Рубен Аморім

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Рубен Аморім
Рубен Аморім
Рубен Аморім
Особисті дані
Повне ім'я Рубен Філіпе Маркеш Аморім
Народження 27 січня 1985(1985-01-27)[1][2] (39 років)
  Лісабон, Португалія
Зріст 178 см[3]
Вага 73 кг
Громадянство  Португалія
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
1998—1999
2000–2003
Португалія «Бенфіка»
Португалія «Белененсеш»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2003–2008 Португалія «Белененсеш» 96 (4)
2008–2015 Португалія «Бенфіка» 95 (5)
2012–2013   Португалія «Брага» 30 (4)
2015   Португалія «Бенфіка Б» 2 (0)
2015–2016   Катар «Аль-Вакра» 14 (2)
Усього: 237 (15)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2005–2008 Португалія Португалія U-21 10 (0)
2010–2014 Португалія Португалія 14 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2018–2019 Португалія «Каза Піа»
2019 Португалія «Брага Б»
2019–2020 Португалія «Брага»
2020– Португалія «Спортінг»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Рубен Аморім (порт. Rúben Amorim; нар. 27 січня 1985, Лісабон) —— португальський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2020 року очолює тренерський штаб команди «Спортінг».

Виступав, зокрема, за клуби «Белененсеш», «Бенфіка» та «Бенфіка», а також національну збірну Португалії.

Чотириразовий чемпіон Португалії. Володар Кубка Португалії. Чемпіон Португалії (як тренер).

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 27 січня 1985 року в Лісабоні. Вихованець юнацьких команд футбольних клубів «Бенфіка» та «Белененсеш».

«Белененсеш»[ред. | ред. код]

Рубен дебютував в Прімейра-лізі 14 грудня 2003 року в домашньому матчі «Белененсеша» проти клубу «Алверка» (2:0)[4]. Рубен вийшов на заміну на 90-й хвилині матчу. У сезоні 2005–06 він став регулярним гравцем основи.

У кампанії 2007–08 років Аморім стартував у 28 із 29 матчів ліги (усього провів 2491 хвилину на полі) і допоміг своїй команді закінчити сезон на восьмій позиції.

Усього в клубі провів п'ять сезонів, взявши участь у 96 матчах чемпіонату.

«Бенфіка»[ред. | ред. код]

Своєю грою за останню команду привернув увагу клубів «Бенфіка», «Брага», «Порту», «Шальке 04», «Тоттенгем Готспур», «Тулуза». І наприкінці квітня 2008 року Аморім підписав чотирирічну угоду з «Бенфікою» після закінчення терміну дії контракту з «Белененсешом»[5]. Протягом свого першого сезону він був регулярним стартером, забив свій перший гол 23 листопада, здобувши перемогу 0–2 над коїмбрською Академікою[6].

30 січня 2012 року став на правах оренди до червня наступного року гравцем «Браги».

14 серпня 2015 року Аморім приєднався до складу катарського клубу «Аль-Вакра» на правах оренди на сезон[7]. 4 квітня 2017 року, після більш ніж року бездіяльності, 32-річний Рубен розірвав контракт з «Бенфікою» та завершив кар'єру[8].

Виступи за збірні[ред. | ред. код]

Протягом 2005–2008 років залучався до складу молодіжної збірної Португалії. На молодіжному рівні зіграв у 10 офіційних матчах.

2010 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Португалії.

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 2010 року у ПАР.

Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 5 років, провів у її формі 14 матчів.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 2018 року, очоливши тренерський штаб клубу «Каза Піа», де пропрацював з 2018 по 2019 рік.

2019 року став головним тренером фарм-клубу, а потім і основної команди «Браги», тренував португальський клуб один рік.

Аморім став тренером «Спортінга» 4 березня 2020 року після звільнення Сілаша, підписавши угоду до 30 червня 2023 року з опцією викупу за 20 мільйонів євро[9]. 23 січня 2021 року Аморім виграв другий поспіль фінал Кубка португальської ліги проти свого попереднього клубу; і його, і тренера «Браги» Карлуша Карвальяла відправили на трибуни через суперечки між собою[10].

4 березня 2021 року Аморім продовжив свій контракт ще на один рік, цього разу із опцією викупу вже на 30 мільйонів євро[11]. 11 травня, після домашньої перемоги від «Боавішти» з рахунком 1:0, він виграв перший національний чемпіонат для команди за 19 років[12].

