Тоттенгем Готспур
 |
||||
| Повна назва | Tottenham Hotspur Football Club |
|||
| Прізвисько | Шпори | |||
| Коротка назва | англ. Spurs | |||
| Рік заснування | 1882 (під назвою «Гостпур») | |||
| Місто | Лондон[1], Велика Британія | |||
| Стадіон | Вайт Гарт Лейн | |||
| Вміщує | 36 230 | |||
| Президент |  Деніел Ліві |
|||
| Головний тренер |  Андре Віллаш-Боаш |
|||
| Ліга | Прем'єр-ліга | |||
| 2011-12 | 4 | |||
|
||||
То́ттенгем Го́тспур (англ. Tottenham Hotspur FC) — професійний англійський футбольний клуб, виступає в англійській Прем'єр-лізі. Заснований — 1882 року. Клуб зазвичай називають "шпори"(spurs). Стадіон Вайт Гарт Лейн розташовани в північній частині Лондона, в районі Харінгей. За свою більш ніж столітню історію клуб став одним з найтитулованіших на Туманному Альбіоні. Девіз клубу — Audere est Facere («Зважитися — означає зробити»).
«Тоттенгем Готспур» першим в ХХ столітті зробив золотий дубль, вигравши і чемпіонат, і Кубок Англії в сезоні 1960/1961. У 1963 році «шпори» стали першим британським клубом, що виграв європейський кубок - Кубок володарів Кубків.
«Тоттенгем» давно змагається з найближчими сусідами, «Арсеналом»: матчі між цими двома командами називають «північним лондонським дербі».
Зміст |
Історія [ред.]
Заснування [ред.]
Історія клубу почалася 5 вересня 1882 року. Декілька учнів однієї з місцевих шкіл вирішили заснувати свою футбольну команду. Вони були членами крикетного клубу, але сезон в крикет вже закінчувався, а їм хотілося пограти ще в що-небудь. Спочатку команда називалася «Готспур» на честь сера Генрі Перси по прізвиську Готспур, яке він отримав за запальну вдачу. Первинний офіс молодого клубу знаходився в Асоціації молодих християн. З 1884 року клуб отримав свою сьогоднішню назву «Тоттенгем Готспур» , щоб клуб не плутали з іншою командою — «Лондон Готспур».
1887—1919 [ред.]
Перший офіційно зареєстрований матч «Тоттенгем» провів проти клубу «Дайал Сквер» — майбутнього «Арсеналу». Гра так і не закінчилася із-за темряви, але на момент закінчення гри рахунок був 2:1 на користь «Тоттенгема». А перший офіційний матч на першість Англії відбувся 24 вересня 1892 року в першості Південного альянсу. Був переможений «Політехнік» з рахунком 2:1. У 1899 році «шпори» переїхали до Гань Роуд. Надалі це місце стало називатись «Вайт Гарт Лейн». У 1900 команда виграла Кубок Південної ліги, який дозволив «Тоттенгему» зіграти в Кубку Англії. Тоді «шпори» дійшли до фіналу. Їх суперником був «Шеффілд Юнайтед». Матч відбувся на стадіоні Крістал Пелеса, яки закінчився тоді 2-2. Переігровка пройшла в Болтоні, і матч закінчився з ракунком 3-1, на користь команди із Лондона.
У 1908 році «Тоттенгем» попав в другий дивізіон і зайняв там друге місце, вийшовши в перший дивізіон. Там він зайняв 15-е місце (із 20). У 1915 році «Тоттенгем» зайняв останнє місце і відправився в другий дивізіон. Але тут почалася війна…
У 1919 після війни вищу лігу сформували заново і вирішили збільшити число її членів до 22, серед яких повинен був бути «Тоттенгем», але це місце віддали «Арсеналу». Говорять, це сталося через те що власник «Арсеналу» був знайомий з главою ФА. «Тоттенгем» відправився в другий дивізіон.
1919—1948 [ред.]
Турнір в другому дивізіоні «Тоттенгем» виграв, поставивши декілька рекордів. А в 1920 взяв вдруге Кубок Англії вигравши 1-0 від «Вулвергемптон Вондерерз».
У 1928 «Тоттенгем» вилетів з ліги. У 1933 «шпори» повернулися в лігу на два роки. У першому сезоні вони несподівано зайняли третє місце. Але наступного року — останнє місце, і клуб повернувся в другий дивізіон.
1949—1958 [ред.]
Взліт команди пов'язаний з ім'ям Артура Роува, який очолив клуб в 1949. Він придумав тактику «бий-біжи». В які, гравець, прийнявши м'яч, повинен був швидко віддати його партнерові і бігти на вільне місце, чекаючи у відповідь пасу. До такої тактики англійські клуби виявилися не готові, і «Тоттенгем» легко виграв розіграш другого дивізіону в 1950 році, вийшовши у вищу лігу.
Команда невпевнено стартувала, але потім взяла сім перемог поспіль. У тому сезоні Тоттенгем сенсаційно виграв чемпіонат. У наступному сезоні команда зайняла друге місце.
Але надалі команда почала грати гірше. Це було пов'язано з тим, що революційну тактику перейняли і інші клуби Англії. «Тоттенгем» зайняв спочатку 10-е, а потім і 16-е місця. Роув намагався встряхнути команду, але у нього не получилось. У 1954 році у тренера стався важкий нервовий розлад, і він покинув свій пост. Команду очолив Джиммі Андерсон, під керівництвом якого команда добилася двох медалей чемпіонату Англії.
1958—1974: «Епоха Білла Ніка» [ред.]
