Лісабон

Лісабон; Lisboa
Герб	Прапор
	Лісабон – у центрі міста на площі Rossio
Основні дані
Країна	Португалія
Регіон	Лісабонський округ
Засноване	12 століття до н. е.
Населення	499,7 тис. осіб
Площа міста	83,84 км²
Поштові індекси	1000...1900 Lisboa
Телефонний код	351 21
Географічні координати	38°42′00″ пн. ш. 9°10′00″ зх. д. / 38.7° пн. ш. 9.166667° зх. д. (G)Координати: 38°42′00″ пн. ш. 9°10′00″ зх. д. / 38.7° пн. ш. 9.166667° зх. д. (G)
Поділ міста	53 міських громади
День міста	13 червня — День Св. Антонія
Міська влада
Адреса	Câmara Municipal de Lisboa; Praça do Município; 1100-365 Lisboa
Веб-сторінка	http://www.cm-lisboa.pt/
Мер міста	Антоніу Кошта (PS)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук

Лісабо́н (порт. Lisboa, МФА: [liʒ'boɐ]) — столиця Португалії, найбільше місто держави і адміністративний центр однойменного адміністративного округу. Муніципалітет Лісабону має населення 499,7 тис. осіб^[1] і займає площу 83,84 км². Місто займає вигідне положення на південно-західному узбережжі Піренейського півострову, у широкому гирлі ріки Тежу, за 15 км від Атлантичного океану. Сучасні висотні будинки мегаполіса ближче до околиць змінюються мальовничими рибацькими хатинками, з'єднаними у невеликі поселення. Межує на півночі з районами Лоуреша і Одівелаша, на північному заході з районом Амадори, на заході з районом Оейраша, на сході та на півдні — омивається річкою Тежу. Разом зі своїми багаточисельними передмістями (в тому числі і північні райони Сетубальського округу) утворює Лісабонську агломерацію (порт. Área Metropolitana de Lisboa), населення якої перевищує 2 млн. осіб.

[ред.] Етимологія

За найпоширенішою версією, назва міста походить з фінікійського виразу «Alis-Ubbo» (благословенна затока) завдяки своєму вигідному розташуванню у широкому гирлі, але існують і інші версії, як наприклад «Olipsso» чи «Lixbunã». Схематично походження слова «Lisboa» прийнято передавати так:

Olisipo > Ulixibona > Al-Ušbuna > Lixbona > Lixbõa > Lisboa

[ред.] Історія

Місто «Olissipo» знаходилось на території римської провінції Лузітанії

За народною легендою, місто Лісабон було засноване давньогрецьким героєм Одісеєм (порт. Ulisses, Odisseu), і як Рим, виникло на семи пагорбах. Вигідне географічне розташування міста сприяло його швидкому розвитку. Так, з появою у регіоні Кельтів, вони почали змішуватися з місцевими населенням, що і дало початок виникненню племен, що розмовляли кельтською мовою. Найвірогідніше, стародавні греки протягом тривалого часу мали в гирлі річки Тежу торгівельний пункт. Але тогочасні конфлікти у Середземномор'ї призвели до залишення міста греками, головним чином завдяки карфагенянам, що на той час домінували в регіоні. Занепад Римської імперії та феодалізація суспільсьтва призвели до завоювань її західної частини германськими, гунськими та іншими племенами. Під кінець римського панування «Olissipo» стало одним з перших міст, що прийняли християнство. Першим єпископом міста був Сан-Ґенс. В той час місто зазнає значних пограбувань варварами, аланами, стає частиною Суевського королівства, і накінець, переходить до вестготів з Толедо, які називають його «Ulishbona». Пограбування та комерційний занепад на той час містечка «Ulishbuna» тривали до початку 7 століття, коли маври, скориставшись громадянською війною в Толедському королівстві, захоплюють Іберійський півострів у 711 році. Отже у 719 році місто перейшло до маврів, які назвали його «al-Lixbûnâ» на арабській мові та побудували фортифікацію.

Перший португальський король Дон Афонсу Енрікеш

Мусульманьска окупація міста тривала до 1147 року, коли місто було відбите у арабів першим португальським королем (Дон Афонсу Енрікеш). Статус столиці місто отримало вже у 1255 році, завдяки своєму вигідному стратегічному розташуванню. Було відновлено єпархію, яка у 14 столітті стає метрополією. Вже до кінця 13 століття місто перетворюється на важливий порт, завдяки морському сполученню з Північною Європою, а у 1290 році за короля Дона Дініша I відкривається перший у країні університет, який у 1308 р. перенесли до міста Коїмбри.

