Мадрид

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мадрид
Madrid
Колаж зображень міста
Колаж зображень міста
Прапор
Прапор
Герб  Мадрид  }}}
Герб
Девіз: Fui sobre agua edificada,
mis muros de fuego son. Esta es mi insignia y blasón

(«Мене було збудовано на воді, мої стіни зроблени з вогню, це мої герб і щит»)[1][2]
Координати: 40°23′ пн. ш. 3°43′ зх. д. / 40.383° пн. ш. 3.717° зх. д. / 40.383; -3.717
Країна Іспанія
Автономна співтовариство Мадрид
Засноване 9 століття
Уряд
 - Алькальд (мер) Алберто Руїс-Ґальярдон (PP)
Площа
 - Агломерація 10 506 км²
Висота над р.м. 667 м 
Населення (2010[3])
 - Місто 3 273 049
 - Густота 5 293,69/км²
 - Агломерація 7 061 748
Часовий пояс CET (UTC+1)
 - Літній час CEST (UTC+2)
Поштовий код 28001-28080
Телефонний код(и) 34 (Іспанія) + 91 (Мадрид)
Веб-сайт: www.munimadrid.es
Розташування міста на мапі Іспанії
Розташування міста на мапі Іспанії

Мадри́д (ісп. Madrid) — столиця та найбільше місто Іспанії, адміністративний центр автономної спільноти Мадрид.

Населення міста — 3 273 049 мешканців (2010 рік), а включаючи передмістя — понад 7 млн.

Місто розташоване в центральній частині Піренейського півострова. Великий Мадрид є найбільшою міською агломерацією Південної Європи та займає агломерацію площею 1,2 тисячі км². Безпосередньо місто розташоване на території завбільшки 607 км² та включає 21 адміністративний район.

Походження назви[ред.ред. код]

Історія[ред.ред. код]

За легендою, Мадрид заснував античний герой Окній, син Тиберина (бога ріки Тибр) та віщунки Манто. На березі річки Мансанарес була заснована фортеця Мантуя Карпетанська. Існує версія, що назва Мадрид походить від кельтського Маджерит — «великий міст» (що після арабського завоювання Іспанії перетворився на Маджерит). Однак історія того, що має назву «Вілья» (за аналогією Сіті у Лондоні), бере початок лише у 852 році, коли маври побудували тут фортецю Маджеріт (або Матріт), яка слугувала захистом для найбільшого міста півострова — Толедо. В перекладі з арабської слово «Маджеріт» означало «джерело води» (через значні водні ресурси цього району). В X столітті у маленькому Мадриді народився Маслама-аль-Майріті, найвідоміший астроном Кордовського халіфату і засновник математичної школи. У 1083 році фортецю захопили християни, але протягом ще 5 століть архітектурний та національний склад міста майже не змінювалися. Християни, маври та євреї мирно співіснували до кінця XV століття. Увесь цей період Мадрид був лише супутником Толедо, що у добу Раннього Середньовіччя був процвітаючим центром кастільського королівства.

Місто процвітало і отримало звання «вілья» у 1123 році. 1188 року представники Мадрида вперше взяли участь у засіданні Парламенту (Кортесів) Кастилії. Влада у місті належала Раді, що обиралася народом. Так було до 1346 року, аж поки король Альфонсо XI не запровадив систему регенства, коли лише представники місцевої олігархії мали право керувати містом.

Мадрид був місцем тимчасового перебування кастильських королів: Пабло І і Енріке ІІ. Останній на початку XV століття наказав переробити місцеву цитадель (Алькасар) у палац, а також розпочати будівництво палацу, що мав слугувати літньою резиденцією. Мадрид часто ставав місцем коротких зупинок іншого кастильського монарха Карлоса І. Його приваблювали сусідні ліси, що славилися великою кількістю дичини. Через це Карлос І наказав побудувати мисливський павільйон на сусідніх землях Ель Пардо.

Під час правління католицьких королів Мадрид активно розвивався — насамперед завдяки звільненню населення від податків та наданню різноманітних привілеїв. Наприкінці XV століття місто налічувало 3400 жителів, які мешкали у середньовічному кварталі, який починався в Алькасарі, уздовж Пагорба Сліпих, Вістільї, Брам Маврів, Кавас, Зачинених Брам, Печери Сан Мігеля до площі Каньйос дель Перраль. Найвідомішою спорудою міста був Алькасар, який входив до складу фортифікаційного кола, що оточувало місто.

У червні 1561 року, коли «вілья» налічувала вже 30 тисяч жителів, король династії Габсбургів Феліпе II переніс двір з Толедо до Мадрида, розмістивши його у стародавньому Алькасарі. Причина такого кроку була цілком прагматичною: необхідно було зменшити вплив могутнього архієпіскопа Толедо на Двір короля. Окрім того, молодій дружині короля не подобався Толедо, і вона благала чоловіка знайти нове місце для Королівського Двору. Мадрид з його мікрокліматом, оточений лісами і розташований на річці Мансанарес, став доречною кандидатурою. Відтоді «вілья де Мадрид» став столицею динамічно зростаючого Іспанського королівства (за винятком періоду 1601—1606 років, коли столицею тимчасово був Вальядолід, та періоду Громадянської війни, коли функції столиці у різний час виконували Валенсія і Барселона).

