Збірна Бразилії з футболу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бразилія
Емблема
Бразилія
Асоціація Бразильська конфедерація футболу
Тренер Луїс Феліпе Сколарі
Найбільше виступів Кафу (142)
Найкращий бомбардир Пеле (77)
Місце в рейтингу ФІФА 6-е
 (на 26 жовтня 2014 року)
Домашня
Виїзна
Запасна
Перший матч
Аргентина Аргентина 3:0 Бразилія Бразилія
(Буенос-Айрес, Аргентина; 20 серпня 1914)
Найбільша перемога
Бразилія Бразилія 14:0 Нікарагуа Нікарагуа
(Мехіко, Мексика; 17 жовтня 1975)
Найбільша поразка
Уругвай Уругвай 6:0 Бразилія Бразилія
(Вінья дель Мар, Чилі; 18 вересня 1920)

Бразилія Бразилія 1:7 Німеччина Німеччина
(Белу-Оризонті, Бразилія; 8 липня 2014)

Чемпіонат світу
Виступів 20 (вперше у 1930)
Найвище досягнення Чемпіони 1958, 1962, 1970, 1994, 2002
Чемпіонат Америки (Copa America)
Виступів 31 (вперше у 1916)
Найвище досягнення Чемпіон, 1919, 1922, 1949, 1989, 1997, 1999, 2004

Збірна Бразилії з футболу — національна футбольна команда, яка представляє Бразилію. Одна з найсильніших і найвідоміших у світі національних футбольних команд. П'ятиразовий чемпіон світу з футболу. За бразильцями закріпилося прізвисько «Селесао» («обрані»). Керівним органом збірної є Бразильська конфедерація футболу.

Станом на 26 жовтня 2014 року посідає 6-е місце у рейтингу футбольних збірних світу[1].

Історія[ред.ред. код]

Бразилія - єдина країна, що не пропустила жодного фінального етапу чемпіонату світу. Вона єдина, хто виграв титул чемпіонів п'ять разів. Крім цього вони двічі здобували 2-е місце і двічі — третє.

Створення збірної[ред.ред. код]

Вперше, збірна Бразилії з футболу була сформована в 1914 році й провела матч проти англійського клубу «Єксетер Сіті», вигравши 2:0. Однак до серйозніших перемог на світовій арені було ще далеко. Багато в чому цьому заважала плутанина серед керівників місцевих футбольних федерацій всередині країни. Як би це не було, на чемпіонатах світу 1930 й 1934 року Бразилія вибувала після першого етапу. У 1938 році команда показала значний прогрес і впевнено завоювала бронзу чемпіонату. А Леонідас да Сілва потрапив в історію, як перший гравець, що забив 4 м'ячі в матчі чемпіонату світу. Перший повоєнний чемпіонат 1950 року став поки єдиним, що проходив у Бразилії. До того ж він був унікальний тим, що на ньому не проводився фінальний матч. Заключним став груповий турнір для чотирьох команд. Вважається, що зустріч Бразилія - Уругвай прирівнюється до «фіналу». Цей матч, що проходив на стадіоні «Маракана» у Ріо-де-Жанейро відвідали 199 854 вболівальників. Бразильцям досить було зіграти внічию, щоб стати чемпіонами, але, ведучи в рахунку 1:0, вони програли 1:2. В Південній Америці цей матч відомий як «мараканасо».

В 1954 році фінальна частина проходила в Швейцарії на нього приїхала оновлена команда із групою гарних міцних гравців. Однак у чвертьфіналі бразильці поступилися фавориту першості, угорцям, 4:2, провівши один з найжахливіших матчів у своїй історії. Цей матч одержав назву «битва в Берні». В 1958 році на чемпіонаті у Швеції Бразилія зненацька для всіх у блискучому стилі стала чемпіоном світу. У складі команди виблискували такі гравці, як Пеле, Гаррінча, Вава й багато інших, що ввійшли у світову історію футболу. Відкриттям цієї першості був сімнадцятилітній Пеле, що й дотепер вважається одним із найкращих футболістів всіх часів і народів.

В 1962 році в Чилі бразильці повторили свій успіх. Найкращим бомбардиром першості став Гаррінча, що забив 4 м'ячі. Його напарник Пеле вибув із чемпіонату після важкої травми в одному з перших матчів турніру.