Нова сторінка в історії міста відкривається кризою 1383-85 років — дворічним періодом безкоролівства після смерті короля Фернанда I. Королівство переходить до Жуана I, першого з Авіської династії. Він відстояв незалежність Португалії від зазіхань Кастілії та розпочав португальські завоювання в Африці (1415).

Тісна співпраця з італійцями, що домінували у Середземномор'ї ще з часів Римської імперії, приносить місту низку важливих географічних відкриттів у спільних експедиціях — архіпелаги Азорських островів, Мадейри та Канарських островів. Ці острови дозволили заснувати нові морські порти, корисні з точки зору нових комерційних зв'язків. Чисельні морські експедиції відправлялись з Лісабона у 15-17 століттях. Найвідомішою стала експедиція під керівництвом Вашку да Гама у 1497—1498 роках, підкреслюючи таким чином важливість міста як морського порту та торгівельного центру Європи.

На зміну Авіській династії у 1580 році приходить Філліпінська (так званий «персональний союз з Іспанією»). З втратою домінування над Бразилією, у той час відчувається відставання Португалії від країн Північної Європи. Це стає головним чинником (іншим було те, що Мадрид постійно використовував португальські війська у своїх сутичках з каталонцями), що спричиняє рух за відновлення незалежності від Іспанії («Реставрація»). У 1640 році португальцям вдається відновити незалежність і королем стає Жуан IV (Династія Браганса). У місті будується приблизно 40 нових монастирів (крім тридцяти вже існуючих на той час), а на початку 18 століття, за часів короля Жуана V, у місті будується грандіозна для тих часів споруда — акведук «Вільних Вод» (порт. Aqueduto das Águas Livres), висота котрого сягає 70 метрів (див. галерею зображень).

Лісабонський землетрус

Лісабон проіснував відносно мирно до 1 листопада 1755, коли місто було зруйноване майже повністю в результаті потужного землетрусу і цунамі. Відновлення міста було доручене міністру Війни та Закордонних Справ маркізу де Помбал і завершується лише під кінець 18 століття. Нововідбудоване місто, центральна частина якого набуває прямокутних форм і отримує назву на честь маркіза (порт. Baixa Pombalina), привертає увагу Наполеона Бонапарта і у 1807 році його війська захоплюють португальську столицю. Король Жоао VI тимчасово залишив країну і разом з сім'єю був змушений переховуватись в Бразилії, а місто перебувало під владою французів до 1811 року.

У 1910 році Португалію вперше проголошено республікою, що тривала до 1926 року, коли праві сили встановлюють у країні диктаторський режим Нової держави на чолі з Салазаром, що тривав до 25 квітня 1974 року.

Святкування 34-ї річниці Революції Гвоздик

В цей день в країні відбулася Революція гвоздик, в результаті якої було скинуто півстолітню диктатуру на чолі з послідовником Салазара Марселу Каетану, а 25 квітня стає національним святом — днем свободи^[2]. З того часу в Лісабоні і в країні встановлюється демократія (сьогодні муніципальною палатою керує Соціалістична Партія на чолі з мером Антоніу Коштою). В країні починається нова ера економічних перетворень і вже через 10 років після падіння диктаторського режиму, в 1985 році тодішній португальський президент Маріу Соареш підписав угоду про вступ країни до Європейського Союзу (сталося це у монастирі Ієронімітів).

У 1988 році у центрі Лісабона (місцевість Шіаду) сталася пожежа, що знищила значну частину архітектурної спадщини міста та зону його традиційної комерції^[3].

Сьогодні Лісабон розвивається у швидкому ритмі, не відстаючи від інших європейських столиць, — покращується його інфраструктура та системи безпеки, охорони здоров'я, спорту та ін. У 1994 році місто було Європейською столицею Культури, у 1998 році відкрито другий міст через річку Тежу, у тому ж році у місті було реалізовано Всесвітню виставку EXPO'98 присвячену океанам, у 2004 році в рамках чемпіонату Європи з футболу, що проходив у Португалії, місто було ареною 10 футбольних матчів (на стадіонах Алваладе XXI і Луж). У 2008 році оголошено також про будівництво нового міжнародного аеропорту, третього мосту через річку Тежу серед інших грандіозних проектів.