Маленьке місто у центрі країни за один день перетворилося на столицю найпотужнішої світової імперії. У 1625 році Феліпе IV наказав зруйнувати стіни міста і побудувати нове фортифікаційне коло, яке проіснувало аж до XIX століття. Уряд засідав у Королівському Алькасарі, Королівському Палаці і Східному Палаці (Plaza de Oriente). Одночасно будувався ще один палац на іншому боці міста. Він був оточений садами і отримав назву Палац «Буен Ретіро», де розташовувалася Тронна зала.

Королівський палац у Мадриді

Зміна династії і прихід до влади Бурбонів мали для інфраструктури Мадрида дуже позитивні наслідки. Темні, брудні і вузькі вулички, будинки без належної каналізації почали відходити у минуле. Пожежа 1734 року в Королівському Алькасарі, внаслідок якої була знищена третина королівської колекції картин, змусила побудувати новий королівський палац — Palacio Real. Роботи велися до 1755 і завершилися лише при царюванні Карлоса ІІІ. Саме Карлос ІІІ отримав звання «найкращого мера Мадрида». При ньому були побудовані мости, лікарні, парки, фонтани, каналізаційна система. В оновленні іспанської столиці взяли участь найвідоміші на той час архітектори і дизайнери: Франческо Сабатіні, Вентура Родрігес, Хуан де Вільянуева. Проект Салон Прадо, що реалізувався на околицях міста між комплексом Буен Ретіро і фортифікаційним муром, — найважливіший в історії міста середини XVIII століття. В цей час були побудовані бульвар Прадо і Реколетос, бульвар Пасео де ла Кастельяна, фонтани Нептуна, Сібелеса і Аполлона, Королівський ботанічний сад, Астрономічна обсерваторія або Кабінет природничої історії, що пізніше трансформуються у музей Прадо. У XVIII столітті в окрему адміністративну одиницю виділена провінція Мадрид.

Під час короткого перебування у Мадриді французьких загарбників Жозе Бонапарт наказав провести реконструкцію площі Пуерта дель Соль та вулиць, що прилягали до неї. Повстання мешканців Мадрида 2 травня 1808 року стало початком війни за незалежність від французьких загарбників.

Доба XIX століття, коли Іспанія втратила майже всі свої колонії, залишила небагато слідів в архітектурі іспанської столиці. Найяскравіший слід — будівництво залізничного вокзалу Аточа. Він був закладений 1851 року, хоча будівництво основної споруди датується 1888—1982 роками. Аточа був спроектований Альберто Паласіо, ученем славнозвісного Густава Ейфеля. Еклектична споруда була зроблена із заліза та цегли та була втіленням індустріальної архітектури, що панувала у той час в Європі. Вокзал став символом промислового росту іспанської столиці, оскільки саме через нього кілька поколінь іммігрантів-робітників прибували до Мадрида.

1860 року нарешті був зруйнований мур Феліпе IV.

У 30-х роках XX століття відкрилася Гран Віа, а 1919 року — перша станція метрополітену.

Громадянська війна 1936—1939 років залишила глибокий слід в історії Мадрида. Особливо постраждала західна частина міста. У другій половині XX століття Мадрид почав рости шаленими темпами. Площа міста зросла майже у 10 разів: з 66 км². до 607 км², поглинувши 13 сусідніх районів (Аравака, Барахас, Фуенкараль, Орталеса, Вальєкас, Вільяверде тощо). Зростання міста відбувалося неконтрольованими темпами, що спричинило появу трущоб. Під час диктатури Франко були побудовані Арка Перемоги, Міністерство навколишнього середовища (споруджене у неогрегоріанському стилі) та Будинок профспілок. План облаштування агломераційної зони Мадрида, схвалений у 1963 р., започаткував тенденцію субурбанізації, коли спальними районами стали Хетафе, Алькоркон, Фуенлабрада, Леганес, Сан Себастьян де лос Рейєс, Сан Фернандо де Енарес, Алькобендас, Кослада.

У пятидесяті роки був подовжений бульвар Пасео де ла Кастельяна; там почали будуватися сучасні споруди і хмарочоси найвідоміших світових компаній.

Після смерті Франко розпочалася демократична доба, коли мера Мадрида почали обирати всенародно. 1992 року був модернізований вокзал Аточа. Рестравровані більшість історичних споруд міста. У 2007 на площі Карлоса І королівська пара Іспанії відкрила пам'ятник жертвам терористичної атаки у мадридській залізниці.

У XXI столітті на місто чекають нові виклики: стримування цін на нерухомість, розширення міста; перемоделювання історичного центру; інтеграція іммігрантів у життя міста, проблеми з водопостачанням.

Столичний статус[ред.ред. код]

Доля Мадриду була яскрава, адже за 5 століть воно перетворилося з містечка в великий мегаполіс і ці перетворення його у велику метрополію нерозривно пов'язані з ознаменуванням Мадриду, як столиці багатогранного іспанськонго суспільсва, починаючи з часів Великої Іспанської Імперії та закінчуючи теперішніми часами модернової Європейської країни. Саме з 1561 року постійне представництво Королівського суду розмістилося в містечку Мадрид, а юридичне визнання ролі столиці довелося чекати довше.. Аж до 1931 року, з появою другої іспанської республіки, а в Конституції цей факт був закріпленийі в 1978 році. У 2006 році був прийнятий «закон про Столицю» і спеціальна схема розвитку Мадрида, яку затвердили муніципальні збори міста.

