Ленінградська область

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ленінградська область
Ленинградская область
Flag of Leningrad Oblast.svg Coat of arms of Leningrad Oblast.svg
Прапор Ленінградської області Герб Ленінградської області
Ленінградська область на карті Росії
Ленінградська область на карті Росії
Місце перебування вищих органів структурі державної влади Санкт-Петербург
Площа

- Усього
- % водн. пов.

39-а

85 300 км²
12,8

Населення

- Усього
- Густота

27-а

1714403 (01.01.2011) [1] (2011)
20,1 осіб/км²

Федеральний округ Північно-Західний
Економічний район Північно-Західний
Автомобільний код {{{CadNo}}}
Державна мова російська
Часовий пояс MSK (UTC+4)

Ленінгра́дська о́бласть (рос. Ленингра́дская о́бласть) — суб'єкт Російської Федерації, розташований на північному заході європейської частини країни. Входить до складу Північно-Західного федерального округу й Північно-Західного економічного району.

Із заходу територія області обмивається водами Фінської затоки.

Природа[ред.ред. код]

Рельєф[ред.ред. код]

Ландшафти Ленінградської області

Область цілком розташована на території Східноєвропейської рівнини. Цим зумовлюється рівнинний характер рельєфу з незначними абсолютними висотами (в основному 50—150 метрів над рівнем моря). Територія Карельського перешийка (а особливо його північно-західної частини) відрізняється пересіченим рельєфом і численними скельними виходами.

Низовини в основному розташовані по берегах Фінської затоки й Ладозького озера, а також у долинах великих річок. Основними з них є Виборзька, Приозерська, Приладозька, Предглінтова (Приморська), Плюська, Лузька, Волховська, Свірська й Тихвинська.

Найбільшими височинами є Лемболовська, Іжорська, Лодейнопольська, Вепсовська височини й Тихвинська гряда. Найвища точка області — гора Гапсельга (291 метр над рівнем моря) — перебуває на Вепсовській височині. Цікавим географічним об'єктом є Балтійсько-Ладозький уступ (Глінт) — високий (до 40—60 метрів) обрив, що простягнувся більш ніж на 200 км із заходу на схід області. Він є берегом древнього Літоринового моря.

Геологічна будова й корисні копалини[ред.ред. код]

Територія області перебуває на стику двох найбільших тектонічних структур.

Північний захід області розташований на Балтійському кристалічному щиті, де виходять на поверхню архейські й ранньопротерозойські породи. Вони утворювалися більше 600 мільйонів років тому в результаті потужних вулканічних вивержень. Тому на цій території основними корисними копалинами є граніт, лицювальний камінь і піщано-гравійний матеріал.

На південних берегах Фінської затоки й Ладозького озера в кембрійський період (близько 500 мільйонів років тому) сформувалися потужні товщі осадових порід (синіх глин із прошарками піщаників).

Приблизно 400 мільйонів років тому, в ордовіцький період, відбулося утворення оболових піщаників, що містять родовища фосфоритів і горючих сланців (захід області). На півдні області на поверхню виходять породи девонського періоду.

У східній частині області близько до поверхні перебувають породи, що утворювалися в кам'яновугільний період. Там присутні родовища бокситів, вапняків і доломітів.

Остаточно рельєф області сформувався в четвертинний період у результаті чотирьох зледенінь і, що послідовно поміняли їх міжльодовикових епох. Тому на більшій частині області присутні родовища торфу, глини й піску. Таблиця корисних копалин Ленінградської області:

Родовище запаси (тис тон)
Кінгісеппське родовище фосфатних руд 225 357
Ленінградське родовище горючих сланців (місто Сланці) 152 573
Радинський бокситовий рудник (видобуток припинений) 2 135
Залізно-марганцеві конкреції в акваторії Фінського залива руда — 2 411
марганець — 188 576
Пікалевське родовище флюсових вапняків 300 000
Сланцевське родовище вапняків понад 9 000,

з родовищем «Боровня» — понад 45 000

Алмазні трубки промисловий видобуток не ведеться
Радонові джерела у селища Лопухинка і Воронино
Мінеральні термальні води під Лугой
Ленінградська термальна аномалія (родовище термальних підземних вод)

Клімат[ред.ред. код]

Клімат області атлантико-континентальний. Морські повітряні маси сприяють порівняно м'якій зимі з частими відлигами й помірно-тепле, іноді прохолодне літо. Середня температура січня −8…-11 °C, липня +16…+18 °C. Абсолютний максимум температури +36 °C, абсолютний мінімум −52 °C. Найхолоднішими є східні райони, найтеплішими — південно-західні.

