Риба (геральдика)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Риба
Зображення
Зображує риби
CMNS: Риба у Вікісховищі
Три риби в купах (одна над одною) Алагоас, BR (XVII століття)
Еґлі (окунь): Веггіс

Риба — як геральдична тварина в гербі є популярною поширеною фігурою в геральдиці.

Використання та символіка[ред. | ред. код]

Легенда про щуку в Kaiserwoog (герб міста Кайзерслаутерн, ФРН)
Промовистий герб муніципалітету Бах (Тіроль)

У геральдиці риба як християнський символ символізує або до Ісуса Христа, або до св. Петро. Риба була ранньохристиянським символом через акровірш ICHTHYS поруч зі ставрограмою — або хрестом, який вперше набув широкого поширення в IV столітті після Нікейського собору (325). Його можна зустріти на численних гербах.

Відповідно до Нового Заповіту, Петро був рибалкою на Галілейському морі, коли Ісус запросив його піти за ним як учень і пообіцяв, що віднині він буде ловцем людей.

Також риба уособлює скритність і здоров'я. Існують також численні місцеві легенди, як про розміри, так і про скарби, знайдені в рибі, або про чудодійних риб.

В іншому випадку рибу на гербі можна зустріти взагалі як символ риболовлі як бізнесу. Суверенітет над добрими рибальськими водами (закон про рибальство), як і право на полювання, завжди вважався привілеєм.

Дизайн і опис[ред. | ред. код]

Виходячи з опису (блазон), рідко в щиті або в полі можна чітко ідентифікувати вид риби. Тонкі відмінності не завжди можна розпізнати за допомогою легкої абстракції (це все одно легко з сомом, вугром або китом) — як завжди в геральдиці, вирішальним фактором є опис герба, а не графічне зображення, яке залежить від художників геральдистів. Шкіра масштабована, можливі всі геральдичні кольори.

Положення риби на малюнку має значення.

  • Риба на гербі зображена горизонтально, діагонально або вертикально: голова, як правило, повернута в геральдичну сторону (зліва від глядача), повідомляється, що вона пливе вліво, піднімається (головою догори, також стопками, стовпчиком) або стоячи вниз головою.
  • Дві риби можуть бути повернуті один до одного або назустріч, переплетені (голови покладені одна на одну, а хвости по черзі один на один), або схрещені (перегинами, потім діагональна права зверху, інакше схрещені ліворуч), і схрещеними (одна поруч з іншою) або в стовпах (одна над іншою).
  • Три риби на гербі також не є рідкістю: у купах, по діагоналі або піднімаючись/догори дном у смугах, розташованих у вигляді трилисника, у формі зірки від центру щита або у вигляді кільця, що пливуть в одному напрямку або змішано з праворуч і ліворуч.

Навіть просто купання в річці підніжжяхвилястій частині) не рідкість.

Відомі крилаті риби чи просто кістки в гербі, бувають риби на гачку чи пронизані тризубом. Часто рибоїдні тварини зображуються зі спійманою рибою в гербі: наприклад, чапля з рибою в дзьобі або орел з пійманою рибою, потім риба стає атрибутом хижака.

Риба також зустрічається у верхньому гербі. Тут, як і на щиті, вона може бути коронованою і/або крилатою.

Особливі види риб[ред. | ред. код]

Промовистий герб Велслебена
Дельфіна (Антоніо Манно: Vocabolario Araldico Officiale, Рим 1907)
Район Майнц Гехтсгайм

У Гедвігенкозі у дзьобі лебедя зберігається вугор.

Особливою рибою є марена. Як геральдична риба імперського графства з 1497 року та після присвоєння в 1669 році Саксонії курфюрства, герб графства Барбі є промовистим. Сріблом були зображені два синіх вусика, які вертикально плавали в щиті спинами один до одного.

Пічкур — геральдична тварина німецько-балтійського шляхетського роду Майдель. Майдель на естонській мові означає пічкур, сьогодні слово «рюнт» використовується для коропової риби. Промовистий герб Майделів показує у струмку трьох срібних пічкурів.

Щука — геральдична тварина чеського міста Росіце. Вона сходить до герба шляхетського роду Гехта фон Россіца, а також є в гербі Літострова. Як промовистий герб, щуку можна знайти тричі схрещеною в районі Гехтсгайм у Майнці.

Цікаво, що геральдичний дельфін класифікується як риба.[1]

Приклади[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Walter Leonhard: Das große Buch der Wappenkunst, Verlag Callwey, München 1976, ISBN 3-7667-0335-8.