[ред.] Географія та клімат

Місто розташоване на провому березі річки Тежу, у її гирлі, з географічними координатами 38º42' пн.ш. 9º00' зх.д, з найвищою точкою 226 метрів над рівнем моря (Парк Монсанту), є найзахіднішою столицею Європи. Історичний центр міста розташований на семи пагорбах (порт. Sete colinas), при чому деякі вулиці настільки вузькі, що унеможливлює проїзд громадського транспорту. У місті є 3 фунікулери та один вертикальний ліфт Санта-Жушта. У західній частині міста розташовані його легені — лісопарк Монсанту загальною площею понад 10 км². Місто відвоювало значну територію у річки, головним чином з 19 століття, що дозволило будівництво широких проспектів у нижній його частині, а також створення залізничного сполучення і портових споруд. Саме на таких територіях збудовано найсучасніші Парк Націй і Культурний Центр Беленя.

Лісабон — одна з найтепліших європейських столиць, з кліматом що у значній мірі обумовлений Гольфстрімом. Весна може бути від сирої до жаркої сонячної (11 °C…26 °C) з деякими зливами, літо — сухе та жарке з деяким вітром і температурами між 16 °C та 29 °C. Осінь тепла і нестабільна, з температурами від 12 °C до 27 °C і зима, як правило, — дощі та сирість, з незначним сонцем (8 °C…18 °C). Найнижча зареєстрована температура −2,2 °C, найвища — 43 °C.

Сніг випадає дуже рідко — востаннє це було 29 січня 2006 року та 28 січня 2007, сталося це після більш як сорокарічної паузи. У середньому місто отримує 3300 годин сонця і 100 днів дощу на рік^[4].

[ред.] Структура

Структура міста

Адміністративно поділяється на 4 райони (квартали) (порт. bairros) та 53 міських громади (парафії) (порт. freguesias), при чому з 2004 року планується утворення 54-ї міської громади в районі EXPO.

Міські громади (парафії) 1-го (центрального) району (кварталу):

№	Міські громади (парафії)	Населення	Площа
1	Анжуш (порт. Anjos)	9738	0,48 км²
2	Ґраса (порт. Graça)	6960	0,34 км²
3	Енкарнасау (порт. Encarnação)	3182	0,15 км²
4	Каштелу (порт. Castelo)	587	0,05 км²
5	Корасау-ди-Жизуш (порт. Coração de Jesus)	4319	0,54 км²
6	Мадалена (порт. Madalena)	380	0,11 км²
7	Мартіреш (порт. Mártires)	341	0,10 км²
8	Мерсеш (порт. Mercês)	5093	0,30 км²
9	Пена (порт. Pena)	6068	0,49 км²
10	Сакраменту (порт. Sacramento)	880	0,08 км²
11	Санта-Енґрасіа (порт. Santa Engrácia)	5860	0,57 км²
12	Санта-Жушта (порт. Santa Justa)	700	0,24 км²
13	Санта-Катаріна (порт. Santa Catarina)	4081	0,21 км²
14	Сантьяґу (порт. Santiago)	857	0,06 км²
15	Санту-Ештевау (порт. Santo Estêvão)	2047	0,18 км²
16	Сан-Вісенте-де-Фора (порт. São Vicente de Fora)	4267	0,31 км²
17	Сан-Жозе (порт. São José)	3279	0,34 км²
18	Сан-Кріштовау-і-Сан-Лоуренсу (порт. São Cristóvão e São Lourenço)	1612	0,08 км²
19	Сан-Мамеде (порт. São Mamede)	6004	0,60 км²
20	Сан-Мігел (порт. São Miguel)	1777	0,06 км²
21	Сан-Ніколау (порт. São Nicolau)	1175	0,25 км²
22	Сан-Паулу (порт. São Paulo)	3521	0,41 км²
23	Се (порт. Sé)	1160	0,12 км²
24	Сокорру (порт. Socorro)	2676	0,11 км²

Міські громади (парафії) 2-го (західного) району (кварталу):

№	Міські громади (парафії)	Населення	Площа
1	Ажуда (порт. Ajuda)	17961	3,20 км²
2	Алкантара (порт. Alcântara)	14443	4,39 км²
3	Лапа (порт. Lapa)	8671	0,72 км²
4	Празереш (порт. Prazeres)	8492	1,48 км²
5	Санта-Ізабел (порт. Santa Isabel)	7270	0,62 км²
6	Санта-Маріа-де-Белень (порт. Santa Maria de Belém)	9752	3,39 км²
7	Санту-Кондештавел (порт. Santo Condestável)	17553	1,01 км²
8	Сантуш-у-Велью (порт. Santos-o-Velho)	4013	0,51 км²
8	Сан-Франсішку-Шавіер (порт. São Francisco Xavier)	8100	2,10 км²