Як столиця держави, Мадрид є домом для державних установ Іспанії; Генеральний суд, міністерства, державні установи та пов'язані з ними структури, а також офіційна Резиденція королів Іспанії. На економічному рівні, Мадрид є основним діловим і фінансовим центром Іспанії, в наш час[Коли?] це майже 50,1% доходів в казну країни, та більше 5000 провідних іспанських компаній. Це місце знаходження основного фондового ринку в країні, з численними національними компаніями і з кількома найбільшими світовими корпораціями. Зі світових установ в місті розташувалися: Штаб-квартира Всесвітньої туристської організації (ЮНВТО), штаб-квартира Іберо-американського Секретаріату (СЕГІБ) і штаб-квартира Організації іберо-американських держав з питань освіти, науки і культури. Крім того, проводяться великі міжнародні зібрання з представниками-країнами іспаномовними; Постійний комітет Асоціації іспаномовних академій [10], Штаб-квартира Іспанської королівської академії (РАЕ) і штаб-квартира Інституту Сервантеса. В Мадриді організовуються ярмарки — ФНПР, Мадрид Fusion, ARCO, SIMO ВТК, Motor і тиждень моди Cibeles Мадрид.

Географія міста[ред.ред. код]

Розташування[ред.ред. код]

Місто Мадрид розташоване в центральній частині Іберійського півострова, за декілька миль на північ від гори Серра-де-Лос-Анджелес (що вважається іспанцями за географічний центр іберійського півострова). Координати міста є 40 ° 26'N 3 ° 41'W / 40433, −3683, а його середня висота над рівнем моря становить 667 м, що робить його найвищою столицею Європи. Географічні та кліматичні умови Мадриду відповідають характерним для Південної височини в Центрально-Іберійському плато. Місто розташоване в кількох милях від гірського хребта Сьєрра-де-Ґуадаррама (Sierra de Guadarrama) і розташоване в басейні річки Тежу.

Головною річковою артерією в Мадриді є річка Мансанарес, яка проникає до міста з підніжжя хребта Сьєрра-де-Ґуадаррама та мадридьских околиць Монте-де-Ель-Пардо, і живить ще й однойменне водосховище, яке також отримує води від інших струмків та річок Техада і Маніна. Після цього річка продовжує нести свої води «легенями Мадриду», а вже згодом втікає в міські квартали. При виході з міста, річка проходить через східну околицю міста — Хетафе, де вона отримує воду зі струмка Кулебро, а незабаром впадає в більш повноводну річку Ярама (Jarama), яка несе свої води вздовж північно-східних границь міста, і протікає в безпосередній близькості від міста Рівас-Васиамадрид, і є найбільшою притокою річки Тежу. На додаток до тих струмків та потоків, що впадають в Мансанарес, існують й інші малі річки та потоки в місті Мадриді і його околицях, які мають нахил в іншу сторону і стікають в долину Кедрон, а згодом вливаються до річки Ґуадаррами — ще однієї притоки Тежу.

Клімат[ред.ред. код]

Кліматограма Мадриду
С Л Б К Т Ч Л С В Ж Л Г
 
 
33
 
10.6
0.3
 
 
34
 
12.9
1.5
 
 
23
 
16.3
3.2
 
 
39
 
18.0
5.4
 
 
47
 
22.3
8.8
 
 
26
 
28.2
13.0
 
 
11
 
33.0
16.1
 
 
12
 
32.4
16.0
 
 
24
 
27.6
12.7
 
 
39
 
20.6
8.3
 
 
48
 
14.7
3.8
 
 
48
 
11.0
1.8
Температура в °CСума опадів в мм
Джерело: es:Madrid

Мадрид перебуває в зоні середземноморсько-континентального клімату і сильно залежить від екологічного впливу самого міста.

Зими в місті холодні, при температурі нижче 4-5 °С, з частими заморозками та іноді снігопадами. Літо спекотне, температура в середньому становить близько 24 °C в липні і серпні, а максимальна температура іноді перевищує 35 °C. . Амплітуда теплових щорічних змін (19 градусів, і ця цифра типова для південних плато) пояснюється великою відстанню до моря і висотою розташування міста (близько 600 м). [ 63 ] Річна кількість опадів становить понад 400 мм, з дуже помітним мінімумом влітку, чотири сухих місяці — з червня по вересень, які змінюються набагато більш дощовим періодом, хоча загалом вважається, що місто розташоване в доволі посушливій зоні.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Distritos de Madrid.svg

Номер на карті відповідає номеру округу.

Місто Мадрид управляється Міською Радою Мадриду (Ayuntamiento de Madrid), представники якої обираються раз на чотири роки шляхом загального голосування всіх громадян, яким на той момент виповнилося 18 років. Мера столиці країни, також, вибирають на загальних муніципальних виборах. Мадрид адміністративно розділено на 21 округ, які, у свою чергу, поділені на райони. Кожен район знаходиться у веденні районної муніципальної ради, членам яких делегують свої представницькі функції мешканці цього конкретного району.

  • 1. Центро Centro: (Palacio, Embajadores, Cortes, Justicia, Universidad, Sol).
  • 2. Арґанзуела Arganzuela: (Imperial, Acacias, La Chopera, Legazpi, Delicias, Palos de Moguer, Atocha).
  • 3. Ретіро Retiro: (Pacífico, Adelfas, Estrella, Ibiza, Jerónimos, Niño Jesús).
  • 4. Саламанка Salamanca: (Recoletos, Goya, Parque de las Avenidas, Fuente del Berro, Guindalera, Lista, Castellana).
  • 5. Чамартін Chamartín: (El Viso, Prosperidad, Ciudad Jardín, Hispanoamérica, Nueva España, Castilla).
  • 6. Тетуан Tetuán: (Bellas Vistas, Cuatro Caminos, Castillejos, Almenara, Valdeacederas, Berruguete).
  • 7. Чамбері Chamberí: (Gaztambide, Arapiles, Trafalgar, Almagro, Vallehermoso, Ríos Rosas).
  • 8. Фуенкаррал-ель Пардо Fuencarral-El Pardo: (El Pardo, Fuentelarreina, Peñagrande, Barrio del Pilar, La Paz, Valverde, Mirasierra, El Goloso).
  • 9. Монклоа-Аравака Moncloa-Aravaca: (Casa de Campo, Argüelles, Ciudad Universitaria, Valdezarza, Valdemarín, El Plantío, Aravaca).
  • 10. Латіна Latina: (Los Cármenes, Puerta del Ángel, Lucero, Aluche, Las Águilas, Campamento, Cuatro Vientos).
  • 11. Карабанчель Carabanchel: (Comillas, Opañel, San Isidro, Vista Alegre, Puerta Bonita, Buenavista, Abrantes).
  • 12. Усера Usera: (Orcasitas, Orcasur, San Fermín, Almendrales, Moscardó, Zofío, Pradolongo).
  • 13. Пуенте де Валлесас Puente de Vallecas: (Entrevías, San Diego, Palomeras Bajas, Palomeras Sureste, Portazgo, Numancia).
  • 14. Мораталаз Moratalaz: (Pavones, Horcajo, Marroquina, Media Legua, Fontarrón, Vinateros).
  • 15. Сьюдад Лінеаль Ciudad Lineal: (Ventas, Pueblo Nuevo, Quintana, La Concepción, San Pascual, San Juan Bautista, Colina, Atalaya, Costillares).
  • 16. Горталіза Hortaleza: (Palomas, Valdefuentes, Canillas, Pinar del Rey, Apóstol Santiago, Piovera).
  • 17. Віллаверде Villaverde: (San Andrés, San Cristóbal, Butarque, Los Rosales, Los Ángeles).
  • 18. Вілла де Валлесас Villa de Vallecas: (Casco Histórico de Vallecas, Santa Eugenia).
  • 19. Вікальваро Vicálvaro: (Casco Histórico de Vicálvaro, Ambroz).
  • 20. Сан Блас San Blas: (Simancas, Hellín, Amposta, Arcos, Rosas, Rejas, Canillejas, Salvador).
  • 21. Барахас Barajas: (Alameda de Osuna, Aeropuerto, Casco Histórico de Barajas, Timón, Corralejos).

Демографія[ред.ред. код]

Мешканці Мадриду називають себе «Мадридцями» («madrilen~o» або «matritense»)." [61] [62] Однак, історично, в народі мадридців також прозвали «Кішки» (gatos), оскільки, згідно з легендою це наймення вони отримали ще в середньовіччі, за їхню здатність захоплювати замки, підіймаючись по стінах та скелях з голими руками, наче кішки.

Населення і його приріст[ред.ред. код]

Столиця займає перше місце в країні за чисельністю населення, яке збільшується, тепер, головним чином за рахунок іммігрантів. За останніми наявними даними, на 1 липня в 2005 населення Мадрида становить 3 228 914 жителів, що на 271 856 жителів більше, у порівнянні з переписом, 2001 року.

Найбільш густоназаселені райони міста: Латина (Latina) з 257 431 жителів, Пуенте-де-Вальекас (Puente de Vallecas) з 241 661 жителів, Карабанчель (Carabanchel) з 239782 жителів і Сьюдад лінеаль (Ciudad lineal) з 231 029 жителів. Найменш заселені райони: Барахас (Barajas) з 42200 мешканців, Вікальваро (Vica'lvaro) з 63881 мешканців, Вілья-де-Вальекас (Villa de Vallecas) з 65842 мешканців, що пояснюється великою кількістю зелених насаджень та їх нещодавній розвиток.

За різними оцінками у Мадридській агломерації мешкають від 5,5 до 7 мільйонів, що робить Мадрид третім за розміром містом Європи (після Лондона та Парижа) та найбільшим мегаполісом Південної Європи.

У 2004 році було 32851 дітей, народжених у місті Мадрид, що являє собою збільшення у порівнянні з попереднім роком. За останні чотири роки кількість народжених у регіоні постійно зростає. Коефіцієнт народжуваності збільшився на 10,38 процентів у порівнянні з 2000 роком. Більшість народжених від матерів у віці від 30 до 35 років, приблизно, 39% всіх народжень, за ними слідують матері у віці від 35 до 40 років з 25% від загальної кількості породіль, а матері у віці 25 до 30 років складають лише до 20% породіль. Матерям старше 40 років стають лише 4,62% від усіх породіль і молодших за 25 років жінок 12% в списку породіль.

У 2004 році зареєстровано 26527 смертей в місті Мадрид, що підтверджує збільшення цього числа, в порівнянні з попереднім роком, але залишаючись меншим числом, ніж у 2000, 2001 і 2002 роки.

