили племена Пруссів — народу, родинного нинішнім латишам і литовцям. Прусси сильно відстали від інших народів Європи: до XI століття вони не мали писемності, не мали міст і жили первісно-общинним ладом. Їхньою релігією було язичництво.

Після підписання договору про розділ Прусських земель між польським князем К. О. Мазовецьким і великим магістром (гросмейстером) Тевтонського ордена Генріхом фон Залкі в 1226 році почалася колонізація Пруссії німецькими лицарями Тевтонського ордена.

Колонізація проводилася під виглядом навернення «дикого» народу в християнство. Папа Римський прирівняв похід у Пруссію до хрестових походів у Святу Землю. Пруси не могли протистояти лицарям нарівні на полі бою, але широко застосовували партизанську тактику. У ході завоювання, яке тривало близько п'ятдесяти років, лицарі засновували опорні пункти — замки. Першим з них став замок Бальга, заснований в 1239 році на березі Вілінської (Калінінградської) затоки й збережений дотепер.

Після завоювання Прусська культура викорінювалася лицарями як «поганська», противна християнській вірі. Кілька племен мігрувало до Литви. Але більшість Пруссів поступово асимілювалися, змішуючись із масою німецьких колоністів. Лише в сільських районах Прусська мова збереглася до XVI—XVII століть. Німецькі колоністи з міркувань безпеки селилися за оборонними стінами замків. Таким чином виникла більшість міст сучасної Калінінградської області, у тому числі й Кенігсберг (Калінінград).

На території нинішньої Калінінградської області (а також на території нинішнього Вармінсько-Мазурського воєводства Польщі) виникла держава лицарів-хрестоносців. Ця держава вела постійні війни з Польщею й Литвою. Така військова перенапруга привела до кризи Пруссії, і вона потрапила у васальну залежність від Польщі з другої половини XV століття.

У 1525 році за наказом великого магістра Альбрехта держава лицарів була перетворена у світське Герцогство Пруссія. Останній великий магістр Тевтонського ордена герцог Альбрехт став першим герцогом Пруссії. Державною релігією нової прусської держави було лютеранство, а Пруссія стала першою державою у світі, що визнала протестантизм своєю державною релігією.

В 1657 році Пруссія ввійшла до складу об'єднаної Бранденбурзько-Прусської держави й звільнилася від васальної залежності від Польщі.

У ході Семирічної війни між Росією та Пруссією1758-1762 рр.) Східна Пруссія була окупована російськими військами. У німецькій історіографії цей період одержав назву «перша російська доба».

1914 року спроба росіян знову захопити Східну Пруссію зазнала фіаско.

Після Другої світової війни, згідно з Потсдамськими угодами, північна частина (приблизно 1/3 загальної території) Східної Пруссії 1945 року ввійшла до складу РРФСР - частини тодішнього СРСР. Було організовано Кенігсберзький особливий військовий округ, який також займався й цивільними справами. 7 квітня 1946 року він був перетворений на Кенігсберзьку область у складі РРФСР, а 4 липня 1946 року її перейменували на Калінінградську. Залишки німецького населення депортували до Німеччини до 1947 року.

Після війни Калінінградська область стала однією з найбільш мілітаризованих територій Радянського Союзу. У Калінінграді перебуває штаб Балтійського флоту, після 1991 року місто Балтійськ залишилося найбільшою (поряд із Кронштадтом) базою цього флоту.

Населення[ред.ред. код]

Населення Калінінградської області становить 945 тис. осіб (близько 0,7 % населення РФ на 2006 рік), з них 741,8 тис. (78,5 %) живе в містах, і тільки 213,4 тис. (21,5 %) в селах. У місті Калінінграді сконцентровано близько 45,5 % населення області, що становить 430,3 тис. осіб.

Демографічна характеристика області має довгу й складну історію (у тому числі й після входження області до складу РРФСР в 1945 році), на якій відбилися інтенсивні міграційні процеси. Основою сучасного населення області становлять східні слов'яни — у першу чергу російські переселенці другої половини 20 століття. Офіційною і домінуючою мовою Калінінградської області є російська.

Територіальна організація місцевого самовпорядкування[ред.ред. код]

У Калінінградській області є 13 муніципальних районів. П'ять міст не входять до складу районів і є самостійними муніципальними утвореннями. Три міста й одне селище міського типу не входять до складу районів і утворюють разом зі своїми околицями чотири міські округи, що є самостійними муніципальними утвореннями.

Населені пункти з кількістю мешканців понад 10 тисяч
2007
Калінінград 422,3 Піонерський 11,7
Совєтськ 42,7 Гур'євськ 11,3
Черняховськ 41,1 Свєтлогорськ 11,0
Балтійськ 33,3 Полєськ 7,6
Гусєв 28,0 Мамоново 7,5
Свєтлий 21,9 Багратіоновськ 6,7
Гвардєйськ 13,3 Янтарний 5,3
Зеленоградськ 12,2 Озерськ 5,2
Нєман 12,2

Економіка[ред.ред. код]

За даними Калінінградстата ВРП Калінінградської області на 2006 рік склав 115 000 млн рублів .

