Роберт Фрост

Роберт Фрост (1941)

Роберт Фрост (*26 березня 1874 — †29 січня 1963) — американський поет, чотириразовий лауреат Пулітцерівської премії, перший поет, що виступив на церемонії інаугурації американських президентів (Джон Кеннеді, 1961).

Погляд з Радянського союзу

У СРСР, і зокрема в УРСР, звикли до Роберта Фроста, який «оспівував оптимізм людини праці, близької до природи» і писав «глибоко народну» лірику («Український радянський енциклопедичний словник», т. 3, 1987). Шістдесятник Віталій Коротич в передмові до власних перекладів американського поета українською мовою («Всесвіт», 1964, ч.7) ставив йому в заслугу ще й подорож до Країни Рад, яку старий Фрост встиг відбути незадовго до смерті.

Поет-фермер

І в біографії, і в текстах Фроста є скільки завгодно підтверджень для саме такого погляду на «народного» (за іншою версією — простакуватого) поета-фермера, далекого від інтелектуальних і естетичних пошуків доби, зате наділеного тонким відчуттям природи. Більше того, сам поет, схоже, свідомо «грався» зі своїми читачами, намагаючись утвердити саме такий погляд на себе і свою творчість. Тривале — 88 років! — Фростове життя проминуло без надто драматичних подій. Замолоду, щоправда, він фермерствував і зазнавав нестатків, згодом працював учителем. Тішився щасливим шлюбом, у якому народилися шестеро дітей. Останні свої майже півстоліття прожив у тихій Новій Англії, де перед смертю володів уже чотирма фермами.

Літературне сходження

Перший вірш був надрукований у місцевій газеті, коли поету було 15 років. Книжковий дебют Фроста відбувся в Англії напередодні Першої світової. Славу Фростові принесла друга поетична книжка «На північ від Бостона», що з’явилася (також в Англії!), коли авторові було вже 40. Саме за зароблені за неї гроші поет купує ферму в Нью-Гемпширі й повертається на батьківщину.

Відтоді його літературна кар’єра йде по висхідній. Вірші Фроста включають до шкільних програм і видають масовими накладами, щоб підняти ними дух американських вояків під час Другої світової. Книга його вибраного (1946) стала однією з найуспішніших за всю літературну історію Штатів. Президент Кеннеді запрошує старого маститого поета прочитати вірш на своїй урочистій інавгурації, що має провістити Америці нову добу.

І, очевидно, більшість поетових читачів цінували саме прозорість і відкритість його «правдиво американських» віршів. Хоча є зовсім "інший" Фрост, як от у віршах "Увійди" та "Хатній похорон", українського перекладу Максима Стріхи: