Роксоляна (повість)

Роксоляна
Жанр	Повість
Автор	Осип Назарук
Мова	українська мова
Написано	1918–1926
Опубліковано	1930
	Цей твір у Вікіджерелах

«Роксоляна» — історична повість українського письменника, автора історичних повістей та оповідань Осипа Назарука, яку серед творів про Роксолану досі вважають найкращою.

Роксоляна — одна з героїнь — русинська дівчина, яка, потрапивши в татарський ясир, зуміла не тільки вижити, а й піднятися на найвищий щабель турецької ієрархії — стати всемогутньою султаншею. Вивчення джерельних матеріалів з історії Туреччини, літератури й етнографії України дало можливість автору з великою майстерністю відтворити епоху і психологічно правдиво змалювати образи головних героїв повісті.

Повість написана в час війни та революції в 1918—1926 роках у Львові, на Херсонщині, у Відні й Філадельфії, а перероблено у Львові в 1927—1929 роках.

Сюжет[ред. | ред. код]

В основу повісті лягли історичні події першої половини XVI століття, пов'язані з діяльністю Сулеймана I Великого-Пишного (1520—1566), одного з наймогутніших правителів Османської імперії, та української дівчини Насті Лісовської з Рогатина, яка, потрапивши у 1520 році в полон до татар, стала дружиною турецького султана. Настя відома у всьому світі як Роксолана — жінка з Русі. Протягом сорока років вона брала активну участь у політичному житті Османської імперії та прагнула захистити український народ.

Тема повісті — зображення двох світів: християнського, в якому — безправне становище простих людей у важкі часи історичної доби XVI ст., коли західноукраїнські землі, перебуваючи під владою Польщі, потерпали від нападів турецьких завойовників, та мусульманського, у якому панує диктатура влади, жорстокості й насильства.

Ідея повісті — утвердження думки автора про те, що міцна вдача, велика сила волі, цілеспрямованість та щира любов до рідного краю здатні вивищити людину над безоднею безправ'я та зневаги; гімн чистому і світлому коханню; засудження насильства, жорстокості, власності.