Кількість опадів за рік 600—700 мм. Найбільша кількість опадів випадає на височинах, максимум — на Лемболовській. Мінімальна кількість опадів випадає на прибережних низинах. Найбільша кількість опадів випадає влітку й восени.

У зимовий період опади випадають в основному у вигляді снігу. Постійний сніжний покрив з'являється в другій половині листопада — перший половині грудня. Сходить сніг у другій половині квітня.

Гідрографія[ред.ред. код]

Територія області, за винятком невеликої вкрай південно-східної частини, відноситься до басейну Балтійського моря й має густу, добре розвинену річкову мережу. Загальна довжина всіх рік у Ленінградській області близько 50 тис. км. Також в області розташовано 1800 озер, у тому числі Ладозьке — найбільше в Європі. Значна частина області заболочена.

Ріки[ред.ред. код]

Річка Оредеж неподалік населеного пункту Сіверський
Назва ріки Довжина (км) Площа басейна (км²)
Луга 353 13200
Оять 266 5200
Сясь 260 7300
Паша 242 6700
Волхов 224 80200
Свір 224 84000
Оредеж 192 3200
Вуокса 156 68700

Озера[ред.ред. код]

Назва озера Площа (км²) Найбільша глибина (м)
Ладозьке 17700 225
Онезьке 9890 110
Вуокса 95,6 24
Отрадне 66 27
Суходольське 44,3 17
Вял'є 35,8 9
Самро 40,4 5
Глубоке 37,9 12
Комсомольське 24,6 20
Балахановське 15,7 12
Череменецьке 15 32
Врево 12 44
Кавголовське 5,4 5

Ґрунти[ред.ред. код]

Основним типом ґрунтів в області є підзолисті, бідні перегноєм і також відрізняються значною кислотністю. При цьому на суглинках, у низьких місцях з підвищеним нагромадженням вологи, головним чином у ялинових лісах, утворюються сильнопідзолисті ґрунти з потужним верхнім шаром. У більш високих місцях, менш сприятливих для нагромадження вологи, утворюються середнепідзолисті ґрунти. На супісках і пісках, що погано втримують вологу, у сосниках зустрічаються слабопідзолисті ґрунти. Там, де переважає трав'яна рослинність, — на лісових вирубках, у рідких змішаних або листяних лісах — утворювалися дерено-підзолисті ґрунти.

На території Іжорської височини, на породах, що містять вапно, яке нейтралізує кислотність і охороняє верхній шар ґрунту від вимивання, сформувалися дерено-карбонатні ґрунти. Це кращі серед ґрунтів області: вони багатші за інших перегноєм і мінеральними речовинами, мають добре виражену грудкувату структуру. Їх також називають «північними чорноземами».

У низинах і на плоских ділянках місцевості, при слабкому стоці (поганому дренажі) атмосферних вод, що викликає їхній застій на поверхні, а іноді при високому рівні стояння ґрунтових вод утворюються торф'янисті й болотисті ґрунти. Вони поширені в центральній частині області, на сході Карельського перешийка, на узбережжі Фінської затоки, у Приладож'і.

У деяких місцях на лугових терасах (по ріках Волхову, Лузі й інших), що заливаються водою в повіддя, з річкових наносів утворюються багаті перегноєм алювіальні ґрунти. Їхня площа невелика.

Основними ґрунтоутворюючими породами є глини, суглинки, піски й торф. Сільськогосподарське використання ґрунтів області вимагає їхнього штучного поліпшення.

Рослинність[ред.ред. код]

Ліси Ленінградської області

Територія області розташована в зоні тайги, а саме, у її середній і південній підзонах. Відзначається перехід від хвойних лісів до змішаних на півдні області. Лісу займають 55,5 % території області. Лісові ресурси сильно виснажені. Корінні соснові й, особливо, ялинові ліси збереглися подекуди на північному заході й сході області, але, в основному, вони заміщені малоцінними й малопродуктивними похідними дрібнолистими лісами й дрібноліссями (береза, осика, вільха сіра). Території, що прилягають до Санкт-Петербурга, зайняті під сільське господарство (ріллі, лугу, чагарники). У лісах області виростають лікарські рослини і ягоди: конвалія травнева, мучниця, чорниця, брусниця, журавлина, малина, багно, яловець, безсмертник піщаний, перстач.

