Сулейман I Пишний
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сулейма́н І Пи́шний (або ж Кануні (Законодавець), тур. Süleyman Kanuni, араб. سليمان القانوني, нар.27 квітня 1494 — пом.6 вересня 1566) — султан османський з 1520 по 1566 рік. Був сином Селіма І Грізного та Хафізи. Сулейман став самим визначним правителем Європи XVI ст., будучи на вершині військової, політичної і економічної могутності Османської Імперії.
Ім'я Сулейман (євр. Соломон) перекладається як «людина миру».
Дружиною Сулеймана I була Роксолана («Русинка»).
Титули Сулеймана — султан султанів (шах шахів, цар царів), Тінь Бога на Землі, Цезар усіх земель Риму (після взяття Риму -Константинополя, османські султани взяли собі титул «римського імператора»).
В часи його панування Османська Імперія досягла піку своєї могутності. Проводив численні війни, в результаті яких розширив територію Османської Імперії. Сулейман Пишний був найбільшим, з погляду обшару приєднаних земель, османським завойовником). Провів реформу адміністрації, армії, фінансів. Був також меценатом і поетом (писав під псевдонімом Мухіббі).
Зміст |
[ред.] Дитинство
В момент появи на світ Сулеймана його батько, Селім І Грізний, був третім за чергою наступником трону (за братами: Ахмедом і Коркучем). Невідоме походження матері Сулеймана Хафізи (1479—1453). Певним є те, що перед народженням Сулеймана вона входила до гарему Селіма. Народження сина зробило її другою дружиною (першою була татарська князівна Айша), та принесло титул Хафіза Султан (султанші), замість колишнього Хафіза Хатун, коли вона була наложницею в гаремі. Султанша Хафіза була матір'ю, ще, щонайменше трьох дочок Селіма: Хадіджі (1496?-1582), Хафізи (1500?-1538), і Фатіми, та трьох братів (померли в молодому віці): Орхана, Муси і Коркута.
Сулеймана обрізано було, правдоподібно, по закінченню сьомого року життя. В тому ж віці його послали до двору султана Баязида ІІ в Константинополі. Він навчався там основам військової справи, права та фехтування. Науки, в основному історію і філософію викладав йому Karakyzogl Hajrüddün Hyzyr. Вивчив також іноземні мови: знав сербську, арабську та перську. Освоїв також ремесло ювеліра.
У віці 14 років почав виконувати державні обов'язки (правитель у Кафі в Криму) . Коли його батько став падишахом, отримав управління над провінцією Меніса, здійснював також функції правителя європейських провінцій під час військоивх походів Селіма. 21 вересня 1520 року помер Селім І (Сулейман мав на той час 25 років). З міжвладдя хотівскористатися намісник сирійської провінції Dżanberdi Gazâlî. Сподіваючись на підтримку перського правителя шаха Ісмаїла (засновника династії Сафавидів), вирішив здобути самостійність (почав навіть карбуати власну монету). Сулейман придушив бунт силами з Анатолії і взяв владу в цілій Османській імперії в свої руки.
[ред.] Родинне життя
Як мусульманин Сулейман міг мати 4 дружини (та стільки наложниць, скільки міг утримувати):
- Ім'я його першої дружини невідоме. Одружився з нею у 1511 році, під час перебування у Кафі. Вона народила йоум сина Махмуда, який помер під час епідемії віспи 29 листопада 1521 року. В житті Сулеймана вона не відіграла значної ролі, померла у 1500 році.
- Друга його дружина називалася Гюфем Султан (Güfem Sułtan). Її сином був Мюрад. Він також помер під час епідемії віспи 10 листопада 1521 року. Гюфем була задушена за наказом Сулеймана у 1562 році.
- Третя — Mâhidevrân Sułtan, була більш знана як Gülbahar (Весняна троянда). По смерті Махмуда її син Мустафа (правитель провінції Меніса з 1533) початково був названий Сулейманом наступником. Він був страчений за наказом султана, коли Сулейман почав побоюватися його популярності і впливу на армію.
