Ангілья

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ангілья
Anguilla

Прапор Ангільї Герб Ангільї
Прапор Герб
Гімн: «God Save the Queen»
Розташування Ангільї
Столиця
(та найбільше місто)
Валлі
Офіційні мови англійська
Державний устрій Британські заморські території
 - Королева Єлизавета II
 - Губернатор
Площа
 - Загалом 160 км²
Населення
 - оцінка 2009 р. 14 436 (223)
 - Густота 90/км²
Валюта Східно-карибський долар (XCD)
Часовий пояс Atlantic (UTC-4)
Домен інтернету .ai

Ангілья, також Анґвілла (англ. Anguilla, вимовляється [æŋɡwɪlə]) — самоврядна заморська територія Великобританії. До складу території входять сам острів Ангілья (близько 26 км в довжину і 5 км в ширину), а також дрібні прилеглі острівці і коралові рифи, які не мають постійного населення. Це найпівнічніші острови в групі Навітряних островів у Вест-Індії.

Площа 102 км². Населення 14 764 мешканців (2010), мови — англійська. Столиця Валлі, територія — піщані пляжі з білого коралового піску.

Географія[ред.ред. код]

Карта островів Ангілья, Скраб, Дог-Айленд, Сомбреро та інших.

Найбільший і головний острів — Ангілья, площа якого 91 км². Другий за розміром — острів Скраб (7,8 км²) знаходиться зі сходу Ангильи на кілька сот метрів. Третій за величиною — острів Дог (2,2 км²) і розташований він на відстані 13 км північно-заході від головного острова. Найвіддаленішим є острів Сомбреро (0,4 км²). Відстань від головного острова 55 км на північний захід. Крім цих маленьких островів до складу території входять ще близько 15 крихітних острівців. Загальна площа території — 102 км².

За декілька кілометрів на південь від головного острова знаходиться острів Сен-Мартен, розділений між Францією і Нідерландами.

Природа[ред.ред. код]

Ангілья кораловий острів з переважно плоским рельєфом і бідними грунтами. Переважна рослинність острова — чагарник. Найвища точка острова — стрімчак Крокус Хілл («шафрановий пагорб»), розташований на північному узбережжі, висотою 65 м. Острів має безліч лагун з піщаними пляжами. Поблизу узбережжя острова розташовано багато дрібних рифів і острівців, як правило незаселених. Середньорічна температура +27 ° С. Найнижча температура — в грудні-лютому. Середня річна кількість опадів 89 мм. З липня по жовтень можливі урагани.

Історія[ред.ред. код]

До відкриття Америки європейцями, острів був заселений араваками, які займалися рибальством і вирощуванням бавовни і коренеплодів. Після приходу іспанців, багато з араваков були захоплені ними в полон, винищені або витіснені войовничим плем'ям карибів. Іспанці, що володіють великими і багатими колоніями на материку, практично не цікавилися Ангільєю та іншими малими островами.

З 1650 а острів стає британською колонією. Спершу британські фермери вирощують тут бавовну і тютюн, однак ці культури приносили мало доходу. На початку XVIII століття на острові стали вирощувати цукровий очерет, для вирощування і обробки якого стали завозити африканських рабів. З цього моменту населення острова стає переважно африканським, нащадки африканців в даний час складають переважну частину населення. Однак через посушливості і бідних грунтів вирощування тростини погано розвивалося на острові.

Протягом XVIII століття під час Війни за австрійську спадщину і Французької революції відбуваються сутички між англійцями і французами в районі карибських островів. У 1744 році 300 ангільцев, об'єднавшись з двома уродженцями Сент-Кітса, захопили французьку частину сусіднього острова Сінт-Мартен. Через рік французи намагалися захопити Ангілья, повторну спробу вони повторили в 1796 році, але в обох випадках були відбиті.

До початку XIX століття виробництво цукру з тростини стає нерентабельним. У 1834 році раби в Британській імперії були звільнені. Жителі острова зайнялися дрібним фермерством і рибальством. Острів втрачає своє значення через припинення вирощування там цукру.

З XVII століття і до 1960 року острів управлявся з Сент-Кітса. Острови Сент-Кіттс, Невіс, Ангілья входили в більш велику колонію «Підвітряні острови» (англ. Leeward Islands), що в англійській означає дещо іншу групу островів, ніж Підвітряні острови у французькій, німецькій, іспанській, нідерландській, російській мовах.

У 1967 році острови Сент-Кіттс, Невіс і Ангілья об'єдналися у Федерацію і отримали статус «асоційованого з Великобританією держави» з внутрішнім самоврядуванням. Питання зовнішньої політики і оборони залишалися в компетенції Великобританії.

