Процесуальна демократія

Демократія (від грец. demokratia (demos — народ і kratos — влада),  що етимологічно трактується як влада народу  — цивілізаційна форма організації суспільства та влади, що ґрунтується на забезпеченні максимально  можливої свободи людини, визнанні народу єдиним джерелом влади, створенні рівних для людей правових можливостей участі в управлінні суспільством та прозорості державного управління, системи контролю за владою, верховенстві права та системі механізмів стримування і противаг проти  концентрації, монополізації та інших форм узурпації влади, проявів тоталітаризму, диктатури, тиранії, олігархату, охлократії.

Стандарт демократії — «правління народу, народом, для народу».

Правова демократія (грец. νομική δημοκρατία, англ. legal democracy) — модель державно-суспільного устрою, згідно з якою:

1. засади функціонування державності ґрунтуються на стійкій соціально-політичній згоді соціуму і влади, що передбачає правління більшості при забезпеченні прав меншості;
2. право системно забезпечує регулювання взаємодії суб'єктів політики та рівність усіх членів суспільства перед законом (верховенство права).

Правова демократія, як форма співіснування соціуму і влади, мінімізує головну суперечність демократії між ідеєю повновладдя народу і неможливістю її всеосяжного втілення.

Україна сьогодні потребує реформ державності на засадах правничої демократії.

Правнича демократія — це широка демократія в рамках справедливих законів, заснованих на засаді верховенстві права та інших принципах правової держави, на виваженому поєднанні прав і обов'язків громадян, їх неухильному дотриманні, організація суспільства, яке  гарантує максимально  можливі та окреслені законом права і свободи людини, надає широкі можливості участі народу як в управлінні державою та організації суспільного життя, так і контролю суспільства за діяльністю влади, забезпечує прозорість та відкритість дій влади, дієвість системи механізмів стримування і противаг проти узурпації влади.