Тваринний світ[ред.ред. код]

Ссавці. В області живуть переважно лісові тварини, серед яких 68 видів ссавців. Основними з них є вивірка лісова, тхір лісовий, куниця лісова, кріт європейський, заєць білий, заєць сірий, різні гризуни (миша польова й мишак уральський, пацюк чорний та інші). Рідше зустрічаються вовк, свиня дика, сарна європейська, лисиця руда, лось, ведмідь бурий, рись євразійська, ласка, видра річкова, нерпа, бобер європейський, тюлень, норка європейська; інтродуковані олень плямистий, ондатра, єнот уссурійський.

Птахи. В області живе близько 300 видів птахів, основними є глухар, куріпка біла, куріпка сіра, рябчик, тетерук, різні види качок, гуси, кулики. Деякі лісові птахи (дятел, дрізд, синиця, зозуля, шпак, мухоловка) приносять користь, винищуючи шкідливих комах. Зимують в області лише крук, горобець, синиця, снігур, дятел; більшість же залишає області, починаючи з кінця серпня.

Риби. У водах області водиться близько 80 видів риб. З морських риб частіше зустрічаються салака, балтійська (ревельська) кілька, тріска, морська щука. Із прохідних риб зустрічаються корюшка, лосось, кумжа, вугор. Серед прісноводних риб найбільше значення має сиг, також зустрічаються окунь, судак, лящ, плітка, снеток.

До Червоної книги занесені такі види тварин, як: балтійська кільчаста нерпа, нерпа ладозька, сірий тюлень, беркут, змієїд, сапсан, скопа, орлан-білохвіст.

Історія[ред.ред. код]

Палацова площа із Зимовим палацом у Санкт-Петербурзі

На території сучасної Ленінградської області найдавніше населення з'явилося в 9—8 тисячоріччях до н. е. після відступу льодовика. До середини 1 тисячоріччя н. е. тут уже існували осілі фіно-угорські племена, що займалися землеробством, скотарством, полюванням і рибальством. В VIII столітті на цій території осіли слов'яни.

До 750-их років стається виникнення Ладоги (з XVIII століття Стара Ладога) — найдавнішого російського поселення на території Росії. В IX—X століттях Ладога стала найважливішим політичним і економічним центром формування державності Древньої Русі. Лише наприкінці X століття вона втрачає своє значення, уступаючи його Новгороду.

В XII столітті Новгород досягнув політичної самостійності, і землі по берегах Фінської затоки, Луги, Неви, Ладоги, Волхова увійшли до складу Новгородської землі. В XIII—XIV століттях ці землі стали ареною боротьби з агресією Лівонських лицарів і шведських феодалів. В 1240 році відбулася знаменита Невська битва, у якій російські війська під командуванням князя Олександра Ярославовича розгромили шведських агресорів. Для захисту північно-західних рубежів Русі новгородці в XIII—XIV століттях створюють укріплення Ям, Копор'є, Орешек, Корелу, Тиверське містечко.

На початку XVII століття в роки Смутного часу Росія була відрізана від Балтійського моря: північний захід країни був захоплений Швецією. Спроба Росії в 16561658 роках збройним шляхом повернути втрачену територію не увінчалася успіхом.

На початку XVIII століття у результаті Північної війни територія області знову була приєднана до Росії, тут була побудована нова столиця країни — Санкт-Петербург. В 1708 році була утворена Інгерманландська губернія. В 1710 році вона була перейменована в Санкт-Петербурзьку, в 1914 році — у Петроградську, в 1924 році — у Ленінградську.

Відразу після Жовтневої соціалістичної революції 1917 року в Петроградській губернії почали створюватися більшовицькі органи влади. В 1919 році в Петроградській губернії розгорнулося збройне протистояння Червоної армії й військ генерала Н. М. Юденича. В 19271929 у СРСР проходила адміністративна реформа (були скасовані губернії), у рамках якої 1 серпня 1927 року була утворена Ленінградська область. До її складу ввійшли території 5 губерній: Ленінградська, Мурманська, Новгородська, Псковська й Череповецька. Територія області склала 360,4 тис. км², однак згодом вона значно зменшилася. Подальші зміни території Ленінградської області представлені в таблиці:

