Рамон Лаваль Альвіаль
| Рамон Лаваль Альвіаль | |
|---|---|
.jpg) | |
| Народився |
14 березня 1862 Консепсьйон, Чилі |
| Помер | 14 жовтня 1929 (67 років) |
| Поховання | Catholic Cemetery of Santiagod |
| Країна |
 Чилі |
| Діяльність | письменник |
| Вчителі | Rudolf Lenzd |
| Знання мов | іспанська |
| Членство | Sociedad Chilena de Historia y Geografíad |
Рамо́н Лава́ль Альвіа́ль (Рамон А(рмініо). Лаваль; ісп. Ramón Laval Alvial, Ramón A. Laval; *14 березня 1862, Сан-Фернандо — †14 жовтня 1929, Сантьяго)[1] — чилійський письменник і бібліограф; один з найвидатніших чилійських фольклористів початку XX століття[2], який присвятив значну частину свого часу розвитку цієї дисципліни й здійснив з неї численні публікації.
З життєпису[ред. | ред. код]
Рамон Армініо Лаваль Альвіаль народився в Сан-Фернандо 14 березня 1862 року. Він був одним із шести дітей, народжених у шлюбі французького емігранта Рамона Едуардо Лаваля Англаде та чилійки Марії дель Сокорро Альвіаль Діас.[3] Коли Лавалю було три роки, у 1865 році, його батьки вирішили переїхати до Сантьяго, у популярний район Реколета, де його батько працював інженером.[4]
У Сантьяго Рамон Лаваль навчався у коледжі Реколета Домініка, а потім вивчав теологію та каліграфію, одночасно з цим, у віці 21 року, приступивши до роботи на чилійській пошті.
Згодом Рамон Лаваль почав працювати у Національній бібліотеці Чилі, де пропрацював загалом 33 роки. Саме там Лаваль познайомився і освоїв бібліографію, а також займав посади, відповідно, секретаря, заступника директора і зрештою, директора цієї установи.[4] З цією ж установою пов'язана блискуча літераторська, власне бібліографічна, а також фольклористична діяльність Р. А. Лаваля.
15 серпня 1928 року лікарі виявили у Рамона Лаваля невідому хворобу, яка зрештою призвела до його смерті 14 жовтня 1929 року у віці 67 років. Його поховали на католицькому кладовищі Сантьяго-де-Чилі 16 жовтня того ж року.[5]
З доробку[ред. | ред. код]
.jpg)
Між 1912 і 1915 роками Рамон Лаваль керував різними публікаціями високого наукового рівня і, крім того, що був методичним письменником, став видатним бібліографом, і тому в 1915 році написав свою «Бібліографію бібліографій» (Bibliografía de Bibliografías),[4] — працю, що поставила його серед найвидатніших діячів цієї галузі в країні.[6]
Крім власне літераторства, Лаваль був одним із провідних чилійських фольклористів початку 20-го століття разом із Хуліо Вікунья Сіфуентесом та натуралізованим чилійським німецьким ученим і лінгвістом Родольфо Ленцом. Разом з ними в 1909 році Лаваль заснував Чилійське фольклорне товариство, яке через 2 роки об'єднається з нещодавно створеним Чилійським товариством історії та географії[7], директором якого він був у 1925-1929 роках.
Пропри недовге існування Чилійське фольклорне товариство об'єднало провідних дослідників народної творчості чилійців і пулікувало перший спеціалізований часопис про національний фольклор, сприяючи консолідації вивчення народних культур країни.[8]
Фольклористична діяльність Лаваля вирізнялася детальними польовими дослідженнями, які він провів у сільських районах, таких як Карауе[4], розташованих на півдні Чилі, а також ерудицією, з якою він порівнював різні прояви популярної культури з їхніми європейськими еквівалентами. Серед його творів виділяються такі: Del latín en el folklore chileno (1910), Oraciones, ensalmos y conjuros (1910), Cuentos chilenos de nunca acabar (1910), Contribución al folklore de Carahue (1916), Tradiciones, leyendas y cuentos recogidos de la tradición oral de Carahue (1920), Paremiología chilena (1923), Cuentos populares en Chile (1923) і Cuentos de Pedro Urdemales (1925) тощо.[9][4]
- Вибрана бібліографія
- Oraciones, ensalmos y conjuros del pueblo chileno comparados con los que se dicen en España (стаття, 1910)
- Cuentos chilenos de nunca acabar (1910)
- Contribución al folklore de Carahue (1916)[10]
- Tradiciones, leyendas y cuentos populares recogidos de la tradición oral en Carahue, Chile (1920)
- Cuentos de Pedro Urdemales (1925)
- Revista Chilena de Historia y Geografía (1930)
У 2013 році українською мовою вийшла невелика книга «Чилійські казки» (Львів: «Кальварія», 120 с.), де в перекладах іспаніста С. Ю. Борщевського вміщено 12 чилійських народних казок із зібрання Рамона А. Лаваля Tradiciones, leyendas y cuentos populares recogidos de la tradición oral en Carahue, Chile (1920).[11]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Genealogía de Ramón Laval:(Genealogías Chilenas)
- ↑ Por: Manuel Dannemann, Universidad de Chile (Anales de Literatura Chilena) [Архівовано 2011-09-11 у Wayback Machine.]
- ↑ Ramón Laval: Biblioteca Nacional (Memoria Chilena)
- ↑ а б в г д Ramón a. Laval (Santiago de Chile, 1969). La bibliografía de bibliografías (PDF) (español) . Процитовано 29 de julio de 2014.
- ↑ Últimos días de Ramón Laval: Fallecimiento, 14 de octubre de 1929, 67 años [Архівовано 2014-08-09 у Wayback Machine.]
- ↑ Laval Alvial, Ramón (1862-1929).(ABC Biografías)
- ↑ Sociedad Chilena de Historia y Geografía, fundada en 1839
- ↑ Memoria Chilena (2008). Ramón Laval (HTML). Процитовано 28 de julio de 2014.
- ↑ Libros Maravillosos (Los cuentos de Pedro Urdemales)
- ↑ текст на www.memoriachilena.cl
- ↑ Лаваль, Рамон Чилійські казки (2013) на вебсайті Книгарня «Є»
Джерела та посилання[ред. | ред. код]
- Газета El Mercurio, неділя, 4 серпня 2013 р.: цікавинки й нюанси, які приховують 200 років Національної бібліотеки CC . / (ісп.)
- Лаваль Альвіаль, Рамон (1862-1929). (ісп.)
- Чилійські родоводи (I81240-KIND=IND). (ісп.)
- Пам'ять Чилі Стаття-97607: (Рамон Лаваль Альвіаль). (ісп.)
- Чилійська генеалогія (інформація про Рамона Лаваля Альвіала). (ісп.)
- Чилійська пареміологія: доповідь Рамона А. Лаваля. 30 листопада 1923 року. (ісп.)
|