Етнічний склад і мови міста[ред.ред. код]

За даними перепису 2008 року [8] іноземців в Мадриді нараховано 547282 жителів, що становить 16,9% від загальної кількості мешканців. Райони з більшою кількістю іммігрантів: Усера — 28,37%, Сентро — 26,87%, Карабанчель — 22,72% і Тетуан — 21,54%, на відміну від районів з нижчою кількістю іммігрантів: Фуенкарраль-ель Падро — 9,27%, Ретрят — 9,64%, Чамартін — 11,74% і Сан-Блас — 13,43%.

Домінуючою є іспанська мова, окрім неї населення міста використовує також каталонську, галісійську, баскську. Серед мов іммігрантів найвпливовіші арабська та румунська.

Проблеми урбанізації та перенаселення[ред.ред. код]

Активне збільшення населення міста є особливо помітним у період з 1940 по 1970 роки, завдяки великому обсягу внутрішньої міграції, коли до столиці переселилося багато вихідців з інших міст країни та селян. Цей швидкий ріст населення призвів до вдосконалення міського планування, створення мікрорайонів, в яких були організовані житлові масиви — так звані нетрі, в основному в південих районах міста. Однак, це зростання сповільнюється завдяки створенню муніципалітетів в столичному районі в 70-х роках ХХ століття, завдяки цьому спостерігалося незначне зменшення кількості мадридців. Але на початку XXI століття крива зростання чисельності населення знову поповзла догори, в результаті збільшення іноземної імміграції.

Щільність населення в місті Мадриді в 2005 році становить 5208,6 чол./км² або 52 жителів/га. Населення розподіляється нерівномірно по території міста, приміром, найбільш густонаселені райони розташовані в центральній частині, а його околиці мають набагато меншу від центральних кварталів щільність населення.

Найгустонаселеніші райони: Чамбері з 321 осіб на га., Центро з 286 осіб на га., Тетуан з 284 осіб на га. і Саламанка 280 осіб на га. Менш густонаселені райони: Фуенсаррал-ель Падро — 9 осіб / га., Барахас — 10 чоловік на гектар., Вілла де Вальекас — 13 чоловік на гектар. Щільність населення є критичним параметром в ціну на землю в конкретниих районах міста. Таким чином, перші три найдорожчі райони (за ціною m^(2)) є Чамбері, Саламанка і Центро, відповідно в 5131€, 5130€ і 4566 €, відповідно. На відміну від районів, де земля дешевша: Вільяверде, Усера і Вилья-де-Вальекас за ціною 2495€, 2797€ і 2916 € / m2, відповідно.

Навколо міста Мадрид склалася столична агломерація з низки містечок та поселень. Згідно з проектом про міські райони Іспанії 2005 року — (AUDES5) — Незабаром в столичному районі Мадрида буде проживати 5843031 жителів на площі 4609,7 км², щільність населення становитиме 1021,6 чол. /км².

Освіта[ред.ред. код]

Підраховано, що близько 167000 учнів навчаються в системі дошкільної освіти, 320800 в системі початкової освіти, та близько 4500 здобувають спеціальну освіту, а близько 50000 проходять курси професійної підготовки. [76] Всього, неуніверситетською формою навчання зайнято більше мільйона спудеїв, з яких близько 600000 навчаються в державних закладах, 260000 у приватних закладах, що частково підтримуються державою та ще 150000 в повністю приватних школах. [76] В місті Мадрид налічується 520 закладів з догляду за дитиною (98 державних та приватних 422), 235 державних дошкільних закладів — дитячі садочки і початкові школи, 106 середніх шкіл, 309 приватних шкіл і 24 зарубіжні навчальні інституції.

Економіка[ред.ред. код]

Як і в усій Іспанії, в Мадриді існує тенденція перенесення усіх виробничих потужностей заводів в індустріальні парки. Основна промислова зона розташована на півдні та південному сході міста. За останні десятиліття у столиці активно розвивалася сфера послуг, яка зараз забезпечує 85% ВВП мегаполіса. Серед них на фінансові послуги припадає 31,91% та на торгівлю — 31,84%. Лише 9% припадає на сектор промисловості. Як результат, Мадрид посідає лише друге місце в Іспанії як промисловий центр (після Барселони). 6% міського ВВП припадає на динамічний сектор будівництва. Водночас, Мадрид відстає від інших європейських столиць у запровадженні нових технологій. За 2009 рік на Мадрид припадала більших іноземних інвестицій, вкладених в іспанську економіку. До початку світової економічної кризи 2007—2010 рр. валовий внутрішній продукт міста ріс значно вищими, ніж у інших західноєвропейських столиць, темпами — в середньому на 4% щороку.

Економічна історія міста[ред.ред. код]

Під час Середньовіччя Мадрид був лише політичним і соціальним центром величезної імперії. На відміну від Лондона і Парижа, іспанська столиця практично не мала мануфактурного виробництва і активно проїдала багатства своїх колоній. Розвитку промисловості насамперед не сприяло географічне розташування міста. На відміну від вже згаданих англійської та французької столиць, Мадрид розташовувався за сотні кілометрів від моря, у центрі малонаселенного плоскогіря, і це серйозно заважало перетворенню адміністративної столиці імперії у комерційну.