На чемпіонаті в Англії у 1966 році на команду чекав грандіозний провал. Селесао виявилися не по зубах угорці й португальці, у рядах яких грав легендарний Еусебіу. Збірна Бразилії вибула з першості вже з підгрупи, що розцінювалося не інакше як національна катастрофа. Ряд гравців був змушений якийсь час залишатися в Європі, перечікуючи неспокійну ситуацію на батьківщині. Однак вже на наступному чемпіонаті світу в Мексиці бразильці, у складі яких знову виблискував Пеле, показали футбол найвищого класу й виграли всі матчі першості. У фіналі Бразилія розгромила збірну Італії 4:1.

Після того, як Селесао за короткий час змогли три рази стати власниками титулу Чемпіона Світу, почалася тривала смуга невдач: 1974 - Бразилія виставила один із самих слабких складів за всю свою історію і у результаті зайняла лише 4-е місце. 1978 - Селесао поступилися за різницею м'ячів господарям поля аргентинцям у матчі за вихід у фінал. Розчаровані бразильці звинуватили воротаря збірні Перу, аргентинця за походженням, у нарочито поганій грі (матч Аргентина - Перу закінчився 6:0). 1982 - состав Бразилії вважався непереможним, однак відбулася несподівана поразка від збірні Італії 2:3 і вибування з турніру на ранній стадії. Італійці в підсумку стали найкращими на цьому турнірі. 1986 - цього разу поразка у серії післяматчевих пенальті проти збірної Франції. За Бразилію не забив 11-метровий легендарний «Білий Пеле» Зіко. 1990 - жахлива поразка в 1/8 фіналу проти аргентинців. Бразильці протягом всієї гри показували гарний атакувальний футбол, раз за разом штурмували ворота супротивника, але так і не змогли їх вразити. На останніх хвилинах матчу Клаудіо Каніджа після контратаки забив вирішальний гол. 1:0 на користь Аргентини. Чемпіонат у США 1994 року. Через 24 роки знову перемога Бразилії: після важкого фіналу проти збірної Італії бразильці змогли виграти в серії післяматчевих пенальті 3:2. У складі Бразилії особливо виділялися нападники Ромаріо, Бабето, голкіпер Таффарел, півзахисник і капітан команди Дунга, захисники Кафу, Бранко. Чемпіонат у Франції 1998 року: у складі Селесао зірковий «зубастик» Роналдо. Бразилія знову дійшла до фіналу, однак зазнала поразки від хазяїв поля 0:3. Це найбільша поразка на чемпіонатах світу для бразильців. Два голи, що поклали початок розгрому, після подач із кутових забив лідер збірні Франції Зінедін Зідан. 2002, Японія/Південна Корея: Бразилія продовжила показувати гарну гру й втретє поспіль вийшла у фінал Світової першості. У фіналі вони вперше зустрілися зі своїм головним заочним конкурентом збірною Німеччини й завдали німцям поразки — 2:0. Ворота Німеччини захищав зірковий голкіпер Олівер Кан, що протягом чемпіонату показував відмінну гру, однак у фіналі зробив фатальну помилку й пропустив простий м'яч. Найкращим бомбардиром першості став Роналдо (8 м'ячів). У складі пентакампеонів грав ряд майстрів екстра-класу, таких як Рональдіньо, Роберто Карлос, Діда, Рівалдо, Кафу, Лусіо й ін.

2006, Німеччина: Цей чемпіонат завершив серію сильних виступів збірної. Незважаючи на зоряний склад, команда підійшла до першості незігранною і у слабкій формі (наприклад, на думку багатьох журналістів, легендарний Роналдо мав надлишок ваги). Після ряду перемог Бразилія в 1/4 фіналу зазнала поразки від французької збірної 0:1.

Чемпіонати світу[ред.ред. код]