У 1958 році команду очолив Біл Ніколсон. Він змінив на цій посаді Джіммі Андерсона, під керівництвом якого команда виступала невдало. Вже в першому матчі був обіграний «Евертон» — 10:4. Ніколсону вдалося залишити клуб у вищому дивізіоні, а в наступному сезоні - виграти бронзові медалі чемпіонату.
Тренер вирішив досягти нові вершини, але для цього треба було підсилити команду. Тому були куплені три сильні шотландські гравці: Дейв Мочай, Джон Уайт і Біл Браун, а в кінці 1961 року в клуб перейшов один з сильних гравців того часу — Джіммі Грівз, якого придбали за 99 999 фунтів.
Результати не змусили себе чекати: «Тоттенхем» виграв чемпіонат 1961 року. Вже на старті команда виграла 11 матчів підряд. Надалі «Тоттенхем» поставив ще декілька рекордів першого дивізіону: різниця забитих і пропущених м'ячів +60 (115-55), 31 перемога в чемпіонаті, з яких 16 — в гостях. Клуб виграв і Кубок Англії. У фіналі перемогли «Лестер Сіті». Таким чином клуб першим в XX столітті зробив золотий дубль, вигравши і чемпіонат, і Кубок Англії.
Завдяки цьому успіху клуб стартував в Кубку європейських чемпіонів. Тоді дійшли півфіналу.
У 1962 році була завойована бронзова медаль і два кубки — Англії (у фіналі переможений «Бернлі» — 3:1) і Кубок володарів кубків.
Кубок володарів кубків 1962/63 [ред.]
У 1963 році взяли срібна медаль чемпіонату. У Кубку Володарів Кубків клуб вилетів на першій же стадії (2:0 і 1:4 з «Манчестер Юнайтед»). Кращі гравці клубу — Бланчфлауер, Мочай і Уайт завершили свої кар'єри (Джон Уайт загинув в результаті удару блискавки), і «Тоттенхем» почав поступове падати. Бачивши це, були придбані нові ігроки- воротар Пат Дженнінгс, захисники Майкл Інгленд і Сиріл Ноулз, півзахисник Алан Меллері. З новою командою Ніколсон виграв бронзову медаль (поступившись срібним призеркам — «Ноттінгем Форест» лише по співвідношенню забитих і пропущених м'ячів), а також виграв Кубок Англії. У фіналі був обіграний «Челсі»- 2:1.
Кубок УЄФА 1971/1972 [ред.]
В «Тоттенхема» практично не було серйозних суперників. Лише у півфіналі вони зіграли з «Міланом». У фіналі «Тоттенхем» спокійно переміг «Вулверхемптон». Як володар Кубка «шпори» взяли участь і в наступному його розиграші. Лише у півфіналі їх зупинив «Ліверпуль». У 1973 році, удруге перемігши в Кубку ліги, клуб знов стартував в Кубку УЄФА. «Тоттенхем» без особливих зусиль дійшов до фіналу, де зустрівся з «Феєнорд». У Лондоні команди зіграли внічью- 2:2. У відповідь матч в Роттердамі перетворився на кошмар. «Тоттенхем» програв 0:2, а його фанати чинили масові безлади в місті. Масові бійки почалися ще до початку гри. Більше двохсот уболівальників голландського клубу отримали поранення. Але найгіршим було те, що після роттердамських подій у відставку пішов Біл Ніколсон.
1974—1984 [ред.]
Новим головним тренером керівництво клубу назначило Тері Нейла який прйшов з «Арсеналу» Під керівництвом Нейла «Тоттенхем» всього за два сезони покинув перший дивізіон. У 1976 році Нейла відправили у відставку, а на його місце прийшов Баркнішоу, який повернув клуб в еліту. 1983 «Тоттенхем» взяв в друге Кубок УЕФА, перемігши в фіналі «Андерлехт»
1984—1991 [ред.]
За декілька тижнів до перемоги в Кубку УЄФА Баркіншоу оголосив про свою відставку. «Шпори» втратили тренера, який знов зробив «Тоттенхем» успішним. Новим тренером став Пітер Шрівес, а президентом - Ірвін Ськолар. У першому сезоні Шрівесу вдалося утримати клуб в першій трійці, але потім почалося падіння. У 1986 році клуб очолив Девід Пліт. Сезон почався дуже непогано. Але після програшів в півфіналі Кубка Ліги і в Кубку Англії, сезон завершився невдачею. Пліт пішов у відставку осінню 1987 року.
Досягнення [ред.]
- Чемпіон Англії (2) — 1951, 1961.
- Віце-чемпіон Англії (4) — 1922, 1952, 1957, 1963.
- Чемпіон Англії у другому дивізіоні (2) — 1920, 1950.
- Володар Кубка Англії (8) — 1901, 1921, 1961, 1962, 1967, 1981, 1982, 1991.
- Фіналіст Кубка Англії (1) — 1987
- Володар Суперкубка Англії (7) — 1921, 1951, 1961, 1962, 1967, 1981, 1991.
- Володар Кубка Англійської ліги (3) — 1971, 1973, 1999.
- Володар Кубка УЄФА (2) — 1972, 1984.
- Кубок володарів Кубків (1) — 1963.
Склад [ред.]
- Станом на 2013 рік
Основний склад
|
 Льоріс
Вокер
Доусон
.svg){kind=small} Вертонген
 Асу-Екото
Паркер
Дембеле
 Бейл
 Адебайор
Ленон
Дефо
|
| Стартовий склад «Тоттенгема» в сезоні 2012/13. |
|
|
Усі тренери [ред.]
|
|
|
Примітки [ред.]
|
|||||||||||||||||||
|
|||||
|
|||||||||||
|
||||||||