Міські громади (парафії) 3-го (північного) району (кварталу):

№	Міські громади (парафії)	Населення	Площа
1	Алваладе (порт. Alvalade)	9620	0,58 км²
2	Амейшуейра (порт. Ameixoeira)	9644	1,62 км²
3	Бенфіка (порт. Benfica)	38523	7,94 км²
4	Кампу-Ґранде (порт. Campo Grande)	11148	2,44 км²
5	Камполіде (порт. Campolide)	15928	2,79 км²
6	Карніде (порт. Carnide)	21097	4,02 км²
7	Луміар (порт. Lumiar)	35585	6,28 км²
8	Носа-Сеньора-де-Фатіма (порт. Nossa Senhora de Fátima)	27111	1,87 км²
9	Сан-Думінґуш-де-Бенфіка (порт. São Domingos de Benfica)	33678	4,30 км²
10	Сан-Жуан-де-Бріту (порт. São João de Brito)	13449	2,28 км²
11	Сан-Сибаштьян-да-Педрейра (порт. São Sebastião da Pedreira)	5871	1,05 км²
12	Шарнека (порт. Charneca)	10509	1,70 км²

Міські громади (парафії) 4-го (східного) району (кварталу):

№	Міські громади (парафії)	Населення	Площа
1	Алту-ду-Піна (порт. Alto do Pina)	10253	0,82 км²
2	Беату (порт. Beato)	14241	1,41 км²
3	Марвіла (порт. Marvila)	38766	6,29 км²
4	Пенья-де-Франса (порт. Penha de França)	13722	0,66 км²
5	Санта-Маріа-душ-Олівайш (порт. Santa Maria dos Olivais)	46410	10,66 км²
6	Сан-Жуан (порт. São João)	17073	1,56 км²
8	Сан-Жоржи-де-Арройуш (порт. São Jorge de Arroios)	17403	1,13 км²
7	Сан-Жуан-де-Деуш (порт. São João de Deus)	10782	0,90 км²

[ред.] Населення

Населення міста Лісабона (1801 — 2007)
1801	1849	1900	1930	1960	1981	1991	2001	2004	2007
203.999	174.668	350.919	591.939	801.155	807.937	663.394	564.657	529.485	499.709

[ред.] Економіка

Сучасний Лісабон

Лісабон є найбагатшим містом країни — ВВП на душу населення перевищує середньоєвропейський показник, при чому в економіці домінує сфера послуг. Лісабонський порт є найактивнішим на атлантичному узбережжі Європи. З іншого боку, більшість багатонаціональних компаній присутніх у Португалії, розміщена саме в Лісабоні. Він також є 9-м містом у світі, що приймає найбільше конгресів світового рівня^[5].

Лісабонська агломерація є надзвичайно індустріалізованою, особливо в північних районах Сетубальського адміністративного округу (нафтопереробка, текстильна промисловість, судоремонтні та рибопереробні заводи). Саме через це португальську столицю визнано найважливішим після Мадрида економічним та фінансовим центром Іберійського півострову.

[ред.] Транспорт

Лісабон є важливим транспортним вузлом як Португалії, так і Іберійського півострову в цілому. До транспортних магістралей міста Лісабона належать швидкісні автомагістралі (в тому числі платні A-1, A-2, A-5), залізничне та водне сполучення. Важливу роль у транспортному сполученні мають міжнародний аеропорт «Портела», 2 мости через р. Тежу, річковий транспорт, а у внутрішньоміських пасажирських перевезеннях — метро, автобусний транспорт, трамвайні мережі.

[ред.] Аеропорт

Детальніше: Міжнародний аеропорт «Портела»

Лісабонський аеропорт є важливим не тільки для Лісабонської агломерації. Він обслуговує також населення з прилеглих адміністративних округів. Розташований у північній околиці міста (3-й квартал). Представлена також українська компанія «Міжнародні Авіалінії України», що виконує регулярні рейси на «Бориспіль».

У зв'язку з постійним зростанням пасажирообігу, а повітряний пасажиропотік Лісабону становить близько 10 млн. осіб на рік, у 2008 році прийняте рішення про будівництво нового міжнародного аеропорту в Алкошете.

[ред.] Залізниця

Головними залізничними вокзалами Лісабона є станції Оріенте та Санта-Аполонія. Залізничні маршрути розходяться від міста у двох магістральних напрямках: Лінія Північна (Порту) та Лінія Південна (Алгарве), та трьох приміських — Лінія Сінтри, Лінія Кашкайша, Лінія Азамбужи.