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Гравець
«Бенфіка»: 2009-10, 2013-14, 2014-15
«Бенфіка»: 2013-14
«Бенфіка»: 2008-09, 2009-10, 2010-11, 2012-13, 2013-14, 2014-15
«Бенфіка»: 2014
Тренер
«Брага»: 2019-20
«Спортінг»: 2020-21, 2021-22
«Спортінг»: 2020-21
«Спортінг»: 2021

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Статистика виступів за збірну[ред. | ред. код]

 Статистика матчів і голів за збірну — Португалія Португалія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
15-6-2010 Порт-Елізабет Кот-д'Івуар Кот-д'Івуар 0 – 0 Португалія Португалія ЧС 2010 - 1-й етап - Вийшов на заміну на 85-ій хвилині 85'
11-9-2012 Брага (Португалія) Португалія Португалія 3 – 0 Азербайджан Азербайджан Відбір до ЧС 2014 - Вийшов на заміну на 76-ій хвилині 76'
16-10-2012 Порту Португалія Португалія 1 – 1 Північна Ірландія Північна Ірландія Відбір до ЧС 2014 - Вийшов на заміну на 47-ій хвилині 47'
14-11-2012 Лібревіль Габон Габон 2 – 2 Португалія Португалія товариський матч - Вийшов на заміну на 85-ій хвилині 85'
6-2-2013 Гімарайнш Португалія Португалія 2 – 3 Еквадор Еквадор товариський матч - Вийшов на заміну на 80-ій хвилині 80'
7-6-2013 Лісабон Португалія Португалія 1 – 0 Росія Росія Відбір до ЧС 2014 - Вийшов на заміну на 73-ій хвилині 73'
10-6-2013 Женева Хорватія Хорватія 0 – 1 Португалія Португалія товариський матч -
14-8-2013 Фару Португалія Португалія 1 – 1 Нідерланди Нідерланди товариський матч - Замінений на 84-ій хвилині 84'
6-9-2013 Белфаст Північна Ірландія Північна Ірландія 2 – 4 Португалія Португалія Відбір до ЧС 2014 - Вийшов на заміну на 90-ій хвилині 90'
11-9-2013 Фоксборо (Массачусетс) Бразилія Бразилія 3 – 1 Португалія Португалія товариський матч - Вийшов на заміну на 60-ій хвилині 60'
31-5-2014 Oeiras Португалія Португалія 0 – 0 Греція Греція товариський матч - Замінений на 46-ій хвилині 46'
6-6-2014 Фоксборо (Массачусетс) Мексика Мексика 0 – 1 Португалія Португалія товариський матч - Вийшов на заміну на 80-ій хвилині 80'
10-6-2014 Іст-Ратерфорд Ірландія Ірландія 1 – 5 Португалія Португалія товариський матч - Замінений на 81-ій хвилині 81'
26-6-2014 Бразиліа Португалія Португалія 2 – 1 Гана Гана ЧС 2014 - 1-й етап -
Усього Матчів 14 Голів 0

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Transfermarkt.de — 2000.
  2. AsMadrid: Grupo Prisa, 1967. — ISSN 1888-6671
  3. Rúben Amorim. worldfootball.net (англ.). Процитовано 4 січня 2021.
  4. Belenenses frente ao Alverca. www.record.pt (pt-PT) . Процитовано 26 травня 2021.
  5. Ruben Amorim.Ai Jesus que lá vou eu. ionline (порт.). Процитовано 26 травня 2021.
  6. Benfica vence (0-2) a Académica. www.jn.pt (порт.). Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 26 травня 2021.
  7. Ruben Amorim emprestado ao Al-Wakrah. web.archive.org. 29 вересня 2015. Архів оригіналу за 29 вересня 2015. Процитовано 26 травня 2021.
  8. Rúben Amorim rescinde com o Benfica e coloca ponto final na carreira. www.ojogo.pt (порт.). Процитовано 26 травня 2021.
  9. Rúben Amorim no Sporting até 2023. www.record.pt (pt-PT) . Процитовано 26 травня 2021.
  10. Sporting battle their way to League Cup glory with victory over Braga. portugoal.net. Процитовано 26 травня 2021.
  11. Admin. Rúben Amorim Renews Contract With Sporting Until June 2024 - ZAP » Sports » Prime Time Zone (амер.). Процитовано 26 травня 2021.
  12. UEFA.com (11 травня 2021). Sporting é campeão de Portugal ao fim de 19 anos. UEFA.com (порт.). Процитовано 26 травня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]