Прокладення першої залізниці до Аранхуеса стало каталізатором розвитку будівельної індустрії Мадрида. Першим товаром, який почав перевозити вантажний поїзд, була деревина, що звозилася зі Сьєрри Високого Тахо. В місті процвітало видання книг і газет. Водночас, столиці бракувало кваліфікованої робочої сили, що у XIX столітті зосереджувалася у Барселоні та у північних районах країни.

Активний промисловий розвиток міста розпочався лише після громадянської війни 1936—1939 рр. Хімічна, металургійна, електронна, фармацевтична, електротехнічна галузі промисловості перетворили Мадрид на другий за значенням промисловий центр країни. Цьому сприяла політика генерала Франко, спрямована на заохочення національних та міжнародних компаній у комерційній діяльності в столиці. Відкриття аеропорту Барахас перетворило Мадрид на найбільший авіавузол Південної Європи, а будівництво одного з найбільших у світі виставкових центрів ІФЕМА сприяло напливу бізнес-туристів з усього світу. На початку 21 століття Мадрид вирізнявся вже і найвищим рівнем кваліфікації робочої сили, випередивши за цим показником Барселону. Столиця Іспанії лідирує і за кількістю прийнятих туристів, маючи найбільшу готельну інфраструктуру в країні.

Транспорт[ред.ред. код]

Потяг метрополітену Мадрида на станції «Колумбія».

В місті діє ряд автобусних маршрутів та метрополітен1919 р.), який останнім часом швидко розвивається. Метрополітен Мадрида займає третє місце в Європі за довжиною ліній (245 км) після лондонського (415 км) та московського (288 км). На додаток до метро в Мадриді відкрита мережа сучасного трамваю, відомого як metro ligero (легке метро), приблизно через 35 років після того, як в Мадриді закрилася попередня трамвайна система.

Діє мережа електричок, є два вокзали — Аточа і Чамартін.

На північному сході від міста — міжнародний аеропорт «Барахас» (4 термінали). Аеропорт щороку обслуговує близько 40 млн пасажирів та входить до списку 20 найбільших аеропортів світу.

Культура[ред.ред. код]

Місто є однією з найгарніших столиць не тільки Європи, а й усього світу. Економічне та культурне життя міста зосереджені на Пасео-де-ла-Кастел'яна та на вулиці Алькала. Саме тут знаходяться найдорожчі магазини та найрозкішніші ресторани.

Спорт[ред.ред. код]

«Реал Мадрид» був визнаний ФІФА кращим футбольним клубом XX століття. У 1920 році клубу було присвоєно звання королівського і він отримав свою назву.

Стадіон команди — «Сантьяго Бернабеу», розташований в північній частині міста. Місткість стадіону — більш 80 тис. глядачів. Відкриття стадіону відбулося 14 грудня 1947 року. Стадіон названий на честь Сантьяго Бернабеу Йесте — президента клубу в 1943—1978.

Одним з найсильніших футбольних клубів в історії Іспанії є «Атлетіко». Клуб базується на стадіоні «Вісенте Кальдерон», що вміщає близько 55 тис. глядачів.

У 1982 році Мадрид, поряд з іншими містами Іспанії, брав чемпіонат світу з футболу. Фінал відбувся на стадіоні «Сантьяго Бернабеу», групові ігри — на стадіоні «Вісенте Кальдерон».

У 2009 році Мадрид посів друге місце за результатами голосування за право прийняти літні Олімпійські ігри 2016 року, поступившись Ріо-де-Жанейро [4].

Монументи в Мадриді[ред.ред. код]

Музеї Мадрида[ред.ред. код]

Докладніше: Музеї Мадрида

Однією з найважливіших визначних пам'яток міста є музей Прадо, який заснувала Ізабелла Браганська, дружина Фердинанда VII. В 1819 р. музей розташувався в теперішній будівлі в якості Королівьского музею. Будівлю музею на замовлення Карла ІІІ в 1785 р. спроектував архітектор Хуан де Віл'януева.

Музей Тіссен-Боренмісса[ред.ред. код]

Розташований у палаці Вільяермоса, який змодельований Рафаелем Монео. Коли у 18 столітті Салон Прадо став новим фешенебельним центром Мадрида, його купив герцог Вільяермоса. Він зруйнував Салон і наказав побудувати на його місці нову архітектурну споруду у стилі французького неокласицизму. Після смерті герцога, відповідальність за новостворену колекцію взяв його син — барон Генріх Тіссен Борнеміса, на честь якого і названий музей. Зібрання творів від фламандських примітивістів до сучасного авангарда. Більше 800 картин і скульптур, різьблених робіт, килимів та інших предметів мистецтва.

Усі колекції розташовані у хронологічному порядку, починаючи від доби Відродження до XX століття. На третьому поверсі представлені роботи доби Відродження і Класицизму, італійського Кватроченто, зразки італійських, німецьких і голландських майстрів XVI століття Альберта Дюрера, ганса Гольбейна; і нарешті галерея, присвячена Тіціану, Тінторетто, Бассано, Ель Греко, Караваджо. На другому поверсі музею представлена колекція голандського мистецтва, зі зразками реалізму, рококо, неокласицизму, романтизму та імпресіонізму. Перший поверх наповнений картинами XX століття, у стилях від кубизму і авангардизму до Поп Арта. Вирізняються також деякі сучасні полотна Пікассо, Мондріана, Шагала, Гоппера.