Промисловість[ред.ред. код]

У Калінінградській області розвинені транспортне (вагонзавод) і піднімальне (завод «Балткран») машинобудування, суднобудування й судноремонт (у Калінінграді й Совєтську), виробництво телевізорів. Також є промисловість будівельних матеріалів (завод ЗБВ в Калінінграді). Розвинена харчова промисловість.

Корисні копалини[ред.ред. код]

У Калінінградській області розташоване найбільше у світі родовище бурштину (більше 90 % світових запасів). Його видобуток ведеться в районі селища Янтарний, там же, на бурштиновому комбінаті, бурштин обробляється. У Калінінградській області ведеться видобуток нафти.

Рибна промисловість[ред.ред. код]

Розвинене промислове рибальство, великі рибні порти розташовані в Калінінграді й Піонерському, менш великі — у Рибачім і Свєтлом.

Транспорт[ред.ред. код]

Автомобільний[ред.ред. код]

Найважливіший вид внутрірегіонального трансопорта — автомобільний. Розвинена мережа автомобільних шляхів із твердим покриттям. Більшість шляхів не відповідають прийнятому в Росії стандарту за шириною, крім того вони відрізняються звивистістю; тому на більшості шляхів Калінінградської області встановлена максимальна швидкість 70 км/год (замість 90 км/год).

Найважливіші автомобільні дороги:

Крім того, по території Калінінградської області проходить недобудований шлях, запланований автобан Кенігсберг — Берлін (серед місцевого населення відомий як «Берлінка»). Він обходить стороною населені пункти й упирається в польську межу. Переходу через кордон там немає, тому шлях практично не використовується, проте існують плани реконструкції шляхів з обох сторін переходу через кордон.

Є такі прикордонні переходи для автомобільного транспорту:

Залізничний[ред.ред. код]

Залізничний транспорт використовується насамперед для вантажоперевезень між Калінінградською областю, сусідніми країнами й іншою територією Росії. Також важлива роль пасажирських перевезень, як внутрірегіональних, так і зовнішніх. Калінінград має залізничне сполучення не тільки з містами Росії (Москвою й Санкт-Петербургом), але також і із Гдинею в Польщі й Берліном у Німеччині.

Більша частина існуючих на території нинішньої Калінінградської області до війни залізниць була розібрана в перші післявоєнні роки; частина збереженої мережі була закрита після розпаду СРСР.

Досі збереглися й використовуються такі залізниці:

Найбільші залізничні вузли — Калінінград (тут сходяться сім залізниць) і Черняховськ (тут сходяться чотири залізниці)

Експлуатує залізниці Калінінградської області Калінінградська залізниця, що виділився після 1991 року із складу колишньої Прибалтійської залізниці.

Морський транспорт[ред.ред. код]

У Калінінграді, Піонерському й Балтійську великі морські торговельні порти, найбільший з них — у Калінінграді. Балтійськ пов'язаний із Санкт-Петербургом поромною переправою й із Гданьском пасажирською лінією (експлуатується польським пароплавством).

Внутрішній водний транспорт[ред.ред. код]

У Калінінграді, Черняховськi й Совєтську є річкові порти. Судноплавні ріки — Преголя й Німан, вони зв'язані між собою судноплавним шляхом, що проходить річками Дейма й Матросовка. Найважливіша річкова судноплавна компанія — «Західне річкове пароплавство».

Роль річкового транспорту у внутрірегіональних вантажних перевезеннях незначна, внутрірегіональні пасажирські водні перевезення відсутні.

У літні місяці між Калінінградом, Фромборком і Ельблонгом по гладі Балтійської затоки (який фактично є внутрішньою водоймою) курсують суду на підводних крилах, експлуатовані польським пароплавством.

Повітряний транспорт[ред.ред. код]

В селищі Храброво, що під Калініградом, є аеропорт міжнародного класу.

Міський транспорт[ред.ред. код]

У Калінінграді є трамвай — найстаріша система в Росії, діє з 1895 року, вузькоколійний (1000 мм) — і тролейбус. В інших містах області міський транспорт представлений тільки автобусами, хоча до війни в Черняховську був тролейбус, а в Совєтську — трамвай.

Енергетика[ред.ред. код]

У 2004 році середньорічне енергоспоживання Калінінградської області склало близько 3,5 мільярда кВт·год при власному виробленні всього 235 мільйонів кВт·год.

У 2005 у Калінінграді введено в дію перший блок нової, найдосконалішої в енергосистемі Росії Калінінградської ТЕЦ-2 потужністю 450 МВт. Перший енергоблок Калінінградської ТЕЦ-2 покриває половину потреби регіону в електроенергії. Наприкінці 2010 року був введений в експлуатацію другий енергоблок, в результаті чого Калінінградська область вийшла на самозабезпечення електрикою.

Геооб'єкти:

Мегаоб'єкти:

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]