[ред.] Зв'язок Сулеймана й Роксолани
Сулейману І Роксолана була подарована як невільниця пашею Ібрагімом.
Перший син Сулеймана і Роксолани народився у 1521 році. Роксолана була великим коханням султана. Сулейман адресував їй свою любовну поезію. У 1530 році відбувся шлюб Сулеймана і Роксолани та гучне весілля. Роксолана запропонувала побудову мечеті, що носила ім'я Сулеймана. Ця ідея була реалізована придворним архітектором Сінаном. Свій великий вплив на султана Роксолана використовувала для політичних інтриг, впливала на зовнішню політику, листувалася з Бона Сфорца та Сигізмунд II Августом. Брала участь у визаченні наступника трону: в результаті її інтриг, син Роксолани Селім, по смерті батька зайняв трон як Селім ІІ.
По смерті Роксолани навесні 1558 року Сулейман І проводив діяльність, присвячену її пам'яті. Збудував в імперії велику кількість об'єктів, присвячених її пам'яті. Сулейман І та Роксолана були поховані в одному склепі. Започаткований Роксоланою період впливу дружин султанів на їх чоловіків отримав назву правління султанш — в чому бачать одну з причин падіння Османської імперії.
[ред.] Діти
Сулейман мав загалом щонайменше 11 дітей, з яких більшість померла в дитинстві. Дорослого віку дожили:
- Мустафа (Mustafa) (1515 — 1553) (син Гюльбахар)
- Мехмед (Mehmed) (1522 — 1543) (син Роксолани)
- Міріам (Mihrimah) (1522 — 1578) (дочка Роксолани)
- Селім (Selim) (1524 — 1574) (син Роксолани)
- Баязид (Bajezid) (1525 — 1562) (син Роксолани)
- Джангір (1533 — 1553) (син Роксолани)
Панує переконанання, що Сулейман найбільше любив свою єдину дочку Міріам. Роксолана маніпулювала султаном за допомогою дитини. Пізніше сама Міріам використовувала свій вплив на батька для досягнення власних цілей. У 1539 році її видали заміж за пашу Рустема, який пізніше став великим візирем. Сулейман збудував на її честь мечеть.
З-поміж синів батька пережив лише Селім. Інші загинули в ході боротьби за трон. Роксолана, плетучи інтриги проти Мустафи, спричинилася до його смерті (за наказом Сулеймана його було задушено). Легенда додає, що Джангір помер з жалю за своїм братом. Баязид, по невдалій спробі вбити Селіма, разом з 12000 своїх людей переховувався в Персії. Скориставшись з допомоги ворога Османської імперії, став таким чином зрадником. Сулейман порозумівся з шахом Персії, в результаті чого, в обмін на 4000 золотих монет прихильників баязида було вбито, а його самого, разом з чотирма синами видано посланцям падишаха. Вирок смерті, виданий султаном було виконано 28 листопада 1562 року.
[ред.] Політика закордонна і завоювання
За часів панування Сулеймана Османська імперія розширила свої кордони. Головним напрямом експансії була Європа. Однак завоювання Сулеймана поширювались також на Азію та Африку. Сам падишах особисто брав учать у 13 військових компаніях.
[ред.] Смерть
Сулейман помер в ніч з 5 на 6 вересня 1566 року під час військового походу на Угорщину. Його смерть приховували від солдатів протягом 40 днів. Тіло падишаха (без серця і нутрощів) забрано до Константинополя і поховано біля Роксолани в мавзолеї, збудованому на подвір'ї мечеті Сулеймана.
У 1599 році у Лондоні з'явився перший в Європі літературний твір, присвячений цьому правителю: The Tragedie of Soliman.
[ред.] Зовнішні посилання
 |
Ця стаття не містить посилань на джерела.
Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні джерела. Матеріал без джерел може бути підданний сумніву та вилучений.
|
 |
Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі.
Ви можете допомогти проекту, зробивши це!
|