Дата Подія Збільшення території Зменшення території
3 червня 1929 створена Західна область   Великолукський округ (23 району)
грудень 1931 Ленінград — місто республіканського підпорядкування   м. Ленінград, Ленінградський Приміський район, м. Кронштадт
29 січня 1935 створена Калінінська область   5 районів
серпень 1936 скасований Ленінградський Приміський район Всеволозький, Красносельський, Парголовский, Слуцький райони
вересень 1937 створена Вологодська область   м. Череповець, 18 районів
28 травня 1938 створена Мурманська область   м. Мурманськ, Мурманський округ (7 районів)
1940 результат Радянсько-фінської війни Каннельярвський, Койвістовський, Раутовський райони  
5 липня 1944 створена Новгородська область   м. Новгород, м. Боровичі, м. Стара Русса, 27 районів
23 серпня 1944 створена Псковська область   м. Псков, 17 районів
1944 межа між РРФСР і Естонської РСР установлена по ріки Нарва територія до сходу від р. Нарва, включаючи Івангород  
листопад 1944 територія Карельського перешийка передана зі складу Карело-Фінської РСР м. Виборг, м. Кексгольм, Виборзький, Кексгольський, Яскінський райони  
жовтень 1946 передані в підпорядкування Ленінграда   Сестрорецький і Курортний райони
липень 1953 скасований Павловський район, частина передана в підпорядкування Ленінграда   частина району, включаючи м. Павловськ
квітень 1954 передані в підпорядкування Ленінграда   робочі селища Левашово, Парголово, Пісковий
1955 передані зі складу Новгородської області Дмитровська і Мозолевська сільради  
січень 1963 переданий у підпорядкування Ленінграда   м. Уріцьк
квітень 1973 передані в підпорядкування Ленінграда   м. Красне Село, робочі селища Горелово, Можайський
квітень 1978 передані в підпорядкування Ленінграда   м. Ломоносов

У роки Німецько-радянської війни більша частина території області була окупована й значно постраждала. У січні 1945 року населення області нараховувало 483 тисяч осіб, хоча до війни на цій території проживали 1258 тис. осіб. Під час блокади Ленінграда через територію області проходила «Дорога Життя» — єдина магістраль, що зв'язувала обложене місто з країною. Великий внесок у перемогу над ворогом вніс партизанський рух: до початку 1944 року на території області діяли 13 партизанських бригад, до яких входило 35 тис. бійців.

У післявоєнний період господарство області було відновлено, з'явилися нові міста й селища. В 1949 році статус міста був привласнений Сланцям, в 1950 — Боксітогорську, в 1953 — Кіровську, в 1954 — Пікалево й Івангороду, в 1956 — Подпорож'ю, в 1963 — Тосно й Всеволозьку. В 1973 році уведена в експлаутацію Ленінградська атомна електростанція в Сосновому Борі, який у цьому ж році одержав статус міста.

В 19911996 роках Головою адміністрації Ленінградської області був Олександр Семенович Бєляков. Із прийняттям Конституції Росії 1993 року, Ленінградська область стала суб'єктом Російської Федерації. В 1994 році прийнятий Статут Ленінградської області. В 19961998 роках губернатором Ленінградської області був Вадим Анатолійович Густов.

Населення[ред.ред. код]

Чисельність і розселеність населення[ред.ред. код]

Чисельність населення — 1637,7 тис. осіб (2007), що становить 1,14 % населення Росії. По цьому показникові область займає 27-е місце в країні. Щільність населення — 19,5 осіб/км². Найбільш населеними є райони, що прилягають до Санкт-Петербурга, найменш населеними — східні райони.

Частини територій Виборзького, Всеволозького, Кіровського, Тосненського, Гатчинського й Ломоносовського районів входять до складу Санкт-Петербурзької міської агломерації. Близько 150 тис. жителів області працюють на підприємствах і організаціях Санкт-Петербурга, тисячі студентів, що проживають в області, вчаться в петербурзьких вищих і середніх спеціальних навчальних закладах. Кілька сотень тисяч петербуржців мають садові ділянки й дачі в Ленінградській області. Чисельність міського населення становить 1086,2 тис. oc., рівень урбанізації становить 66,28 %, що нижче середньоросійського значення. В області розташовано 31 місто й 32 селища міського типу. Найбільшим містом є Гатчина (88,8 тис. oc.), найменш великим — Висоцьк (1,7 тис. oc). Найстаршим містом області є Приозерськ1143 року), наймолодшим — Волосово1999 року). У 2006 році закладений перший камінь у підставу нового міста Кудрово у Всеволозькому районі, який планується побудувати до 2010 року. Найбільшими селищами міського типу є Сіверський, Вириця й Імені Морозова.

