Саввин Соломон Давидович
| Саввин Соломон Давидович | |
|---|---|
| Народження |
1900 Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія |
| Смерть |
1964 Грозний, РРФСР, СРСР |
| Партія | КПРС |
| Нагороди |
    |
Соломон Давидович Саввин (1900, Одеса, Херсонська губернія — 1964, Грозний) — діяч ДПУ/НКВС СРСР, підполковник державної безпеки. Заступник наркома внутрішніх справ Дагестанської АРСР. Входив до складу особливої трійки НКВС СРСР, позасудового і, отже, не правосудного органу кримінального переслідування[1].
Депутат Верховної Ради Дагестанської АРСР I скликання.
Біографія[ред. | ред. код]
Соломон Давидович Саввин народився в 1900 році в Одесі у єврейській родині. У 1910 році закінчив 3 класи початкової школи, а в 1913 році 3 класи ремісничого училища. Далі працював слюсарем на різних підприємствах Одеси. У травні 1918 року вступив до РКП (б). Із квітня 1919 року служив у РСЧА. В органах ВНК-ОДПУ-НКВС із 1920 року.
- 1925 рік — помічник уповноваженого КРВ ДПУ УРСР.
- 1926 рік — уповноважений секретно-оперативної групи Харківського окружного відділу ДПУ.
- 1927—1930 роки — начальник 2-го відділення ДПУ УСРР, начальник учбово-статистичного відділу Одеського окружного відділу ДПУ, начальник Білоцерківського окружного відділу ДПУ, начальник Кременчуцького Головного відділу ДПУ, начальник Спеціального відділу Донецького оперативного сектора ДПУ.
- 1931—1936 роки — начальник Секретно-політичного відділу (СПО) Донецького оперативного сектора ДПУ, начальник СПО ПП ОДПУ по Західній області.
- 1936—1938 роки — заступник начальника УНКВС по Дагестанській АРСР, заступник наркома внутрішніх справ Дагестанської АРСР. У цей період входив до складу особливої трійки, створеної за наказом НКВС СРСР від 30.07.1937 № 00447[2] і був активним учасником сталінських репресій[3].
Заарештований у січні 1939 року. Засуджений за статтею 193-17 КК РРФСР 23 жовтня 1939 військовим трибуналом військ НКВС Північно-Кавказького округу на 10 років ВТЛ. Відбував покарання в Архангельській області.
Указом Президії ВР СРСР від 02 жовтня 1941 року достроково звільнений з ВТЛ зі зняттям судимості. У 1941—1943 роках — заступник начальника прифронтового відділення 4 Управління НКВС СРСР, а в подальшому на керівних посадах в Об'єднаному з'єднанні партизанських загонів і бригад під командуванням Д. В. Емлютіна. Із листопада 1943 року по травень 1945 року начальник штабу винищувальних батальйонів НКВС в Грозненській області.
До виходу на пенсію працював у різних організаціях міста Грозного.
Помер у 1964 році.
Нагороди[ред. | ред. код]
- 20.12.1932 — Почесний співробітник держбезпеки
- 19.12.1937 — Орден «Знак Пошани»
- 22.2.1938 — Медаль "XX років Робітничо-Селянської Червоної Армії "
- 20.9.1943 — Орден Червоної Зірки
- Орден Вітчизняної війни I ступеня
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Статья 102. Глава IX Суд и прокуратура. Конституция СССР (1936)
- ↑ Составы троек в 1937−1938 годах // Сайт Nkvd.memo.ru
- ↑ Сталинский план по уничтожению народа: Подготовка и реализация приказа НКВД № 00447 «Об операции по репрессированию бывших кулаков, уголовников и других антисоветских элементов» // Архив Александра Н. Яковлева
Література[ред. | ред. код]
- Петров Н. В., Скоркин К. В. Кто руководил НКВД 1934—1941, Москва, 1999. Справочник. Общество «Мемориал», РГАСПИ, ГАРФ, под ред. Н. Г. Охотина и А. Б. Рогинского. — М.: Звенья, 1999, 504 с. ISBN 5-7870-0032-3
- Абрамов В. Евреи в КГБ. Палачи и жертвы. М., Яуза — Эксмо, 2005.
- Михаил Тумшис, Вадим Золотарёв Евреи в НКВД СССР. 1936—1938 гг. Опыт биографического словаря
