Санносе
Санносе (яп. 三之瀬町, さんのせまち, санносе-маті, «Три течії») — колишнє містечко в Японії, в провінції Акі повіту Акі. Розташоване на східному березі острова Сімо-Камаґарі, де східна, західна і південно-західна течії утворюють бурхливу протоку Санносе. Політико-адміністративний та соціально-економічний центр острова. В середньовіччі називалося «Острівним містечком»[1]. Виконувало роль важливого транспортного пункту у Внутрішньому Японському морі. У 17 — 19 століттях було складовою адміністративної одинці село Камаґарі, проте в межах повіту Акі вважалося містечком поряд із поселенням Кайтаїті. Єдина морська станція Хіросіма-хану. Мало великий причал, ставку намісника володаря хану, сторожку, будинки для прийому корейських посольств.
Короткі відомості[ред. | ред. код]
У середньовіччі, в північній частині Санносе, на вузькому мисі Тендзін[2], довжиною 600 м і висотою 20—40 м, знаходився замок Маруя. Він належав самурайському роду Таґая[3], який займався піратським промислом в акваторії Внутрішнього Японського моря. Мис мав вигідне георгафічне розташування для зведення укріплення: його східні та західні боки омивалися водами великих бухт[4].
Рід Таґая походив зі Східної Японії і мав вотчину в місцевості Таґая[5] провінції Мусасі. В 13 столітті він отримав посаду земельного голови в місцевості Ходзьо[6] провінції Ійо, а згодом перебрався північніше, в район островів Камаґарі провінції Акі. В другій половині 14 століття рід Таґая перебував у тісних стосунках із західнояпонським родом Оуті. В тогочасних джерелах згадується, що 1389 року, коли колона човнів сьоґуна Асікаґа Йосіміцу вирушала з «протоки Камаґарі»[7] до протоки Ондо на прощу до Святилища Іцукусіма, представники роду Таґая приєдналися до неї і повідомили сьоґуна про запізнення Оуті Йосіхіро.[8]. 1554 року, після заколоту в роді Оуті , рід Таґая приєднався до заколотників і був знищений їхнім ворогом Морі Мотонарі, володарем провінції Акі.[4].
1521 року, в гірському районі Глибинний ліс[9] містечка Санносе було засновано Святилище Іцукусіма Глибинного лісу, дочірній синтоїстький храм Святилища Іцукусіма на острові Міядзіма. Станом на 1557 рік цей дочірній храм володів землею в Санносе, з річним доходом у 600 момме (понад 21 кг срібла)[4].
1522 року в Санносе було збудовано буддистський монастир Сайкодзі, який згодом перейменували на Ґуґандзі. Це була дочірня установа дзен-буддистського монастиря Комьодзі, розташованого на сусідньому острові Камі-Камаґарі. Протягом 17 — 19 століття Ґуґандзі був місцем проживання ченців, які виконували обов'язки перекладачів під час прибуття корейських посольств до острова[4].
1600 року Фукусіма Масанорі, володар Хіросіма-хану, встановив у Санносе морську станцію і переобладнав містечковий порт. Він збудував сходинкоподібний причал, завдовжки 114,5 м, що отримав назву «причалу Фукусіми»[10][11].
Після 1619 року голови роду Асано, які замінили Фукусіму Масанорі на посаді володарів Хіросіма-хану, продовжували використовувати Санносе як морску станцію. Вони збудували в портовому містечку ставку своїх намісників[12], верхню[13] і нижню чайні[14], а також сторожку[15] для боротьби за правопорушеннями[11]Обов'язки намісників в ставці Камаґарі виконували нащадки роду Таґая[11].
Ставка, чайні, а близько десятка сусідніх споруд використовувалися як постоялі двори для корейських посольств. Ці посольства проїжджали через Сімо-Камаґарі на шляху до міста Едо, щоби взяти привітати призначення нового сьоґуна. Протягом 1607 — 1804 років корейці прибували на острів 12 разів. Кожна делегація складалася з 300—500 осіб і охоронялася японським конвоєм з Цусіма-хану числом у 1000 осіб. Відповідальність за декілька-денне перебування посольства в Санносе брала на себе влада Хіросіма-хану, а весь тягар лягав на плечі мешканців острова та сусідніх портів[4].
Окрім корейців в Санносе зупинялися капітани Дедзімської факторії Голландської Ост-Індійської компанії, які були зобов'язані щорічно звітувати перед сьоґунатом, а також регіональні володарі Західної Японії, які були змушені працювати в резиденції сьоґуна раз на два-три роки для запобігання заколотам[11].
27 липня 1891 року увійшло до складу села Сімо-Камаґарідзіма. Від 1 січня 1962 року перебувало у складі Сімо-Камаґарі. 1 квітня 2003 року стало складовою частиною міста Куре.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ яп. 島町, しままち, сіма-маті.
- ↑ яп. 天神鼻, てんじんばな, тендзін-бана.
- ↑ яп. 多賀谷氏, たがやし, таґая-сі.
- ↑ а б в г д 三之瀬町 // 広島県の地名 / 日本歴史地名大系 35. — 東京: 平凡社, 1982. — p. 569.
- ↑ яп. 田ヶ谷, たがや, «долина рисових полів». Сучасний квартал Кісай міста Кадзо префектури Сайтама.
- ↑ яп. 北条, ほうじょう, «північна смуга». Сучасний район Тойо міста Сайдзьо префектури Ехіме.
- ↑ Ймовірно протока Менеко (三之瀬町 // 広島県の地名 / 日本歴史地名大系 35. — 東京: 平凡社, 1982. — p. 569).
- ↑ На зворотному шляху колона ночувала на «Чорному острові». Ймовірно острів Камі-Ґуро (三之瀬町 // 広島県の地名 / 日本歴史地名大系 35. — 東京: 平凡社, 1982. — p. 569).
- ↑ яп. 森ノ奥, もりのおく, морі-но-оку.
- ↑ яп. 福島雁木, ふくしまがんき, фукусіма ґанкі.
- ↑ а б в г 三之瀬海駅 // 広島県の地名 / 日本歴史地名大系 35. — 東京: 平凡社, 1982. — pp. 569 — 570.
- ↑ яп. 本陣, ほんじん, хондзін.
- ↑ яп. 上茶屋, かみちゃや, камі-тяя.
- ↑ яп. 下茶屋, しもちゃや, сімо-тяя.
- ↑ яп. 番所, ばんしょ, бансьо.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- 三之瀬町 // 広島県の地名 / 日本歴史地名大系 35. [Містечко Санносе // Топоніми префектури Хіросіма / Велика серія історичних топонімів Японії]. — 東京: 平凡社, 1982. — p. 569. (яп.)
- 三之瀬海駅 // 広島県の地名 / 日本歴史地名大系 35. [Морська станція Санносе // Топоніми префектури Хіросіма / Велика серія історичних топонімів Японії]. — 東京: 平凡社, 1982. — pp. 569 — 570. (яп.)