Самофалов Микола Миколайович
| Самофалов Микола Миколайович | |
|---|---|
 Молодший сержант | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
19 грудня 1990 УРСР, Маріуполь |
| Смерть |
31 серпня 2014 (23 роки) Україна, Новоазовський район |
| Громадянство |
Україна |
| Псевдо | «Ядро» |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2014 |
| Приналежність |
Україна |
| Вид ЗС |
 МВС |
| Рід військ |
 Спеціальна міліція |
| Формування | |
| Війни / битви | |
| Нагороди та відзнаки | |
Мико́ла Микола́йович Самофа́лов (19 грудня 1990, м. Маріуполь, Донецька область, Українська РСР — 31 серпня 2014, Новоазовський район, Донецька область, Україна) — молодший сержант міліції, боєць батальйону «Азов», псевдо «Ядро».
Короткий життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1990 року в Маріуполі. З 1 по 8 клас навчався у загальноосвітній школі № 65, продовжив навчання у спортивній школі № 4. Займався спортом, зокрема легкою атлетикою, брав участь у змаганнях зі штовхання ядра, кандидат у майстри спорту[1]. Згодом став тренером. Належав до руху ультрас ФК «Маріуполь».
З початком російської збройної агресії проти України приєднався до батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Азов» одним з перших, ще на етапі його формування. 13 червня 2014 брав участь у «зачистці» Маріуполя від проросійських збройних бандформувань.
27 серпня 2014 року автомобіль групи розвідників «Азова», потрапив у засідку терористів поблизу Новоазовська, в районі села Олександрівське (на той час — Рози Люксембург). Військовий із позивним «Ніс»: «У нас була чітка інформація, що російські війська перейшли кордон України в районі Новоазовська і по всій лінії загалом. Хлопці виконували бойове завдання, внаслідок чого потрапили в засідку, і їх взяли в полон».[2] Через деякий час близьким Миколи подзвонили терористи й повідомили, що «Ядра» більше немає.
З «азовців», які тоді потрапили у засідку, станом на липень 2018 року двоє перебувають у заручниках, — Максим Худан («Севастополь», командир групи) і Роман Біленький («Рамзан»). Протягом місяця після зникнення надходила інформація, що вони поранені, у полоні. Максим Худан з полону дзвонив побратимам. Достовірних відомостей про їхню подальшу долю немає. Тіло Миколи Самофалова не знайдене, вважається зниклим безвісти.
Вшанування[ред. | ред. код]
30 червня 2015 рішенням сесії Маріупольської міської ради № 6/49-5415 Миколі Самофалову присвоєне звання почесного громадянина Маріуполя (посмертно)[3][4].
У серпні 2015 в ДК «Молодіжний» м. Маріуполя пройшов захід присвячений Миколі Самофалову з показом документального фільму «Ядро»[5].
27 серпня 2017 футболісти ФК «Маріуполь» вийшли на матч у футболках з іменем і фото Миколи Самофалова. ФК «Динамо», з яким мав відбутися матч, відмовився грати у прифронтовому Маріуполі[6], тож ФК «Маріуполь» зіграв із командою ветеранів-зірок українського футболу[7][1].
В Маріуполі проводиться турнір зі змішаних єдиноборств імені Миколи «Ядра» Самофалова[8].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Футболісти ФК «Маріуполь» на матч проти ФК «Динамо» вийшли у футболках, на яких зображений ЯДРО, 27.08.2018
- ↑ «Стіна невідомості»: Як в Україні шукають зниклих бійців батальйону «Азов», 26.04.2017
- ↑ Почесні громадяни: Самофалов Микола Миколайович (посмертно)(рос.)
- ↑ У Маріуполі увічнили пам'ять загиблих захисників України, 03.07.2015. Архів оригіналу за 24 липня 2018. Процитовано 27 січня 2017.
- ↑ Маріупольці дивились фільм про зниклого без весті бійця «Азова», 09.08.2015(рос.)
- ↑ Знадобився «план Б»: як «Динамо» побоявся грати у футбол в прифронтовому Маріуполі, 28.08.2017
- ↑ На поле вийшли команда «Маріуполь» і збірна легенд, щоб провести матч вічної пам'яті, 27.08.2018(рос.)
- ↑ В Маріуполі пройшов турнір зі змішаних єдиноборств пам'яті азовця «Ядра», 29.01.2018(рос.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Самофалов Микола Миколайович // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Сторінка пам'яті: Микола Самофалов (Ядро) // Український ультрас-портал.
- 2016 12 07 Герої не вмирають на YouTube // Маріупольське ТБ.
- «Стіна невідомості»: Як в Україні шукають зниклих бійців батальйону «Азов» // «Громадське», 26.04.2017.