30 травня 1967 року ангілійци напали на поліцейську дільницю і вигнали 13 поліцейських з Сент-Кітса, розквартированих в Ангілья. День 30 травня відзначається на острові як День Ангільї. Потім, 10 червня 1967 року, за рішенням тимчасового миротворчого комітету, який прийняв владу на острові, сили Ангільї в кількості 19 чоловік вторглися на Сент-Кіттс і атакували поліцейську дільницю і табір сил оборони. П'ятеро з ангільскіх інтервентів потрапило в полон[1].

6 лютого 1969 була проголошена незалежна Республіка Ангілья, після того як на референдумі за це висловилися 1739 жителів і лише 4 проголосували проти. Існували припущення, що незалежністю Ангільї хочуть скористатися ділки від грального бізнесу і судновласники, створивши там зону для грального бізнесу та використовуючи дешевий ангільскій прапор[2].

19 березня того ж року на острів висадилися британські десантники і 40 поліцейських з Лондону для відновлення порядку, вони не зустріли опору. Війська були скоро виведені, Ангілья отримала внутрішнє самоврядування, залишаючись проте формально у федерації з Сент-Кіттс і Невіс.

У 1980 рік у Ангілья вийшла зі складу федерації трьох островів, і з 1982 має свій уряд, губернатора і парламент. З 19 вересня 1983 року на островах Сент-Кіттс і Невіс утворилося незалежну державу «Федерація Сент-Кіттс і Невіс», в той час як Ангілья залишилася «напівзалежних державою», заморським володінням Великобританії.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Територія поділяється на 14 районів:

Район Район
(Анг.)
Население,
чел. (2001)
1 Бловінґ-Пойнт Blowing Point 779
2 Іст-Енд East End 614
3 Джордж-Гілл George Hill 791
4 Острів Гарбор Island Harbour 855
5 Північний Гілл North Hill 439
6 Північний Сайд North Side 1 195
7 Санді Ґраунд Sandy Ground 274
8 Санді Гілл Sandy Hill 557
9 Південний Гілл South Hill 1 495
10 Стоні Ґраунд Stoney Ground 1 133
11 Фаррінґтон The Farrington 546
12 Квартер The Quarter 978
13 Валлі The Valley 1 169
14 Вест Енд West End 736
Всього 11 561

Населення[ред.ред. код]

Чисельність населення — 14 764 чоловік (оцінка на липень 2010);

Річний приріст — 2,2%;

Народжуваність — 12,9 на 1000 (фертильність — 1,75 народжень на жінку);

Смертність — 4,4 на 1000;

Імміграція — 13,6 на 1000 (4-е місце в світі за рівнем);

Середня тривалість життя — 80,8 років (15-е місце в світі);

Етно-расовий склад: негри 90,1%, мулати 4,6%, білі 3,7%, інші 1,5% (за переписом 2001 року);

Релігії: англікани — 29%, методисти — 23,9%, п'ятидесятники — 7,7%, адвентисти сьомого дня — 7,6%, Церква Західної Індії — 7,6%, баптисти — 7,3% католики — 5,7%, Свідки Єгови — 0,7% (1,85% в 2011 році), інші релігії (растамани, індуїсти, Плімутські брати) — 6%, атеїсти — 4% (за переписом 2001 року).[3]

Політичний устрій[ред.ред. код]

Заморська територія Британії. Верховна влада представлена ​​губернатором. Глава виконавчої влади — головний міністр Виконавчої ради (уряду території), який призначається губернатором з числа обраних всенародним голосуванням членів Асамблеї (парламенту території). Асамблея складається з 11 членів (7 — обираються, 2 — входять за посадою, 2 — призначаються губернатором).

Політичні партії[ред.ред. код]

За результатами виборів у лютому 2010 року:

  • Об'єднаний Рух Ангільї (4 депутати в асамблеї)
  • Об'єднаний Фронт Ангільї (2 депутати)
  • Прогресивна партія Ангільї (1 депутат)

Економіка[ред.ред. код]

Село Санді Граунд

Ангілья бідна природними ресурсами, і її економіка базується на туризмі, а також на офшорному бізнесі і видобутку омарів. Сільське господарство розвинене слабо — в невеликих кількостях вирощуються цукровий очерет, тютюн і овочі, розводиться худоба. Ангілья в невеликих кількостях експортує омарів, сіль, ром. Імпорт в 11 разів перевищує за вартістю експорт. Ввозяться паливо, продукти харчування, промислова продукція, текстиль.

Транспорт[ред.ред. код]

Протяжність доріг — 150 км, з них 65 — з твердим покриттям. Є 2 невеликі гавані Роуд-Ябей і Боулінг-Пойнт і аеропорт Уоллблейк. Аеропорт не може приймати великі літаки. Повідомлення з Європою і Північною Америкою здійснюється через сусідній острів Сент-Мартен. В Ангілья немає громадського транспорту, крім таксі. Рух лівосторонній. Є паромне сполучення з островом Сент-Мартен.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]