Музей відкрився у жовтні 1992 р, після угоди між спадкоємцем барона Тіссена та іспанським урядом. Через рік держава стала єдиним власником цього унікального музею. Палац Вільяермоса. Проїзд Прадо, 8. Метро: Banco de España. Години роботи: з 10.00 до 19.00, зачинений щопонеділка, тел. 91 420 39 44 і 91 369 01 51.

Національний музей — центр мистецтв імені королеви Софії[ред.ред. код]

Відкритий у вересні 1992 р. Це один з найбільших музеїв світу, що займає площу у 12 505 м². виставкових кімнат. Тут розташована постійна колекція сучасного іспанського мистецтва. У його залах можна побачити найрізноманітніші тимчасові виставки сучасних мистецтв: живопису, скульптури, відео, фотографії, кіно тощо. Містить колекції Пабло Пікассо і Сальвадора Далі. Найвідоміша робота музею — Герніка. У межах музею розташована безкоштовна бібліотека, присвячена живопису. Її фонди налічують 100 000 книг, 3500 звукових записів і 1000 відеозаписів. На фасаді музею можна побачити зовнішній ліфт, який надає споруді характерного виду. У 2007 році відбулося розширення музею.

Вулиця Санта Ісабель, 52. Метро: Atocha. Години роботи: з 10.00 до 21.00; неділя з 10.00 до 14.30; зачинений щовівторка, тел. 91 467 50 62 і 91 467 47 61.

Усі три музеї знаходяться в одному районі, утворюючи музейний трикутник.

Бібліотеки[ред.ред. код]

У Мадриді знаходиться одна з найбільших бібліотек світу, Національна бібліотека Іспанії, заснована в 1712 році як королівська бібліотека. Фонди бібліотеки становлять більше 25 млн одиниць зберігання, а з них - 15 млн книг.

Корида[ред.ред. код]

Монумент Хосе Куберо Санчесу
Арена Лас-Вентас

До початку XVIII ст. кінна корида в Мадриді проводилася на Пласа Майор в присутності короля. Після формування традицій сучасної пішої кориди в XVIII ст. головна арена знаходилася в районі воріт Алькала.

В 1925 р. була побудована грандіозна арена для кориди Лас-Вентас в кінці вулиці Алькала. Щонеділі з березня по жовтень тут проходять бої биків, які притягують любителів тавромахії та туристів з усього світу.

З 1 по 30 травня щороку на честь міських свят Св. Ісідора проводиться найважливіша серія боїв биків у світі — Feria de San Isidro.

Перед входом на Арену Лас-Вентас стоїть монумент, присвячений тореадору Хосе Куберо Санчесу (José Cubero Sánchez, 1964-1985) - монумент «помер тореро, народився ангел».

Визначні пам'ятки[ред.ред. код]

Площа Пласа Майор[ред.ред. код]

Пласа Майор

Площа Пласа Майор (ісп. Plaza Mayor) створена під час правління короля Філіпа ІІІ архітектором Хуаном Гомесом де Мора. Роботу з будівництва, яка тривала два роки, було розпочато в 1617 р. Будівлі виконані в стилі мадридського бароко.

На площі знаходиться 136 будівель з 437 балконами, з яких раніше спостерігали за королівськими церемоніями, лицарськими турнірами, коридою та аутодафе.

В центрі площі знаходиться пам'ятник королю Філіпу ІІІ, першому іспанському королю династії Габсбургів. До нині поща є одним з найжвавіших куточків міста, тут знаходяться численні кафе та ресторани. Квадратні чи прямокутні площі з колонадами, подібними до Пласа Майор, можна побачити в інших містах Іспанії, а також колишніх колоніях Іспанії в Латинській Америці.

Площа Пуерта дель Соль[ред.ред. код]

Пам'ятник «Ведмежа та суничне дерево»

Площа Пуерта дель Соль (ісп. Puerta del Sol (Ворота Сонця)) слугує нульовою точкою відліку дорожніх відстаней в Іспанії (Мадрид є географічним центром країни, а площа центральною точкою міста). Назва площі пояснюється просто: в XV ст. тут проходив фортечний мур, а на місці площі знаходилися одні з міських воріт. На площі відбувалися такі події, як повстання 2 травня 1808 р. проти французького вторгнення та проголошення другої республіки в 1931 р. На площі знаходится одна з перших станцій мадридського метро. Площа змагається з Пласа Майор за право вважатися центральною площею міста. Площа отримала сучасну еліптичну форму під час правління королеви Ізабелли ІІ. З тих пір зберіглася будівля пошти (1761 р.) з годинником, що сповіщав про прихід Нового року. Зараз в ній працює уряд Автономної області Мадрид. В часи Другої республіки, а пізніше — диктатури Франко будівля належала таємній поліції. На площі знаходиться будівля Академії Мистецтв (слід відзначити, що свого часу до Академії не був прийнятий Франсіско Гойа). На площі встановлено пам'ятник «Ведмежа та земляничне дерево», яке є символом міста та пам'ятник королю Карлу ІІІ.

Площі Сібелес та Кановас дель Кастильо, бульвар Пасео дель Прадо[ред.ред. код]

Площа Сібелес

В центрі площі Сібелес (ісп. Plaza de Cibeles) знаходиться фонтан з колісницею богині Кібели (побудований в 1781 р. архітекторами Хосе Ермосіл'єю та Вентурою Родрігесом), який дав назву площі. Образ колісниці Кібели, запряженої левами та пантерами був дуже популярним.