Чисельність сільського населення становить 551,5 тис. осіб. В області налічується 31 сільський населений пункт із чисельністю населення більш 3 тис. осіб, у них у сукупності проживає 139,9 тис. осіб. В основному, великі сільські населені пункти перебувають на околицях Санкт-Петербурга. Найбільшими сільськими населеними пунктами області є Нове Дев'яткино, Каменка й Горбунки. Найдавнішим руським поселенням на території області вважається Стара Ладога, заснована в 753 році.

Також у Ленінградській області розташована велика кількість садоводств, найбільшими з яких є масиви Мшинська в Лужському районі й Пупишево у Волховському.

Близько 45 % населення перебуває в працездатному віці. При цьому 39 % з них зайняті в промисловості, 34 % — у сфері послуг, 18 % — у сільськім господарстві, 9 % — на транспорті.

Демографічна ситуація в області характеризується природнім збитком населення. Для подолання цієї тенденції ухвалюються різні заходи. Одним із заходів, спрямованим на поліпшення демографічної ситуації, є розвиток системи охорони здоров'я області. Оцінка роботи системи буде проводитися за результатами щорічного моніторингу наступних показників:

  • Динаміка рівня смертності
  • Середня тривалість тимчасової непрацездатності
  • Питома вага дітей першої й другої груп здоров'я в освітніх установах
  • Вартість одиниці обсягу наданої медичної допомоги

Цими показниками оцінюється працездатність системи охорони здоров'я області.

Населені пункти з кількістю мешканців понад 10 тисяч
2007
Гатчина 89,1 Відрадне 21,5
Виборг 77,9 Підпоріжжя 19,3
Сосновий Бор 66,7 Приозерськ 18,3
Тихвин 61,2 Комунар 17,5
Кіріши 55,0 Нікольське 17,2
Кінгісепп 50,5 Бокситогорськ 16,9
Всеволозьк 45,9 Светогорськ 15,4
Волхов 45,8 Сясьстрой 13,4
Сертолово 41,3 Шліссельбург 12,5
Луга (місто) 39,1 Сіверський 12,2 (2006 рік)
Тосно 36,9 Волосово 11,5
Сланці (місто) 35,3 Івангород 10,9
Кіровськ 23,5 Вириця 10,5 (2006 рік)
Лодєйне Поле 22,2 Імені Морозова 10,3 (2006 рік)
Пікальово 22,2

Національний склад населення[ред.ред. код]

За національним складом переважна більшість жителів області — росіяни. Також проживає значна кількість осіб інших слов'янських націй — українців, білорусів.

Число жителів корінних народностей — вепсів, карел, іжорців, інгерманландських фінів, водь — невелике. У селищі Вінниці Подпорозького району розташований Центр вепсській культури.

За останні роки збільшилася чисельність великих етнічних общин — татар, вірменів, циган, азербайджанців, чувашів, мордва, молдаван, башкир, узбеків.

Національний склад населення, 2002, %
Росіяни 89,58 Молдавани 0,12
Українці 2,51 Євреї 0,10
Білоруси 1,58 Поляки 0,10
Татари 0,57 Грузини 0,09
Фіни 0,48 Естонці 0,08
Вірмени 0,33 Башкири 0,07
Цигани 0,27 Корейці 0,06
Азербайджанці 0,23 Узбеки 0,06
Чуваші 0,17 Марійці 0,06
Німці 0,14 Удмурти 0,06
Мордва 0,13 Таджики 0,05
Карели 0,12 Казахи 0,05
Вепси 0,12 не визначили національність 2,34

Економіка[ред.ред. код]

Промисловість[ред.ред. код]

Етнографічна мапа розселення фінів, іжорців і водь на заході Ленінградської області

Промисловість є основою економіки області, розвиток одержали різні галузі.

Електроенергетика представлена всіма основними її типами. У Сосновому Борі розташована Ленінградська атомна електростанція, у Кірішах і Кіровську — великі теплоелектростанції. На ріках Вуокса, Свір, Волхов побудовані невеликі гідроелектростанції.

Машинобудівні підприємства перебувають у різних містах області. У Всеволозьку розташований складальний автозавод «Ford», у Виборзі — суднобудівний завод, у Тосно — завод з виробництва будівельної техніки «Caterpillar», у Гатчині — завод «Буревісник», у Лузі — абразивний завод.

Алюмінієва промисловість представлена бокситовими рудниками в Бокситогорську, глиноземним заводом у Пікалево й алюмінієвим заводом у Волхові.