[ред.] Метро

Детальніше: Лісабонський метрополітен

Станція метро «Террейру-ду-Пасу», відкрита у 2007 р.^[6]

Перший португальський метрополітен було відкрито 29 грудня 1959 року. На сьогоднішній день побудовано 4 лінії (синя, зелена, жовта та червона) загальною довжиною понад 37,7 км, що нараховують 46 станцій (з них 4 вузлові), які обслуговують приблизно 0,5 млн. пасажирів щодня. Спорудження червоної лінії було пов'язане з проведенням в місті міжнародної експозиції EXPO'98. У наш час^[Коли?] проводиться розширення червоної лінії (завершити додаткових 5 станцій планується до 2010 року). Вартість квитка залежить від зони (для першої зони становить 0,75 євро, для другої — 1,05 євро). Лісабонське метро зв'язує місто з двома іншими містами — Амадора та Одівелаш (обидва належать до другої зони).

[ред.] Трамвай

Лісабонський трамвай з'явився у 1901 році і став другим у країні після міста Порту. Сьогодні його функціонування обмежене до п'яти маршрутів (E12, E15, E18, E25, E28), виключно в історичній частині міста крім 15-го, який сягає передмістя Алжеш (район Оейраша). Загальна довжина трамвайних колій 48 км, кількість рухомого складу — 58 одиниць (в тому числі 40 історичних). Обслуговується державним підприємством «Карріш», має послугу оренди.

[ред.] Фунікулери

[ред.] Ліфт Санта-Жушта

[ред.] Річковий транспорт

[ред.] Мости через Тежу

Міст 25-го Квітня

Перший міст через річку Тежу був споруджений ще за часів португальського диктатора Салазара у 1962—1966 роках — так званий підвісний міст довжиною 2 277 м і 70 м у висоту. З моменту відкриття (6 серпня 1966) і до Революції гвоздик носив ім'я диктатора — міст Салазара. У 1974 році назву було змінено на честь революції — міст 25-го Квітня. Це одночасно автомобільний (платний у північному напрямку) і залізничний міст, що з'єднує місто з півднем, зокрема з містом Алмадою та Сетубальським адміністративним округом. Щороку у середині березня через міст проходить маршрут Лісабонського напівмарафону (з цього приводу автомобільний рух припиняється на декілька годин, а бажаючі пробігти мостом мають можливіть це зробити).

Другим лісабонським мостом є вантовий міст Вашку да Гама, спорудження якого планувалось ще задовго до початку будівництва, — збудований до міжнародної експозиції EXPO'98 (відкритий 4 квітня 1998 року). Зі своєю довжиною у 17,3 км є найдовшим мостом у Європі та 5-м у світі. Міст є виключно автомобільним — зв'єднує місто Лісабон у його східній частині з містом Монтіжу Сетубальського адміністративного округу і південними регіонами країни, є платним.

Панорамний вигляд моста Вашку да Гами через річку Тежу

[ред.] Наука та освіта

Лісабонський університет

[ред.] Спорт

Стадіон «Луж»

Стадіон «Алваладе XXI»

Лісабон у футбольній Прімейрі-Лізі представлений трьома клубами — ФК «Бенфіка», ФК «Спортінг» та ФК «Белененсеш», кожен з яких свої домашні матчі проводить на власному стадіоні — «Луж», «Алваладе XXI» і «Рештелу» відповідно. Перших два стадіони за класифікацією УЄФА є п'ятизірковими і приймали по п'ять матчів європейської футбольної першості, що проходила в країні у 2004 році. Саме лісабонський стадіон «Луж» був ареною історичного фінального матчу між збірними командами Греції та Португалії, в якому греки вибороли «золото» чемпіонату^[7].