Площа формується чотирма будівлями: неокласичним Банком Іспанії (1884 р.), палацем Буенавіста герцогів Альба (кінець XVIII ст.), особняком маркизів де Лінарес та будівлею Головного поштового управління в необароковому стилі (початок XX ст.).

Місце, на якому побудовано палац, вважалося праклятим. Колись тут була оливкова чаща, де ховалися бандити, а в 1808 р., під час війни за незалежність, французи побудували тут тюрму, де утримували полонених, страчували та ховали ув'язнених. В палаці проживало кілька поколінь сім'ї Мурга. За легендою, Хосе де Мурга-і-Реолід, маркіз Лінарес, нічого не підозрюючи, одружився на своїй незаконнонародженій сестрі. Коли їм стало відомо про кровозмішання, вони вбили свою дитину, а тіло замурували в стіну. Маркіз покінчив з собою та був похований в саду.

З того часу примари батька та доньки бродять палацем. Хоча історичні джерела не підтверджують цю історію, багато парапсихологів зацікавились палацем Лінарес. В 1989 р. група під керуванням єзуїта Хосе Марії Пілона виявила джерело потужного психічного впливу в підвалі каплиці та в спальні маркіза. Також були зареєстровані різкі зміни температур в деяких кімнатах. Сол Бланке Солер зробив більше ніж 450 фотографій у замку. На 11 негативах проявилося дивне сяйво, яке не сприймалося оком. Під час досліджень плівок в лабораторії, маніпуляцій та підробок виявлено не було. З 1992 р. в палаці Лінарес знаходиться культурний центр «Каса де Америка». І здається, що примари залишили замок.

Зовнішні відносини[ред.ред. код]

Міста-побратими[ред.ред. код]

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • За кількістю прийнятих туристів (більше 7 млн щороку) Мадрид посідає 4 місце у світі, поступаючись лише Парижу, Риму та Нью-Йорку;
  • В столиці Іспанії розташований найбільший королівський палац світу (2000 кімнат і залів);
  • У Мадриді знаходиться штаб-квартира Світової Туристичної Організації, а у січні щороку організується одна з найбільших у світі туристичних виставок FITUR;
  • Іспанська столиця — один з 5 найбільших культурно-мистецьких центрів планети; Саме тут розташовані музей Прадо (другий у світі після Лувра за кількістю представлених робіт), музей королеви Софії та музей Тіссена Борнемісса;
  • Столиця Іспанії — найчисельніше місто країни і третє у Євросоюзі (поступається лише Лондону і Парижу);
  • Мадрид — найбільш «зелена» столиця Західної Європи і друга у світі (після Токіо);
  • Футбольний клуб «Реал Мадрид» — найбагатший клуб світу (з річними доходами у майже в 300 млн. Євро);
  • У передмісті Мадрида м. Алькала де Енарес народився Мігель Сервантес — автор «Дон Кіхота»;
  • Столиця Іспанії має найактивніше нічне життя (так звана «мовіда») в усій Південній Європі;
  • У Мадриді розташований найвідоміший гей-квартал континентальної Європи — Ла Чуека;
  • Мадрид вважається одним з центрів світової моди;
  • Столиця Іспанії — основний політичний центр країни. Тут працюють центральні органи влади, уряд і парламент країни, а також знаходиться головна резиденція іспанских королів;
  • Мадрид — ключовий фінансовий і торговельний центр Іспанії, де розміщені головні офіси найвідоміших банків світу BBVA і Santander, а також найбільшої телекомунікаційної корпорації світу (за кількістю клієнтів) — Телефоніка;
  • У Мадриді знаходиться найбільша фондова біржа Піренейського півострова, де котуються акції найбільших іспанських транснаціональних корпорацій;
  • Мадрид — разом з Гонконгом поділяє 10 місце у списку найвпливовіших міст світу;
  • Столиця є ключовим освітнім центром Іспанії, де навчається найбільша в країні кількість студентів;
  • Мадрид — найбільший транспортний вузол Південної Європи, бо знаходиться на перехресті шляхів, що ведуть із Західної Європи в Африку та у Латинську Америку;
  • В іспанській столиці знаходиться найбільший авіатермінал в Європі — Т4, а загальна пасажиромісткість усіх авіатерміналів сягає 75 млн пасажирів щороку;
  • Мадрид — одна з найвищих столиць Європи, оскільки знаходиться на висоті 667 м над рівнем моря;
  • У Мадриді знаходиться найбільша арена для бою биків у Європі і третя за розмірами у світі.
  • На честь міста названо астероїд 14967 Мадрид.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Los fuegos que conmocionaron Madrid». 20minutos.es (spanish). 2006-09-06. Процитовано 2008-08-13. 
  2. D. Ramón de Mesonero Romanos (1881). У Oficinas de la Ilustración Española y Americana. «El antiguo Madrid : paseos históricos-anedócticos por las calles y casas de esta villa». Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2008-08-13.  (ісп.)
  3. Instituto Nacional de Estadística. (National Statistics Institute)
  4. Літні Олімпійські ігри 2016 пройдуть в Ріо-де-Жанейро

Посилання[ред.ред. код]