Піятухович Михайло Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Піятухович Михайло Миколайович
Народився 23 лютого 1891(1891-02-23)
Alieksiničyd
Помер 20 грудня 1937(1937-12-20) (46 років)
NKVD of Minskd, Мінськ, Білоруська РСР, СРСР
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність літературознавець, критик, педагог
Alma mater Могильовська духовна семінарія і Історико-філологічний інститут князя Безбородька (1917)
Науковий ступінь професор
Заклад Інститут білоруської культури, Білоруський державний університет, Інститут літератури імені Янки Купалиd, Північно-Осетинський державний університет імені Кости Хетагуроваd і Minsk Belarusian Pedagogical Colleged
Членство Q109854214?

Піятухович Михайло Миколайович (23.02.1891 23 лютого 1891(18910223), Алексиничі Сенненського повіту Могилівська губ., нині Сенненського р-ну Вітебської обл. - 20 грудня 1937, Мінськ, НКВС) — білоруський літературознавець, педагог.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 23 лютого 1891 року в селі Алексинічі Сенненського повіту Могильовської губернії в родині сільського православного священика. Навчався в Могильовській духовній семінарії. У 1917 році закінчив Ніжинський історико-філологічний інститут. Його направили до Петроградського університету для підготовки до професора кафедри російської мови та літератури. Через брак матеріальних засобів на початку 1920-х років змушений був переїхати до Одеси. З 1921 року в БРСР. Друкуватися почав у 1921. Активний критик і дослідник білоруської літератури. З вересня 1921 р. — член науково-термінологічної комісії, з лютого 1922 р. — науковий співробітник, з 1925 р. — активний член Інбелкульту; з 1929 — активний член Білоруської академії наук. До 1936 року працював в Інституті літератури Білоруської академії наук[1].

У 1921—1926 викладав білоруську літературу в МБПТ. З лютого 1922 р. працював у Білоруському державному університеті: доцент, з жовтня 1926 р. — професор. У травні 1926р став деканом педагогічного факультету.

На початку 1930-х років над М. Піятуховичу загрожували репресії за його «непролетарське походження».

Літературна критика Піятуховича завжди мала противників, але в середині 1930-х років полеміка вийшла за межі літературних дискусій і набула форми жорстких політичних звинувачень. М. Піятухович вирішив виїхати з родиною з Білорусі (у 1934 чи 1936 роках). Проживав у Орджонікідзе; працював викладачем-славістом в Північно-Кавказькому та Північно-Осетинському педагогічному інститутах. 9 січня 1937 року заарештований і доставлений до Мінська. 19 грудня 1937 року Військова колегія Верховного Суду СРСР засудила його до розстрілу. Реабілітований 27.12.1957.

Літературна діяльність[ред. | ред. код]

Ще до початку своєї діяльності на ниві білоруської науки М. Піятухович спеціалізувався на західноєвропейській літературі, зокрема французьких романтиках. Низка праць присвячена творчості поета Альфредо де Віньї («Де Віньї як мислитель»). Як критик і дослідник білоруської літератури опублікував у 1921 році статті про творчість Якуба Коласа.

Університетський курс М. Піатуховича ляг в основу його «Нарисів історії білоруської літератури. Частина 1 (Огляд літературно-ідеологічних течій ХІХ і початку ХХ ст. »(1928), які були позитивними в тодішніх методологічних дослідженнях, хоча не оминув соціологічного схематизму. Автор статей з фольклору Ф. Скорина, Ф. Богушевич, Я. Купала, Я. Колас, М. Багданович, Т. Гартний, Ядвігін Ш., М. Чарот, К. Чорний та ін. Редактор-укладач історико-літературного підручника «Виписки з білоруської літератури: нові і сучасні кола» (Редактор 1923 р., автор вступної статті до творів П. Труса (1934, 1935). Твір М. Піатуховича «Рукописи А. Рипінського» опублікував у 1990 р. В. Скалабан.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Францішак Скарына і яго літаратурная дзейнасць. Мн., 1926;
  • Апавяданне «У палескай глушы» як новы этап бел. мастацкай прозы. Мн., 1927;
  • Ля вытокаў лірыкі Янкі Купалы. Мн., 1927;
  • Паэтычнае светаадчуванне ў творчасці Якуба Коласа. Мн., 1927;
  • Звычаі і песні беларускага селяніна ў іх гаспадарчай аснове. Мн., 1928;
  • Лірыка і проза Ц. Гартнага. Мн., 1928;
  • Нарысы гісторыі беларускай літаратуры: Агляд літаратурна-ідэалагічных плыняў XIX і XX ст. Мн., 1928;
  • Рукапісы А. Рыпінскага / Публ. В. Скалабана // Шляхам гадоў: Гісторыка-літаратурны зборнік. Мн., 1990.

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Возвращенные имена: Сотрудники АН Беларуси, пострадавшие в период сталинских репрессий. — Мн., 1992. С. 86—87

Література[ред. | ред. код]

  • Карабан С. Нарысы гісторыі беларускай савецкай крытыкі 20—30 гадоў. — Мн., 1971.
  • Мушынскі М. Беларуская крытыка і літаратуразнаўства, 20—30-я гг. — Мн., 1975. — С. 90—101.
  • Киселев Г. Разыскивается классик… — Мн., 1989. — С. 356—376.
  • Возвращенные имена: Сотрудники АН Беларуси, пострадавшие в период сталинских репрессий / сост. и авт. предисл. Н. В. Токарев; под ред. А. С. Махнача. — Мн : Навука i тэхніка, 1992. — 120 с. — ISBN ISBN 5-343-01246-9.
  • Піятуховіч Міхайла // Беларускія пісьменнікі: Біябібліяграфічны слоўнік. У 6 т. / пад рэд. А. І. Мальдзіса. — Мн.: БелЭн, 1992—1995. (біл.) Т. 5.
  • Піятуховіч Міхаіл Мікалаевіч // Беларусь: энцыклапедычны даведнік / Рэдкал. Б. І. Сачанка (гал. рэд.) і інш.; Маст. М. В. Драко, А. М. Хількевіч. — Мн.: БелЭн, 1995. — С. 584. — 800 с. — 5 000 экз. — ISBN 985-11-0026-9.
  • Рэпрэсаваныя літаратары, навукоўцы, работнікі асветы, грамадскія і культурныя дзеячы Беларусі. Энцыклапедычны даведнік у 10 тамах (15 кнігах). Т. 2 / Укладальнік Л. У. Маракоў. — Смаленск, 2003.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Піятухович_Михайло_Миколайович&oldid=38207580