Лісабонські футбольні клуби, що грають у Прімейрі-Лізі
Футбольний клуб	Дата заснування	Стадіон	Місткість стадіону, глядачів	Тренер
ФК «Бенфіка» (SLB)	28 лютого 1904	«Луж»	65.647	Енріке Флорес
ФК «Спортінг» (SCP)	1 липня 1906	«Алваладе XXI»	50.095	Домінгуш Пасіенсія
ФК «Белененсеш» (CFB)	23 вересня 1919	«Рештелу»	25.000	Жайм Пашеку

[ред.] Архітектурне обличчя та культура

Лісабон по праву вважається перлиною португальських міст. Місто дуже багате на історико-архітектурні пам'ятки, причому в Лісабоні гармонійно поєднується архітектурна спадщина різномінітних стилів: замок IX—XIV ст.ст., романський собор XII ст. (перебудований у XVIII ст.), готичний монастир кармелітів (1389—1423, нині в ньому діє археологічний музей), башта Белен у стилі мануеліно (1515—21), розкішні палаци (Беленський палац, палац Мафра і палац Келуш — бароко; палац Ажуда і палац Сан-Бенту — класицизм) та численні храми, виконані в національному стилі мануеліно, а також бароко (базиліка Ештрела, церкви святого Вісенте ді Фора, Консейсау Велья, Святого Роке, Музей церковного сакрального мистецтва), монументальний Національний Пантеон. У ХХ столітті в Лісабоні з'явились яскраві взірці постмодернізму.

1) «Фортеця Сан-Жоржі – одна з будівель, що вціліла після землетрусу 1755 року. Тепер це найвища точка Лісабона. Від самої фортеці залишилися тільки руїни» 2) Санта-Жуста – ліфт, що сполучає район Байру-Алто із центральним кварталом Байшу.(У пошуках саудадеш - Український тиждень)

Лісабон перетинається широкими бульварами, які виводять до великих майданів, почередині яких зазвичай встановлені монументальні пам'ятники переважно діячам національної історії та культури. Визначними серед вулиць (власне бульварів) Лісабона є бульвар Свободи (Avenida da Liberdade), бульвар Фонтеш Перейра де Мелу (Avenida Fontes Pereira de Melo), бульвар Алміранте Реїша (Avenida Almirante Reis) та бульвар Республіки (Avenida da República).

Найвідоміші лісабонські музеї:

Національний музей старовинного мистецтва (Museu Nacional de Arte Antiga);
Музей Азулежу (Museu do Azulejo), присвячений традиційній португальській мозаїці;
Музей Галуста Гюльбенкяна (Museu Calouste Gulbenkia) — містить різноманітні колекції давнього та сучасного мистецтва;
Національний археологічний музей (Museu Nacional de Arqueologia);
Морський музей (Museu de Marinha) — присвячений історії португальського мореплавства;
Національний музей костюма та моди (Museu Nacional do Traje e da Moda);
Музей-колекція Берардо — зібрання творів сучасного мситецтва у культурному центрі «Белен»;
Національний музей карет (Museu Nacional dos Coches) — містить найбільше подібне зібрання в світі;
Музей фармації (Museu da Farmácia);
Музей Сходу.

У місті діє Окенаріум (Oceanário de Lisboa), що є другим за розмірами в світі the

Найважливіші театральні та концертні сцени Лісабона:

Національний театр святого Карлуша — Лісабонський оперний театр;
культурний центр «Белен» (Centro Cultural de Belém);
Національний театр Д. Марії II (Teatro Nacional D. Maria II);
Фундація Галуста Гюльбенкяна.

Байрос – це старі квартали на семи пагорбах, з яких починалося місто. Алфама – квартал простого люду. Байру-Алто –район лісабонської богеми.^[8].

[ред.] Міста-побратими

Місто	Країна	Дата угоди	Місто	Країна	Дата угоди
Загреб	Хорватія	15 червня 1977 року	Луанда	Ангола	11 жовтня 1988 року
Мадрид	Іспанія	31 травня 1979 року	Кашеу	Гвінея-Бісау	14 листопада 1988 року
Ріо-де-Жанейро	Бразилія	10 червня 1980 року	Будапешт	Угорщина	28 вересня 1992 року
Мапуту	Мозамбік	20 березня 1982 року	Буенос-Айрес	Аргентина	1992 року
Макау	КНР	20 травня 1982 року	Гімарайш	Португалія	29 червня 1993 року
Сан-Томе	Сан-Томе і Принсіпі	26 травня 1983 року	Туніс	Туніс	3 вересня 1993 року
Бісау	Гвінея-Бісау	31 травня 1983 року	Париж	Франція	1998 року
Малакка	Малайзія	19 січня 1984 року	Київ	Україна	26 жовтня 2000 року
Салвадор	Бразилія	3 квітня 1985 року	Сан-Паулу	Бразилія	2007 року
Бразиліа	Бразилія	28 червня 1985 року	Афіни	Греція	?
Прая	Кабо-Верде	26 травня 1986 року	Нікосія	Кіпр	?
Рабат	Марокко	22 березня 1988 року	Нью-Джерсі	США	?