Основними підприємствами хімічної промисловості є комбінат «Фосфорит» у Кінгісеппі, завод з виробництва білкової оболонки для ковбас і сосисок «Белкозин» у Лузі, завод «Henkel» у Тосно.

Центром нафтохімічної промисловості області є місто Кіріши, де розташовані нафтопереробний завод «Кинеф» і біохімічний завод.

Газпром планує будівництво «Балтійського СПГ» — заводу по скрапленню газу на території Ленінградської області.

Лісова й деревообробна промисловість розвинена в багатьох районах. Великі ліспромгоспи розташовані в основному на сході області. У Гатчині, Приозерську й Волхові знаходяться меблеві фабрики, у Виборзі — картонно-рубероїдна фабрика, у Подпорожжі — Свірський лісоенергетичний комбінат.

Підприємства целюлозно-паперової промисловості розташовані у Светогорську, Сясьстрої, Совєтському, Комунарі.

Промисловість будівельних матеріалів представлена цементними заводами в Сланцях і Пікалево, цегельними заводами в Гатчинському, Тосненському і Всеволозькому районах, скляними заводами в Лузькому районі.

Харчова промисловість в основному має місцеве значення, представлена хлібобулочними комбінатами, молочними заводами в різних містах області. У Волхові) розташований завод компанії «Талосто», у Ломоносовському районі — тютюнова фабрика «Филип Морріс Іжора».

Сільське господарство[ред.ред. код]

Сільське господарство області має яскраво виражену приміську спеціалізацію галузей — молочно-м'ясне тваринництво, картоплярство й овочівництво. При цьому продукція тваринництва помітно переважає над рослинництвом.

Значну частину врожаю картоплі й овочів дають особисті підсобні господарства населення. Головні овочеві культури — капуста, морква, огірки, цибуля, буряк. Також в області вирощують зернові культури: ячмінь, жито, овес, в основному на корм худобі й птахам.

Крім того, в області розвивається звіринництво: розлучають норку, ондатру, блакитного й чорно-сріблястого песця й інших тварин.

В області налічується понад 200 великих і середніх сільськогосподарських підприємств (у минулому — радгоспів, нині — акціонерних товариств). Фермерські господарства поки не набули великого поширення.

Транспорт[ред.ред. код]

Транспортна мережа регіону добре розвинена, що обумовлене сусідством з одним з найбільших у Росії транспортних вузлів — Санкт-Петербургом.

Залізничний транспорт[ред.ред. код]

Варшавський вокзал у Гатшині

Довжина залізниць більш 3 тис. км, більша частина з них електрифікована. Щільність залізничної мережі — 33 км на 1000 км². Вантажообіг — більш 100 млн т у рік. Основними залізничними магістралями є:

Головними залізничними вузлами області є Мга, Гатчина, Волховстрой.

Залізниці області входять до складу Санкт-Петербурзького, Санкт-Петербург-Вітебського й Волховстроєвського відділень Октябрської залізниці.

Метрополітен[ред.ред. код]

У селищі Муріно Всеволозького району розташовані станція «Дев'яткино» і електродепо «Сєверне» Петербурзького метрополітену.

У майбутньому місті Кудрово Всеволозького району планується побудувати станцію «Народна» і електродепо «Правобережне» Петербурзького метрополітену.

Автомобільний транспорт[ред.ред. код]

Довжина автошляхів — більш 13 тис. км. Щільність автодорожньої мережі — 108 км на 1000 км². Основними автодорогами області є:

Російський номер Європейський маршрут Назва Інформація про трасу
M10 Е105 «Росія» Санкт-Петербург — Тосно — Любань — Великий Новгород — Тверь — Москва
M10 Е18 «Скандинавія» Санкт-Петербург — Виборг — межа з Фінляндією
M11 Е20 «Нарва» Санкт-Петербург — Кінгісепп — Івангород
М18 Е105 «Кола» Санкт-Петербург — Лодейне Поле — Мурманськ
M20 Е95 «Псков» Санкт-Петербург — Гатчина — Луга — Псков — межа з Білорус'ю
A114 Іссад — Тихвин — Вологда
A115 Нова Ладога — Волхов — Кіріши — Зуєво
A120 «Магістральна» Сєрово — Кіровськ — Велика Іжора
A121 Санкт-Петербург — Сосновий Бор — Перше Мая
A122 Санкт-Петербург — Первомайське — Толоконніково
A123 Сєстрорєцьк — Зеленогорськ — Виборг
A124 Виборг — Светогорсик — межа з Фінляндією
A125 Молодежне — Каменка — Виборг
A127 Лосево — Житково — межа з Фінляндією
A129 Санкт-Петербург — Приозерськ — Сортавала

Ленінградська область планує вкласти в 2008 році в ремонт і будівництво шляхів 5 млрд рублів.