Чемпіонати світу з футболу
Рік Раунд Місце І В Н П М+ М-
Уругвай 1930 1 раунд 6 2 1 0 1 5 2
Італія 1934 1 раунд 14 1 0 0 1 1 3
Франція 1938 третє місце 3 5 3 1 1 14 11
Бразилія 1950 фіналіст 2 6 4 1 1 22 6
Швейцарія 1954 чвертьфінал 5 3 1 1 1 8 5
Швеція 1958 чемпіон 1 6 5 1 0 16 4
Чилі 1962 чемпіон 1 6 5 1 0 14 5
Англія 1966 груповий етап 11 3 1 0 2 4 6
Мексика 1970 чемпіон 1 6 6 0 0 19 7
ФРН 1974 півфінал 4 7 3 2 2 6 4
Аргентина 1978 півфінал 3 7 4 3 0 10 3
Іспанія 1982 2 раунд 5 5 4 0 1 15 6
Мексика 1986 чвертьфінал 5 5 4 1 0 10 1
Італія 1990 1/8 9 4 3 0 1 4 2
США 1994 чемпіон 1 7 5 2 0 11 3
Франція 1998 фіналіст 2 7 4 1 2 14 10
ЯпоніяПівденна Корея 2002 чемпіон 1 7 7 0 0 18 4
Німеччина 2006 чвертьфіналіст 5 5 4 0 1 10 2
ПАР 2010 чвертьфіналіст 6 5 3 1 1 9 4
Бразилія 2014 півфіналіст 4 7 3 2 2 11 14
Росія 2018 не визначено
Катар 2022
Усього 5 титулів 20/20 97 67 15 15 210 88
  •    — країна-господар фінального турніру

Копа Америка[ред.ред. код]

  • Чемпіон (8 разів): 1919, 1922, 1949, 1989, 1997, 1999, 2004 та 2007.
  • 2-е місце (10): 1921, 1925, 1937, 1945, 1946, 1953, 1957, 1959 (квітень), 1991 і 1995.
  • 3-є місце (4): 1916, 1917, 1920 і 1942.
  • 4-е місце (3): 1923, 1956 і 1963.
  • 1/2 фіналу (двічі): 1975 і 1979.
  • 5-е місце: 1959 (грудень).
  • 1/4 фіналу (двічі): 1993 і 2001.

Бразилія відмовилась брати участь у 10 чемпіонатах: 1924, 1926, 1927, 1929, 1935, 1939, 1941, 1947, 1955 і 1967.

Гравці[ред.ред. код]

Поточний склад[ред.ред. код]

Заявка збірної для участі у чемпіонаті світу 2014 року (вік та кількість ігор за збірну станом на початок чемпіонату — 12 червня 2014 року):

Гравець Клуб (у 2014) Дата народження Вік Ігор Голів
  Воротарі
1   Джефферсон Бразилія «Ботафогу» 2 січня 1983 31 9
12   Жуліу Сезар Канада «Торонто» 3 вересня 1979 34 78
22   Віктор Бразилія «Атлетіку Мінейру» 21 січня 1983 31 6
  Захисники
2   Даніель Алвеш Іспанія «Барселона» 6 травня 1983 31 72 5
3   Тіаґо Сілва Kaptan logo.svg Франція «Парі Сен-Жермен» 22 вересня 1984 29 45 2
4   Давід Луїз Англія «Челсі» 22 квітня 1987 27 34 0
6   Марсело Іспанія «Реал Мадрид» 12 травня 1988 26 29 4
13   Данте Німеччина «Баварія» 18 жовтня 1983 30 11 2
14   Максвелл Франція «Парі Сен-Жермен» 27 серпня 1981 32 7 0
15   Енріке Італія «Наполі» 14 жовтня 1986 27 4 0
23   Дуґлас Майкон Італія «Рома» 26 липня 1981 32 69 7
  Півзахисники
5   Фернандінью Англія «Манчестер Сіті» 4 травня 1985 29 6 1
8   Паулінью Англія «Тоттенгем Готспур» 25 липня 1988 25 25 5
11   Оскар Англія «Челсі» 9 вересня 1991 22 28 9
16   Рамірес Англія «Челсі» 24 березня 1987 27 42 4
17   Луїс Густаву Німеччина «Вольфсбург» 23 липня 1987 26 17 1
18   Ернанес Італія «Інтернаціонале» 29 травня 1985 28 23 2
19   Вілліан Англія «Челсі» 9 серпня 1988 25 5 1
  Нападники
7   Халк Росія «Зеніт» 25 липня 1986 27 33 8
9   Фред Бразилія «Флуміненсе» 3 жовтня 1983 30 31 16
10   Неймар Іспанія «Барселона» 5 лютого 1992 22 47 30
20   Бернард Україна «Шахтар» Д 8 вересня 1992 21 10 1
21   Жо Бразилія «Атлетіко Мінейру» 20 березня 1987 27 15 5
  Головний тренер
Бразилія Луїс Феліпе Сколарі 9 листопада 1948 65

Докладніше...

Відомі гравці[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]