Внутрішнє Японське море

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Межі Внутрішнього Японського моря (обведені білою лінією).

Внутрішнє Японське море (яп. 瀬戸内海 - сето найкай, "внутрішнє море Сето" ) — частина океану між трьома японськими островами Хонсю, Кюсю і Шікоку. Воно слугує міжнародним морським шляхом, який зв'язує Японське море з Тихим океаном, а також західні і східні землі японського архіпелагу. Це море має вихід до Осацької затоки, головного промислового центру регіону Кінкі. До будівництва головної автостради Санйо, було головною транспортною артерією між Кінкі і Кюсю.

Регіон Внутрішнього Японського моря характерний помірним кліматом, з відносно стабільною температурою і низьким рівнем опадів. Його часто називають "країною чудової погоди" (晴れの国, харе но куні). Море відоме також періодичними "червоними" припливами (赤潮, акасіо), причиною яких є різке зростання кількості водоростей (фітопланктону), від яких гине багато риби

У 1980-х роках північне і південне узбережжя Внутрішнього японського моря були з'єднані трьома мостами. Серед них — важливий залізничний і транспротний вузол Великий міст Сето.

Вид Внутрішнього Японського моря

Географічні особливості[ред.ред. код]

Префектури, які мають вихід до Внутрішнього Японського моря.

Площа Внутрішнього Японського моря — 18 тисяч км². Довжина із заходу на схід становить 450 км . Ширина з півночі на південь — від 15 до 55 км. Море переважно мілководне. Середня глибина становить 37,3 м. Найглибша точка — 105 м, але деякі джерела вказують на глибину до 241 м[1].Соленість води — 30-34 ‰. Середня температура води на поверхні у лютому становить близько 16°С, а у серпні — близько 27°С.

Західна частина Внутрішнього Японського моря з'єднується із Японським морем протокою Канмон (протока Сімоносекі) на півночі, а з Тихим океаном — протокою Бунґо на півдні. Східна частина моря виходить до Тихого океану через протоку Наруто і канал Кії.

Вихід до Внутрішнього моря мають префектури Ямаґуті, Хіросіма, Окаяма, Каґава, Ехіме, Фукуока та Ойта. Міста Хіросіма, Хацукаіті, Івакуні, Мацуяма, Кобе, Осака та інші розташовані на його узбережжі.

Кожна частина Внутрішнього моря має окремі японські назви. Існує також величезна кількість невеликих проток, які зв'язують середні і малі острови всередині моря. Кількість цих островів сягає 3000. Більшість малих островів безлюдні.

Основні острови[ред.ред. код]

  • Західна частина: Суодзіма, острови Увакаї, Хасірадзіма;
  • Центральна частина: Омісіма, Інносіма, Іцукусіма (більш зананий як Міядзіма), Камоґарідзіма, острови Хінасе і Касаока;
  • Східна частина: Авадзі, Сьодосіма, острови Іесіма, острови Наосіма, острови Сіваку.

Фауна[ред.ред. код]

У Внутрішньому Японському морі мешкає близько 500 морських видів. Серед них риба аю, краб лімулюс, морські свині, велика біла акула та інші.

Історія[ред.ред. код]

"Водяні ворота" святилища Іцукусіма, збудованого Тайрою но Кійоморі на узбережжі Внутрішнього Японського моря (м. Хацукаіті, префектура Хіросіма).

Вважається, що сучасне Внутрішне Японське море утворилося у результаті таненення льодовика 12-10 тис. років тому і підняття рівня світового океану, води якого затопили рівнині землі між горами регіонами Тюґоку і Шікоку.

Вже з неолітичних часів Внурішнє море використовувалося як головна транспортна артерія, що зв'язувала острів Кюсю з регіоном Кінкі. У історичні часи значення моря зросло — по ньому передавлися до Японії досягнення Китайської цивілізації. Навіть після створення дороги Санйо, Внутрішне Японське море залишалося головним транспортиним шляхом.

Завдяки своєму вигідному географічному положенню та концентрації товарообігу, Внутрішне море здавна притягувало місцевих можновладців. У 12 столітті самурайський лідер Тайра но Кійоморі переніс столицю країни з Кіото на берег Внутрішнього моря у район сучасного міста Кобе.

У 14-16 століттях, у зв'язку із постійними внутрішніми війнами, владу на морі захопили піратські ватажки. Вони створили мережу "морських замків" і поставили під свій контроль усю морську торгівлю. Найвпливовішими з них були піратські флоти родини Муракамі (префектура Ехіме) та Кобаякава (префектура Хіросіма), які отримали самурайський статус.

У періоді Едо (1603-1867) Внутрішнє Японське море було однією з найрозвиненіших транспортних ліній. Оскільки всеяпонським торговим центром тих часів було місто Осака, човни з усієї країни нерідко проходили морем, збагачуючи місцеве населення. Окрім цього, Внутрішнє море було головним шляхом корейських і голландських посольст, які прямували до сьоґунської столиці Едо (суч. Токіо).

Вид островів із острова Іцукусіма (Міяджіма)

Після реставрації Мейдзі (1868) узбережні райони Внутрішнього Японського моря були швидко індустріалізовані. Одна з штабквартир Японського імператорського флоту була розташована у приморському місті Куре (префектура Хіросіма).

У 20 столлітті розвиток наземної транспортної інфраструктури (будівництво автомагістралі Санйо, розвиток залізничного транспорту, наведення мостів між Хонсю і Шікоку) зменшили значення Внутрішнього Японського моря. Однак по-сьогодні воно залишається важливою міжнародною і внутрішньою транспортною артерією.

Промисловість[ред.ред. код]

Узбережжя Внутрішнього Японського моря є одним з найбільш ідустріалізованих зон сучасної Японії. Окрім головних промислових центрів таких як Осака, Хіросіма і Кобе існують міста Хацукаіті, Куре, Фукуяма, Ніїхама та багато інших. Острів Інносіма відомий кораблебудуванням.

Головними галузями промисловості є сталеварництво, кораблебудування, очистка та переробка нафтових прудуктів.

Окрім промисловості регіон Внутрішнього Японського моря отримує великі прибутки завдяки рибальству, сільскому господарству і туризму.

Туризм[ред.ред. код]

Внутрішнє Японське море є всесвітньовідомим туристичним регіоном. Його красу прославляли китайські та корейські посли, середньовічні і сучасні європейці.

У 1934 році, за виключенням префектур Осака і Вакаяма, територія узбережжя і самого моря, з його незліченними островами, була включена до Національного парку "Внутрішнє море" (瀬戸内海国立公園), який є одним із найстаріших національних парків Японії.

Святилище Іцукусіма, яке знаходится на одноіменному острові у місті Хацукаіті (префектура Хіросіма), належить до Світової спадщини ЮНЕСКО, і є одним з найвідоміших японських туристичних центрів наряду з Токіо і Кіото. Також відомим є місто Куре, центр Японського флоту під час другої світової війни та місто Хіросіма, зараховане до Світової спадщини ЮНЕСКОу зв'язку із атомним бомбардуванням 1945 року.

Окрім цих місць, відомими є "мале Кіото" місто Такехара, старовинне місто порт Томо, залишки піратських баз Муракімі та самурайське святилище Оямасумі на острові Омісіма. Також багато туристів приїздять подивитися на чудові ландшафти Внутрішнього Японського моря.

Основні порти[ред.ред. код]

Моря[ред.ред. код]

Протоки[ред.ред. код]

Мости[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]