Ведеться будівництво кільцевого автомобільного шляху навколо Санкт-Петербурга. Частково введена в лад ділянка, що проходить по території Всеволозького району, іде прокладка ділянки по території Ломоносовського району області.

В області розвинене регулярне автобусне сполучення, здійснюване як муніципальними автопідприємствами, так і частково автоперевізниками. Також у містах і селищах області здійснюються перевезення пасажирів легковими таксі.

Водний, повітряний і трубопровідний транспорт[ред.ред. код]

Велике значення для зовнішніх зв'язків відіграє водний транспорт. Активно розвиваються морські порти: Усть-Луга, Приморськ, Виборг, Висоцьк. Довжина судноплавних річкових і озерних шляхів 2054 км. Головні ріки області — Нева, Свір, Волхов — судноплавні на всій протяжності, а Плюсса, Луга, Сясь, Паша, Оять, Вуокса — на окремих ділянках. На території області перебувають головні ділянки Волго-Балтійського й Біломоро-Балтійського водних шляхів. Авіаперевезення здійснюються через аеропорт «Пулково», розташований на території Санкт-Петербурга.

По території області проходить ділянка споруджуваного Північно-Європейського газопроводу.

«Газпром» компенсує збиток, заподіяний магістралям регіону в процесі будівництва в обсязі 160 млн рублів, з них порядку 100 млн можуть бути отримані в 2007 році. Передбачається, що ці гроші будуть витрачені на ремонт шляхів Волховського й Бокситогорського районів, найбільше потерпілих у процесі реалізації проекту.

Влада[ред.ред. код]

Державна влада в області здійснюється на підставі Статуту, який був прийнятий 27 жовтня 1994 року.

Вищою посадовою особою області є Губернатор, призначається Законодавчими зборами області за пропозицією Президента Російської Федерації терміном на 5 років. З 1999 року Губернатором Ленінградської області є Валерій Павлович Сердюков (з 1998 по 1999 рік виконував обов'язки губернатора). У 2007 році він поставив перед Президентом питання про довіру й одержав його. Термін закінчення повноважень — 2012 рік.

Виконавчу владу в області здійснює Адміністрація, що включає в себе:

  • Уряд Ленінградської області — вищий виконавчий орган державної влади, до складу якого входять Губернатор (Голова Уряду) і віце-губернатори (станом на 2007 рік — 10 осіб)
  • Галузеві, територіальні й інші органі виконавчої влади

Законодавчу владу в області здійснює Законодавчі збори Ленінградської області, які складається з 50 депутатів, що обираються жителями області змішаною пропорційно-мажоритарною системою терміном на 5 років. У 2007 році сформовані Законодавчі збори четвертого скликання, у якому присутні 4 фракції: «Єдина Росія», «Справедліва Росія», «КПРФ», «ЛДПР». Головою Законодавчих зборів є Іван Пилипович Хабаров.

Контроль над виконанням бюджету області здійснює Контрольно-рахункова палата, голова якої обирається депутатами Законодавчих зборів терміном на 5 років. З вересня 2007 року головою Контрольно-рахункової палати є Олексій Володимирович Ларкин.

Вищі органі державної влади області розташовані в Санкт-Петербурзі. Планується переведення частини державних установ на територію області — у місто Всеволозьк.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Адміністративна мапа Ленінградської області (рос.)

З 1 січня 2006 року Ленінградська область містить у собі 222 муніципальних утворень — 1 міський округ, 17 муніципальних районів, 62 міських поселення, 142 сільських поселення.

З вересня 2007 року головою Президії Ради муніципальних утворів області є Олександр Петрович Худілайнен (Голова адміністрації Гатчинського муніципального району).

