Рєпнін Микола Васильович (1834—1918)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рєпнін.
Рєпнін Микола Васильович
Робота Тимофія Сафонова
Член Державної ради Російської імперії
1909 — 1917
 
Народження: 27 березня (8 квітня) 1834
Санкт-Петербург, Російська імперія
Смерть: 1 червня 1918(1918-06-01) (84 роки)
Київ, Українська Держава
Країна: Російська імперія
Освіта: Миколаївське кавалерійське училищеd
Рід: Рєпніни
Батько: Василь Репнін-Волконськийd
Мати: Єлизавета Петрівна Балабінаd
Шлюб: Софія Волконськаd
Діти: Ольга Репнінаd
Нагороди:
Орден Святого Олександра Невського Орден Білого Орла орден Святого Володимира II ступеня орден Святої Анни I ступеня орден Святого Станіслава I ступеня

Князь Микола Васильович Рєпнін (27 березня (8 квітня) 1834(18340408), Санкт-Петербург, Російська імперія — 1 червня 1918, Київ, Українська Держава) — державний діяч Російської імперії, князь.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 8 квітня 1834 року в Санкт-Петербурзі в родині Василя Миколайовича Рєпніна-Волконського (у чині колезького асесора з 1843 року) та Єлизавети Петрівни Балабіної. Онук князя Миколи Рєпніна-Волконського, колишнього малоросійського генерал-губернатора, та його дружини Варвари, що за лінією свого батька Олексія була онучкою останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Мав молодших братів Петра (1836—1856) та Василя (1839—?) і сестру Варвару (1840/1841-1922)[1].

Микола (за іншими даними, Василь) та Варвара Рєпніни на портреті роботи Тараса Шевченка. Січень 1844

Під час свого перебування в Яготині на початку 1844 року Тарас Шевченко створив портрет, на якому зобразив Миколу Васильовича та його сестру Варвару[2] (за іншими даними, на портреті зображений їхній брат Василь[3]).

Освіту здобув у Миколаївському училищі гвардійських юнкерів[ru]. З 1854 року служив у Кавалергардському Її Величності полку[ru]. Під час Кримської війни в 1854—1855 роках був у складі підрозділів, які захищали береги Санкт-Петербурзької губернії[4].

У 1857—1861 роках князь працював у російському посольстві в Парижі.

1862 року князеві надали військове звання ротмістра.

1865 року Миколу Рєпніна обрали пирятинським, 1878 — київським повітовим предводителем дворянства. За два роки, 1880 року, його обрали предводителем дворянства Київської губернії.

З 1866 року князь проживав у маєтку в Яготині, де впорядкував архіви, бібліотеку та колекції. Займався громадськими справами, зокрема, дбав про розвиток освіти, культури та науки. 1908 року Микола Рєпнін запропонував провести в Києві Всеросійську виставку; після її відкриття в 1913 році князь став її головою та опікуном[5].

1888 року князь був обраний київським почесним мировим суддею. 1892 року йому дали придворне звання гофмейстера, 1905 року — обергофмейстера. У 1894 та 1896 роках він був членом Сільськогосподарської ради Міністерства землеробства.

1901 року портрет князя написав художник Тимофій Сафонов[5].

У 1909—1917 роках князь Микола Рєпнін був членом Державної ради Російської імперії.

Помер 1 червня 1918 року в Києві.

Родина[ред. | ред. код]

Був одружений із княгинею Софією Дмитрівною Волконською. У шлюбі народилося двоє дітей[1][6]:

  • Вадим (1869—1912), одружений із Надією Вадимівною Семічевою; у шлюбі народилося двоє синів:
    • Дмитро (1890—1960);
    • Ігор (1892—1970);
      • Микола (1919—1981);
  • Ольга (1872—1953), одружена з герцогом Георгієм Лейхтенберзьким[ru].

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Николай Васильевич Репнин-Волконский. geni_family_tree (укр.). 27 березня 1834. Процитовано 28 серпня 2023.
  2. ↑ 89. Портрет дітей В. М. Рєпніна. Тарас Шевченко. Повне зібрання творів в десяти томах. Том. 7. Кн. 1. litopys.org.ua. Процитовано 28 серпня 2023.
  3. ↑ Тетяна Калініна. Рєпніна Василя Миколайовича дітей портрет // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 463—464.
  4. ↑ История российской благотворительности. web.archive.org. 16 липня 2023. Архів оригіналу за 16 липня 2023. Процитовано 28 серпня 2023.
  5. ↑ а б в Суховарова-Жорнова О. Іконографічні розвідки родинних портретів Рєпніних з Яготина (На матеріалах колекції Національного музею історії України) // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр.. — 2005. — Вип. 8. — С. 287.
  6. ↑ В. Н. Чуваков. Незабытые могилы. Российское зарубежье: некрологи 1917—1997. — Москва : Российская государственная библиотека, 2005. — Т. 6. Кн. 1. — С. 194—195. Архівовано з джерела 23 квітня 2022 (рос.)
  7. ↑ Князь Николай Васильевичъ Репнинъ // Сборникъ биографий Кавалергардовъ. — СПб., 1908. — Т. 4: 1826—1908. — С. 206. (рос. дореф.)
  8. ↑ Суховарова-Жорнова О. Родинні портрети Лівобережної України XVIIІ - ХІХ ст. з колекції Національного музею історії України // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр.. — 2009. — Вип. 11. — С. 215.

Джерела[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рєпнін_Микола_Васильович_(1834—1918)&oldid=40761379