Муніципальні утвори другого рівня представлені в таблиці:

Муніципальне утворення Код ЗКТМУ Площа, тис км² Населення, тис осіб (2006) Число міських поселень Число сільских поселень Адміністративний центр
Бокситогорський муніципальний район 41 603 000 6 7,18 55,8 3 8 Бокситогорськ
Волосовський муніципальний район 41 606 000 0 2,73 48,0 1 15 Волосово
Волховський муніципальний район 41 609 000 3 5,22 95,2 3 12 Волхов
Всеволозький муніципальний район 41 612 000 5 3,09 217,1 8 12 Всеволозьк
Виборзький муніципальний район 41 615 000 9 7,49 189,9 8 6 Виборг
Гатчинський муніципальний район 41 618 000 2 2,94 219,7 6 11 Гатчина
Кінгісеппський муніципальний район 41 621 000 4 2,99 81,6 2 9 Кінгісепп
Кірішський муніципальний район 41 624 000 8 3,07 66,9 2 4 Кіріши
Кіровський муніципальний район 41 625 000 2 2,64 95,5 8 3 Кіровськ
Лодейнопольський муніципальний район 41 627 000 1 4,95 33,9 2 3 Лодейне Поле
Ломоносовський муніципальний район 41 630 000 3 2,01 64,7 2 13 Ломоносов
Лузький муніципальний район 41 633 000 7 6,07 78,7 2 13 Луга
Подпорозький муніципальний район 41 636 000 0 7,83 33,5 4 1 Подпорожжя
Приозерський муніципальний район 41 639 000 4 3,55 61,6 2 12 Приозерськ
Сланцевський муніципальний район 41 642 000 6 2,21 46,0 1 6 Сланці
Сосновоборський міський округ 41 754 000 1 0,07 66,6 - - Сосновий Бор
Тихвінський муніципальний район 41 645 000 6 7,14 76,1 1 8 Тихвин
Тосненський муніципальний район 41 648 000 3 3,68 112,3 7 6 Тосно

Культура[ред.ред. код]

Театри й кінофестивалі[ред.ред. код]

З обласного бюджету фінансується діяльність наступних театрів:

У 2007 році в Гатчині закладений перший камінь на підставі майбутнього обласного театру юного глядача.

У Ленінградській області щорічно проводяться такі кінофестивалі:

Освіта і наука[ред.ред. код]

За станом на 2007 рік в області функціонують 1086 навчальних закладів загальної освіти, середня наповнюваність класів — 16 осіб. Усі школи області підключені до Інтернету.

З обласного бюджету фінансується діяльність трьох вищих навчальних закладів:

Також у містах області розташовуються філії вищих навчальних закладів Санкт-Петербурга, а в Гатчині, Виборгу й Пікалево працюють Педагогічні коледжі.

У Гатчині розташовується Петербурзький інститут ядерної фізики ім. Б. П. Константинова, а в Павлово (Всеволозький район) — філія Інституту фізіології імені І. П. Павлова.

Спорт[ред.ред. код]

Місто Кіріши є одним з головних у Росії центрів розвитку жіночого водного поло. Команда «Кинеф» є багаторазовим чемпіоном Росії, її спортсменки складають основу національної збірної країни. У Кірішах буде вестися підготовка збірні Росії до Олімпіади в Пекіні.

Селище Токсово у Всеволозькому районі є центром гірськолижнього спорту. Там розташовано кілька гірськолижних курортів («Орлина Гора», «Північний схил», «Родина й діти» та ін.), а також Великий трамплін. Іншими відомими гірськолижними курортами є «Петровський» у Юках, «Красне озеро» і «Золота долина» у Коробіціно, «Ігора» у Приозерському районі, «Туутари-Парк» у Ломоносовському. В області реалізується програма будівництва футбольних полів зі штучним покриттям. Вони вже покладені в Гатчині, Всеволозькі, Волхову, Кіровську й Кірішах. У вересні 2007 року будуть відкриті поля у Виборгу й Лодейному Полі, а в перспективі вони з'являться в Приозерську, Лузі, Кінгісеппі, Сертолово й Тосно.

У Кіровському районі області народилася знаменита російська ковзанярка, заслужений майстер спорту Росії, олімпійська чемпіонка, двохкратна чемпіонка світу Світлана Журова. В 2007 року вона була депутатом Законодавчих зборів Ленінградської області, а в грудні 2007 року вибрана депутатом Державної Думи Росії за списком партії «Єдина Росія» у Ленінградській області.

У Кінгісеппі народився відомий російський футболіст, заслужений майстер спорту Росії, власник Кубка УЄФА, Кубка й Суперкубка Іспанії Олександр Кержаков.

У Виборгу народився знаменитий російський велосипедист, двохкратний олімпійський чемпіон В'ячеслав Єкимов.

Визначні пам'ятки[ред.ред. код]

Всесвітня спадщина[ред.ред. код]

В 1990 році ряд пам'ятників історії й культури області були внесені в список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО:

Інші визначні пам'ятки[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]